Як обікрасти державу

Як обікрасти державу

Цей один з небагатьох, що залишилися відгомонів радянських часів зживатися буде ще довго - на "тепленькі" місця в держорганах і держкомпаніях йдуть за отриманням хабарів. А посади керівників великих держкомпаній стають предметом інтересу і поділу з боку політичних сил і ФПГ не в меншій мірі, ніж міністерські портфелі.

Це і не дивно. Вартість основних фондів таких гігантів, як, наприклад, НАК "Нафтогаз України", перевищує 62 млрд грн. Доходи компанії обчислюються десятками мільярдів гривень. Цього року, відповідно до фінплану компанії, її валовий дохід перевищить торішній і складе 47800000000 грн. Посаду керівника такої компанії, безсумнівно, відкриває масу можливостей і доступ до величезних фінансових ресурсів.

Відео дня

Чималі гроші протікають і через інші держмонополії, що займаються госпдіяльністю - наприклад, "Укрзалiзниця" отримує в рік 22700000000 грн. доходу, що вдвічі більше, ніж заробив найбільший меткомбінат України "Криворіжсталь" за минулий рік.

Втім, активна боротьба розгортається і за менеджерські посади в держкомпаніях і держхолдинг масштабом поменше: "Надра України", "Укрнафта", будь-яке підприємство, провідне вигідну або вигідну в перспективі (яскравий приклад тому - "Укрiнтеренерго") діяльність.

Держава вкорочує поводок

Схоже, простору для маневрів у держкомпаній та їх керівників залишається все менше, чому останні активно пручаються. В даний час держава як ніколи щільно потурбувалося фінансово-господарською діяльністю компаній-монополістів, що залишаються в його власності. Бурхливий весняне протистояння навколо затвердження фінпланів держмонополістів засвідчило, що уряд тепер буде більш активно втручатися в діяльність компаній і контролювати їх витрати. А недавні війни між Тендерною палатою і держкомпаніями з приводу посилювання процедури визначення постачальників товарів і послуг на тендерах показали, що процес вийшов на наступний виток - розгорнулася боротьба за право заробити на контролі прозорості держзакупівель. Ринок цей дуже привабливий - торік обсяги держзакупівель склали більше 26 млрд грн.

Ні для кого не секрет, що тендери - найбільш поширений спосіб заробити, займаючи певну посаду в держоргані або держкомпанії. Це в Україні не тільки не приховують, але і офіційно підтверджують. За п'ять місяців цього року, за даними Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС, в Україні було викрито 1682 злочини, пов'язані з хабарництвом, в тому числі 1347 фактів отримання і 334 дачі хабарів. Причому переважна більшість хабарів було отримано за забезпечення переваги на тендерах з проведення закупівель за бюджетні кошти.

Справжній струс держкомпаніям влаштував набув чинності в березні оновлений закон "Про закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти" - він загрожує зруйнувати роками працювали тіньові схеми. І незважаючи на те, що при вступі закону в силу виникла маса технічних заминок, підприємства не на жарт занепокоїлися. Закон зобов'язує вибирати постачальників товарів і послуг виключно на відкритих тендерах всі компанії, де частка держави в статутному капіталі перевищує 50%. Повністю державні компанії й раніше зобов'язані були визначати постачальників на тендерах, проте їх умови вони фактично формували самі, що дозволяло на рівні специфічних вимог відсіяти неугодних учасників. Тепер же умови тендерів будуть набагато жорсткіше - за словами представника одного з трейдерів, що працюють з великою держкомпанією, на 5% від суми угоди кожен претендент повинен надати банківську гарантію, що породжує додаткові перешкоди для фіктивних учасників, мета яких - створити видимість вибору у разі, якщо все робиться під перемогу певного постачальника.

Не дивно, що нові правила гри викликали бурю обурення у держкомпаній. Кабмін захлеснула хвиля заяв - у зв'язку з тим, що нова версія закону про держзакупівлі ускладнює процедуру тендерів і вносить плутанину, держкомпанії не можуть освоїти більше 40 млрд грн. Розгорнулося протистояння, учасниками якого стали великі держмонополісти з одного боку, та регулятори - з іншого.

