"Після парламентських виборів може бути кадрова губернаторська революція"

Текст виступу Володимира Фесенко під час круглого столу на сайті "Обозреватель". Круглий стіл політологів проходив 11 листопада.

Я почну з реплік. По-перше, питання, яке поставив Олександр Дергачов, хто відповідатиме за демократичні перспективи в країні ? У мене, я вам скажу відверто, немає ніяких ілюзій щодо того, що якась одна політична сила може виступати гарантом демократичної перспективи. Немає такої сили в країні. Навіть Блок Юлії Тимошенко, який претендує на цю роль, він до неї не готовий з однієї простої причини. Тому що там, по-перше, як би є представники минулого режиму; по-друге, ті люди, які виступають в ролі глашатаїв революції, глашатаїв Майдану, вони не меншою мірою заражені хворобами кучмізму, ніж їх опоненти в НСНУ. На жаль, але це так. Але гарантії для демократичної перспективи в країні є. Це гарантія в тому, що немає фаворитів на виборах. Є конкуренти на цих виборах. Ось це найголовніше. І у нас немає влади, яка б домінувала, була б монопольним політичним початком в країні. Це теж одна з гарантій демократичної перспективи в Україні. Хоча водночас це, на жаль, і можлива передумова хаотичних тенденцій і в політиці, і в економіці. Це, на жаль, може мати негативні наслідки.

Другий момент. Василь Стоякін сказав, що у нас помінялися виборці . Виборці залишилися ті ж самі, настрої у виборців помінялися. Ось це більш істотно.

Значить, Ющенко, як англійська королева . Якщо у президента є право вето, це вже не англійська королева.

Потім, дуже сильний прем'єр . Немає у нас дуже сильного прем'єра і не буде. Мені дуже сподобалося, деякий час тому я почув оцінку Сергія Куніцина про те, що ті, хто хоче дізнатися, як функціонуватиме новий уряд в Україні, нехай уважно вивчають досвід Криму. Якщо прем'єр буде виступати сильним дипломатом і хорошим координатором парламентської коаліції, ось тоді він зможе стати сильним прем'єром, як був досить довго Куніцин в Криму. Якщо у нього не буде адекватної взаємодії з парламентською коаліцією, з урядовою коаліцією, його спіткає та ж доля, яка спіткала пана Матвієнка. Саме в цьому роль прем'єра повинна полягати. Відносно спікера я думаю, що істина лежить посередині. Спікер у нас за визначенням не може бути слабким, тому що сформувалася традиція сильного спікера, спікера, який виступає і смотрящим, і розводящим у парламентських розбірках. А оскільки не буде єдиного і домінуючого фаворита, ні на виборах, ні у складі парламенту, роль спікера, думаю, залишиться досить серйозною.

А тепер про характер виборчої кампанії. Ключовий момент, на мій погляд, полягає в тому, що у нас починає формуватися нова політична система. На цих виборах у партій з'являється цілий ряд цінних призів, те, чого не було раніше. Приз перший - участь у виконавчій владі. Партії вперше отримують важелі впливу на кадрову політику, можливість через парламентські вибори увійти до складу уряду, а потім вже через уряд впливати і на формування виконавчої влади на місцях.

Я хочу звернути увагу на дуже важливий момент. Формально у нас право призначення губернаторів залишається за Президентом. Формально. Але це право за поданням Прем'єр-міністра. Для мене поки залишається відкритим питання: чи будуть це особисті повноваження прем'єра, або все-таки урядова коаліція наполягатиме на тому, щоб це було колегіально рішення Кабінету Міністрів, і тоді у нас з'явиться дуже цікава картина з точки зору впливу на кадровий корпус губернаторів. Після недавніх відставок губернаторів я почув термін: "кадрова революція". Мені здається, що зараз немає кадрової революції, а от після парламентських виборів може бути кадрова губернаторська революція. Другий дуже важливий момент. Другий приз - ті партії, які подолають виборчий бар'єр, отримують право на державне фінансування. Теж вперше. Для них це стимул. Навіть для партій як просто зачепитися. Нехай хоча б невелика фракція в парламенті, це можливість участі в цих парламентських іграх і урядових, а з іншого боку, можливість фінансування, що дуже важливо і навіть з точки зору хоча б збереження формальної незалежності. Для тих же комуністів, наприклад, це дуже важливий приз. Цікавий третій момент. У мене таке передчуття, що парламентські вибори можуть стати доленосними (вибачте за цей пафосний стиль) для цілого ряду невеликих партій. Не виключено, що вони стануть могильною плитою для деяких з цих партій. Тут згадувався Медведчук. Так от, для Медведчука ці вибори СДПУ (о) - це питання життя і смерті. Якщо вони не долають 3% виборчий бар'єр, досить імовірно, що ця партія просто піде в політичне небуття. Те ж саме загрожує і деяким іншим політичним силам.

А тепер про те, що стосується нової політичної системи і зростання ролі Кабінету Міністрів. Я б з урахуванням цієї обставини особливу увагу звертав не так на перші п'ятірки. Перша п'ятірка - це рекламна обгортка партійних виборчих списків блоків. Це рекламна обгортка і не більше того. Набагато важливіше, і потрібно вимагати це від партій і блоків, щоб вони пред'явили свої позиції з кадрового пакету. Кого кожна партія висуватиме на посаду прем'єра? З цим більш-менш зрозуміло - як правило, це лідер партії або блоку. А кого вони висуватимуть на посади віце-прем'єра, на посади міністрів, на посади керівників обласних держадміністрацій? Рекомендувати кого будуть? І от знаючи це, в ході виборчої кампанії, виборці краще зможуть орієнтуватися, вони зможуть оцінювати не тільки особистості лідерів, а й кадровий пакет партії. І для партії це стимул буде. І з точки зору прозорості кадрової політики це буде вигідно суспільству, щоб ми змогли заздалегідь оцінити - власне кажучи, а наскільки серйозні, заможні та професійні люди можуть прийти в уряд після цих парламентських виборів?