До речі, навіть право регулювати ринок держзакупівель стало предметом розподілу. Відповідно до закону, повноваження з координації держзакупівель переходять від Мінекономіки до Антимонопольного комітету. А стежити за їх прозорістю буде Спеціальна контрольна комісія при Рахунковій палаті, сформована з представників Рахункової палати, Державної контрольно-ревізійної служби, Державного казначейства, кандидатур, запропонованих профільним комітетом Верховної Ради і представників Тендерної палати. У АМК з'явилася ще одна приваблива функція - право видавати дозволи на проведення великих закупівель поза конкурсом або шляхом проведення тендера з обмеженим числом учасників. Цікаво, що АМК, спочатку сприйняв нові функції без ентузіазму, тепер "увійшов у смак" і вимагає збільшення штату, а також фінансування - на 6 млн грн. Однак, за словами самих антимонопольників, є суттєві технічні перешкоди до повноцінного виконання ними нових функцій. Так, це не можливо без перебуває на балансі Мінекономіки інформаційної системи про держзакупівлі, доступу до якої вимагає АМК. Але крапка в питанні нового куратора держзакупівель ще не поставлена ??- не виключено, що цю функцію повернуть Мінекономіки або передадуть Мінфіну. В.о. прем'єра Юрій Єхануров доручив секретаріату Кабміну проаналізувати стан справ у цій сфері та внести свої пропозиції щодо подолання кризової ситуації до 1 липня.

Примітно, що боротьба розгорнулася і за ринок надання послуг розміщення оголошень про тендери, які компанії в обов'язковому порядку повинні публікувати - тепер на одному-єдиному сайті. Ексклюзивне право на публікацію оголошень отримало "Європейське консалтингове агентство" - власник порталу "Державні закупівлі". На цьому портал, який ЗМІ пов'язують із засновниками Торгової палати, зможе заробити не менше $ 25 млн.

Монополізм даної структури, природно, викликав невдоволення з боку інших претендентів на шматок пирога ринку оголошень держзакупівель. Антимонопольний комітет порушив справу за ознаками зловживання власником названого порталу монопольним становищем на ринку публікації в інтернеті інформації про держзакупівлі. А СБУ, проаналізувавши за запитом Мінекономіки відповідність інформаційних систем в мережі інтернет вимогам Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", оприлюднила висновок, що систем, повною мірою здатних забезпечити вимоги даного закону, в Україні немає.

Масла у конфлікт регуляторів підлили компанії. "Нафтогаз України" заявив, що Тендерна палата не сприяє раціональному використанню державних коштів і піддав критиці її висновок про те, що єдиною інформаційною системою, яка відповідає всім вимогам закону про держзакупівлі, є інтернет-портал "Державні закупівлі України". "Нафтогаз України" також звернув увагу на нав'язування публікатором оголошень додаткових послуг - наприклад, обов'язкового укладання договору про надання консалтингових, юридичних послуг та послуг інформаційного супроводу. Відмова від цих послуг блокує доступ до розміщення оголошень на порталі. А згоду на них збільшує витрати підприємства, - обурюються в НАК.

Дует на трубі

Занепокоєння підприємств з приводу посилення норм відбору постачальників стає зрозумілим, якщо познайомитися ближче з діючими схемами відкатів, які можуть бути якщо не заблоковані, то істотно утруднені новими правилами.

Як це відбувається при поставках комплектуючих для однієї з дочірніх компаній НАК "Нафтогаз України", з "ВД" поділився інсайдер, який бере участь у реалізації даної схеми. Її можна вважати типовою для держкомпанії або держоргану. Партія обладнання, придбаного найчастіше за кордоном, продається дочірньої компанії НАК контрагентом, при цьому в ціні виростає мінімум в чотири рази в порівнянні з тією, за якою була куплена у виробника. Мінімум половина цієї націнки йде в кишеню керівнику компанії, що купує за надзвичайною ціною комплектуючі (як він ділиться вище по вертикалі, джерело не став уточнювати, хоча в тому, що це відбувається, він не сумнівається). Фірма-контрагент заробляє всього лише 10-15%.

Всі поставки обладнання "дочок" НАКу ділять між собою 4-5 компаній, сумарний оборот яких за минулий рік склав $ 150 млн. Тут немає випадкових людей - компанії створюють люди, які мають у той чи інший період доступ до певного керівнику, говорить джерело. Як правило, ці компанії змінюються кожні кілька років - щоб не "світити" великі обороти. Різницю суми в договорі з постачальником устаткування у контрагента і в договорі з покупцем "стирають" на кордоні. Як правило, фірма-контрагент має офшорну компанію, зареєстровану у Великобританії або Угорщини, але з офісом на Кіпрі. Кіпрський офіс укладає договір з постачальником устаткування - наприклад, з Німеччини, а коли воно приїжджає на кордон Польщі і Литви, завдяки налагодженим зв'язкам на митниці, в договорах змінюється сума, перетворюючись на ту, за якою обладнання продається українському офісу компанії, а потім - " дочці "НАК. "Прописка" у країнах, що не входять до переліку 80 офшорних зон (щодо яких є урядова інструкція, яка зобов'язує до більш ретельній перевірці), потрібна для простоти проходження митниці. До речі, за схожою схемою цей же постачальник працює і з російським "Газпромом". Тільки там умови відкатів фіксовані більш жорстко - посадовій особі йде не більше 40% від суми націнки, фірмі-постачальнику - не більше 5%.

Жорсткість умов тендерів створює для компаній певний дискомфорт, але того, що їх повністю відсунутий від замовлень, компанії не побоюються, говорить джерело. І дійсно, досвід формування умов тендеру під конкретного переможця в Україні багатий. Тим більше що умови тендера все одно формулюються покупцем і можуть бути виписані таким чином, щоб фактор ціни не був вирішальним при виборі постачальника. Або ж, вигравши один раз тендер через найбільш низької ціни, постачальник збільшить ціну наступних партій. На це незадоволені учасники тендера можуть скаржитися контролерам, але в принципі нові умови цього не присікають.

Так що зжити відкатні схеми, які застосовуються при замовленнях держкомпаній на товари та послуги, повністю не вдасться, у всякому разі, в нинішніх умовах. Цей пласт проблем контролери чомусь не чіпають. Що стосується НАК "Нафтогаз України", єдиною претензією до компанії з боку Тендерної палати поки що стала тільки побита історія про придбання екс-главою правління Олексієм Івченком дорогого автомобіля Mercedes.

До заробіткам у великих масштабах мають доступ топ-менеджери рівня заступника голови правління НАК та її дочірніх компаній. Так, керівник українського газового монополіста традиційно "курирував" реекспорт російського газу до Європи. Але з переходом на нову схему газових відносин з Росією "Нафтогаз" втратив доходи за цією статтею, так само як і можливість заробляти на підземних газосховищах, із заповненням яких сьогодні виникли істотні проблеми. Враховуючи розвиток подій, привабливість посади керівника НАК "Нафтогаз України" дещо знизилася. Статус глави НАКу суттєво втратив у вазі також через зміну ролі компанії - з монополіста у сфері продажу газу вона перетворюється на одного з трейдерів, якому на відкуп віддаються тільки самі непривабливі, так звані соціальні категорії споживачів. Що, природно, відіб'ється на доходах НАК, а значить і можливості освоювати ці доходи. Виправленням ситуації у зворотний бік найближчим часом, схоже, займеться давній соратник Юлії Володимирівни Микола Сивульський, який працював у Кабміні Тимошенко головою Головного контрольно-ревізійного управління України, а з початку 1997 по жовтень 1998 року - президентом Українського газоресурсного консорціуму. Втім, монополізм у транспортуванні нафти і газу НАК "Нафтогаз України" за собою зберігає, а трубопроводи вимагають постійного вливання коштів для підтримки в належному стані. Тому можливості заробити на поставках обладнання нікуди не діваються. Інша справа - планомірно погіршується стан компанії, яка обростає боргами і кредитами, що бере для їх погашення. Серед спостерігачів побутує думка, що таким чином російський "Газпром" (який вже почав скуповувати кредиторську заборгованість НАК) потихеньку підбирається до українських трубопроводах. Можна не сумніватися у щирості намірів ЮВТ протистояти розвитку такого сценарію. Можна лише посперечатися, чого більше в цих намірах - державних інтересів чи все ж приватновласницьких.

Вагони та борщі невідомого походження

Самими ласими, після "Нафтогазу України", мабуть, можна вважати керівні посади в компаніях-монополістах транспортної сфери. Визначеність щодо того, скільки коштів буде витрачено цього року (а значить, сум, які осядуть в кишенях певних постачальників), першою з усіх великих державних компаній отримала "Укр-залiзніця". Глава компанії Василь Гладких отримав "добро" на 21,4 млрд грн. витрат, що тільки на 15% менше, ніж спочатку просили залізничники. Природно, за право доступу до замовлень компанії розгорнулася боротьба, але Василь Гладких проявив безкомпромісність у виборі постачальників обладнання та послуг.