Тепер що стосується формування коаліції. Тут може бути дуже парадоксальна ситуація. У вересні, коли різко поповзли вгору ставки Юлії Тимошенко, я від цілого ряду людей почув таку цікаву точку зору, що якщо Юля переможе на виборах, то коаліцію формуватимуть проти неї. Тепер все частіше звучить інша точка зору: якщо перемагатиме Янукович на виборах (Партія регіонів), формуватимуть коаліцію проти Януковича. Я б розширив такий хід думки і сформулював би якесь очікування політичне, що цілком можливо, що майбутня урядова коаліція буде формуватися проти формального переможця парламентських виборів, хто б на них не переміг. Ось це може бути однією з нових тенденцій.

Тепер головні теми, головні проблеми цих виборів. На мій погляд, це оцінка дій нової влади. Не референдум на підтримку або в непідтримку Президента, про довіру чи недовіру до Президента, нової влади. Це буде оцінка дій і Ющенко, і Тимошенко, тому що вона значною мірою також сприймається, як особа постреволюційної України, і будуть оцінювати і її дії. І на тому, що зараз ростуть критичні настрої виборців, виграла Партія регіонів за останній місяць. Але у мене таке відчуття, що у Партії регіонів зараз починається запаморочення. Але не від успіхів власних, а від неуспіхів нової влади. Боюся, що це запаморочення може їм серйозно нашкодити. І в ході виборчої кампанії, і після виборів, бо вже ходять кулуарні чутки про те, що дуже жорстка позиція Партії регіонів (ми вже бачимо з блокування), і вже Янукович себе без сумнівів бачить майбутнім прем'єром. Ось на цьому ледь не обпеклася Юлія Тимошенко, і я боюся, що може обпектися і Віктор Янукович, ще рано святкувати перемогу.

Говорячи ще про оцінку діяльності нової влади, я думаю, що ще важливий момент - це корекція політичного курсу. Президент вже задає цю тему. От як би якась нова лінія ідеологічна, тема постреволюційної стабілізації. Її символізує Єхануров, і Ющенко багато про це говорить. Я думаю, що з цією темою буде йти на вибори "Наша Україна" або блок на її основі. З Юлією Тимошенко теж ясно: тема ідеалів Майдану буде домінувати. А з чим йде на вибори Партія регіонів, окрім як з ідеєю реваншу? У чому її програмна позиція? По ключових питань подальшого розвитку країни? Я думаю, що відповіді на ці питання теж потрібно вимагати. Точно так само, як кадрового списку по уряду, точно так само потрібно вимагати відповідей на програмні питання розвитку країни від усіх політичних сил.

Про роль Президента. Я сильно сумніваюся, що Президент все-таки піде, і він вчора вже дав натяк на це, що він піде на чолі списку "Нашої України". І це зрозуміло. Слава Богу, вистачило розуму прислухатися до тих порад, які йому дають з початку року. Що це, по-перше, все-таки відступ серйозне від європейських стандартів демократичних, по-друге, ну ніде немає прецеденту, щоб чинний Президент брав участь у парламентських виборах як лідера списку. Ну, немає цього. І другий дуже важливий момент. Я думаю, він був вирішальним для Ющенка: це ризики. От якби він брав участь на чолі списку, то це був би референдум про довіру Президенту, і можна було б заздалегідь прогнозувати, що він цей референдум програв би. А побічно він впливати на вибори буде. Єдина проблема, яка залишається і для нього, і особливо для лідерів і політтехнологів "Нашої України", - яким чином, найкращим чином забезпечити ототожнення Ющенко з "Нашою Україною". Це основна для них виборча і політтехнологічна завдання на ці вибори.

І коротко про роль адміністративного ресурсу. Я дуже скептично ставлюся до тез про використання адміністративного ресурсу на цих виборах. І ось чому. Причина перша: влада слабка в Україні зараз. Ми це бачимо - вона слабка і в центрі, і на місцях. Друге: влада не консолідована, що не єдина. Не тільки тому, що там є соціалісти в цій коаліції урядової в ряді регіонів, на чолі цих регіонів, але також ще й тому, що всередині тієї ж "Нашої України" немає єдності. Там йде боротьба різних угруповань за цілою низкою принципових і не дуже принципових питань. Йде боротьба в тому числі і за лідерство. І я думаю, що це на регіональному рівні теж відіб'ється. Ну і, нарешті, немає досвіду використання адмінресурсу. Це, між іншим, теж не так просто, особливо в нових умовах. І до того ж таки змінилася атмосфера в суспільстві буде впливати і на представників тієї ж "Нашої України", і на поведінку влади на місцях. На мій погляд, навіть ті процеси, які пройшли по фальсифікації виборів, вони були хорошим протверезним душем. І зараз залучити масово рядових виконавців для фальсифікації виборів буде вкрай-вкрай складно. Так що я думаю, що роль адмінресурсу буде мінімальна. За одним винятком - це місцеві вибори, особливо вибори міських мерів. Ось там я думаю, що цей адмінресурс буде використовуватися на повну котушку, бо, по-перше, там більше впливу на ці ресурси на місцях у людей, які керують місцевою владою, і найголовніше - є прямий інтерес. Це або завоювання, або збереження влади.