Вибором одержувачів від "Укрзалiзницi" справді солідних і привабливих замовлень залишилися незадоволені великі промисловці. Зокрема, виробники вагонів. Нагадаємо, згідно затвердженого фінплану на 2006 р., обсяг закупівель вантажних вагонів знижений з 5 тис. до 3,45 тис. одиниць, пасажирських вагонів - з 156 до 100 одиниць. Ще при першому оголошенні про наміри масштабного оновлення рухомого складу - задовго до затвердження фінплану - стало ясно, кому віддала перевагу УЗ. У лютому залізничники провели тендер на закупівлю 2,5 тис. вантажних піввагонів (все мова йде про 5-річний контракт на суму $ 1 млрд з постачання 25 тис. таких вагонів). Його виграв Крюківський вагонзавод, що викликало бурю обурення у решти учасників конкурсу - "Азовмашу", Стахановського вагонобудівного заводу і "Дніпровагонмашу", а також російського "Уралвагонзавода". Підконтрольний Костянтину Жеваго (група "Фінанси і кредит") Стахановський вагонобудівний завод, Ахметовський "Азовмаш" (СКМ, "Веспром") і "Дніпровагонмаш", що входить до сфери впливу групи ТАС Сергія Тігіпка, засумнівалися у прозорості тендера. На думку голови наглядової ради Стахановського підприємства Едуарда Місевра, "тендер був проведений з елементами цинізму". Як випливає із заяв представників того ж "Азовмашу", візки для вантажних вагонів, на базі яких Крюківський завод випускає піввагони, були розроблені ще два роки тому за кресленнями, зробленими російським "Уралвагонзаводом". Разом з тим, Василь Гладких мотивував вибір постачальника якраз тим фактом, що тільки Крюківський завод випускає візки для вантажних вагонів нового покоління, на відміну від інших виробників, яким він порадив потурбуватися якістю продукції.

Крім цього, цікавих замовлень у залізничників маса - реконструкція та будівництво вокзалів (тільки на будівництво Дарницького вокзалу в Києві та приміського вокзалу в Харкові УЗ планує витратити 581 300 000 грн.), Банківське обслуговування й екстравагантна ініціатива глави УЗ - обов'язкове харчування у потягах. Що стосується останнього, представники кейтерингових компаній упевнені, що навряд чи незалежних учасників підпустять до настільки ласого замовленням. Побічно це підтверджує і той факт, що найбільші кейтерингові компанії, що працюють, наприклад, з обслуговування рейсів аеропорту Бориспіль, ігнорували боротьбу за замовлення УЗ.

Досить перспективним замовником продукції і послуг є і "Укравтодор". На розвиток автомобільних магістральних транспортних коридорів в найближчі п'ять років, згідно з програмою розвитку мережі національних МТК, буде освоєно більше 13 млрд грн. Джерела цих коштів - кредити Європейського банку реконструкції та розвитку і держбюджету. Природно, освоювати кошти будівельники автодоріг будуть в умовах підвищеної уваги - для контролерів тут "неоране поле". До обробки якого вони, втім, вже приступили. Тендерна палата України вже заявила, що має намір перевірити використання "Укравтодором" коштів державного бюджету при проведенні тендерів із закупівлі послуг для будівництва доріг. Нагадаємо, за підсумками 2005 р. компанія витратила на будівництво і реконструкцію доріг близько 3,5 млрд грн. бюджетних коштів. І є підозри, що недостатньо ефективно - результати перевірок тендерної документації кількох регіональних облавтодорів, за словами Антона Яценко, свідчать про "не зовсім хорошому положенні справ" в галузі. Так, при використанні бюджетних коштів на реконструкцію автодороги "Київ-Одеса" громадська організація встановила, що Черкаське, Кіровоградське, Миколаївське та Одеське обласні управління автомобільних доріг уклали 111 договорів підряду без проведення аукціонних торгів на загальну суму 3568000000 грн. Остаточні результати цієї перевірки будуть відомі в серпні.

Робота над перспективою

Предметом інтересу і спроб поставити "свого" менеджера стали і компанії масштабом поменше, проте з хорошою перспективою розвитку. До їх числа можна віднести НАК "Надра України". Компанію, до управління активами якої хотіли мати більш щільне ставлення і міністр природних ресурсів Павло Ігнатенко, і менеджмент "Нафтогазу України", очолив Володимир Каретко. ЗМІ його вважають креатурою народного депутата ("Наша Україна") Олександра Третьякова, близького до Президента. До слова, Каретко згодом очолив наглядову раду найбільшої української нафтовидобувної компанії - "Укрнафти".

Незважаючи на те, що НАК "Надра України", стиснена у розвитку своєї діяльності недостатнім бюджетним фінансуванням, поки має більше проблем, ніж досягнень, спроби відібрати у неї ліцензії на ряд привабливих об'єктів зазнали невдачі. Тільки ледачий не говорив про те, що міг би більш ефективно розпоряджатися активами компанії, наростити видобуток і т.д. Проте знайшлися сили, зацікавлені в тому, щоб компанія продовжувала існувати і зберегла свої активи. Це й не дивно - вони, за оцінкою ФДМ, станом на кінець I півріччя 2005 р. становили понад 830 млрд грн., За їх величиною компанія поступається з усіх державних холдингів лише "Нафтогазу України" (62139 млрд грн.) І НАК " Енергетична компанiя України "(9774 млрд грн.).

Менеджмент кожен більш-менш привабливої ??компанії входить в зону впливу певних політичних сил чи команди, яка працює в певній галузі. Прецедент непідконтрольність менеджера компанії "Укрiнтеренерго" керівництву ПЕКівського блоку в уряді вже призвів до того, що після спроб механічного відсторонення Олега Бугаєва, яке загальмувалося серією судів, Мінпаливенерго почало проводити в галузі певні реформи, вибиваючи з-під ніг "Укрiнтеренерго" статус монополіста з експорту електроенергії. Право безпосередньо експортувати електроенергію отримають безпосередньо її виробники - після впровадження механізму продажу перетинів. НАК "Енергетична компанiя України" - холдинг, що об'єднує всі державні енергогенеруючі компанії, вже заявила, що хоче експортувати струм. Нагадаємо, за чотири місяці цього року від експорту електроенергії Україна отримала дохід у розмірі 75596000 грн. Але тут є простір для зростання - Україна взяла курс на збільшення ціни експортованої в західному напрямку електроенергії. Крім того, незабаром Україна може розширити перелік покупців - зокрема, за рахунок Прибалтики, яка буде відчувати дефіцит електроенергії у зв'язку з виведенням з експлуатації Ігналінської АЕС.

Майбутнє прояснюється

Пости в держкомпаніях стали предметом першочергового інтересу з боку членів сформованої недавно коаліції. До блоку Юлії Тимошенко, крім жаданого поста прем'єр-міністра, в результаті розподілу відійшли пости глави енергетичного та вугільного міністерств, а також НАК "Нафтогаз України". Про те, хто з команди "помаранчевої принцеси" займе посаду голови "Нафтогазу України", можна тільки здогадуватися, але очевидно, що це будуть люди з команди "Єдиних енергосистем України". У кожному разі, доступ до керівництва нафтогазової сфери дає Юлії Тимошенко можливість повторити свою незавершену під час попереднього прем'єрства спробу зробити "Ітеру" ексклюзивним постачальником імпортного газу в Україну і домогтися перегляду січневих газових угод з Росією. Про наміри щодо перегляду Тимошенко вже заявила, на що миттєво відреагував російський "Газпром", знову спробував розіграти карту енергобезпеки Європи. Згідно із заявою офіційного представника "Газпрому" Сергія Купріянова, наміри Тимошенко переглянути газові угоди є тривожним дзвінком для Європи, тому російський газовий монополіст закликає Євросоюз об'єднатися у вирішенні можливих проблем з транзитом газу через Україну.

Карти в руки Юлії Тимошенко дає не так пост глави НАК, роль якого сильно втратила у вазі, скільки керівництво паливно-енергетичним блоком уряду. Адже якщо Тимошенко зробить "Ітеру" ексклюзивним постачальником імпортного газу в Україну, то вона просто замінить нинішнього основного трейдера - "РосУкрЕнерго". "Нафтогаз України" ж упустив статус монопольного постачальника газу в Україну остаточно і безповоротно.

Що стосується постів керівників "Укр-залiзніцi" і "Укравтодору", до поділу цих посад у політиків руки поки не дійшли. Втім, як раніше заявляла і зовсім недавно підтвердила Юлія Тимошенко, кандидатури керівників таких компаній (у тому числі і що відійшла їй за квотою НАК "Нафтогаз України") повинні визначатися на конкурсах. А тут нікуди не піти від ризику, що ці тендери будуть проводитися, як висловився не відбувся постачальник вагонів "Укрзалізниця", "з елементами цинізму".

Ольга Коломийська, "Власть денег"

www.vd.net.ua