18 вересня • оновлено в 18:04
Блоги Світ

/ Політика

Юлин "Газават"

509 Читати матеріал російською

Хто сказав, що серед нас немає щасливих людей? Вони є. Але їх небагато!

( Юлія Тимошенко, президент корпорації ЄЕСУ, з виступу на з'їзді партії "Громада" в 1997 г .)

У всякого добре знає свою історію є можливість передбачити своє майбутнє, - стверджує Аристотель. А історія така. Не встигла в 1995 році сумно знаменита фірма ЄЕСУ, самим що не є шахрайським шляхом, в місячний термін перетворитися на монополіста на газовому ринку, як її голова Юлія Тимошенко з притаманною кримінальної спритністю провернула нову аферу. Її суть зводилася до передачі левової частини російського природного газу маловідомої "лондонській" фірмі United energy international Limited (UEIL), перш ніж цей газ буде поставлений споживачам в Україні.

Як тільки Лазаренко подбав про включення ЄЕСУ в число оптових імпортерів, Тимошенко вирушила до Москви разом з представницьким з вигляду підручним, турком-"консультантом" Шерифом Ерджументом Аксо, номінальним керівником підконтрольної Тимошенко UEIL. Там, шляхом підробки, вона домоглася включення свого "корпоративного члена" - лондонської фірми United Energy - в число учасників Договору 4ГУ-96 від 29.12.1995 з РАТ "Газпром".

У числі іншого, в договір 4ГУ-96 був включений такий текст: "Російське акціонерне товариство" Газпром "(Росія, Москва), іменоване надалі Газпром в особі Голови Правління Вяхирева Рема Івановича, що діє на підставі Статуту, з одного боку, і корпорація "Єдині Енергетичні системи України" (Україна, Дніпропетровськ), в особі Президента Корпорації Тимошенко Юлії Володимирівни, що діє на підставі Статуту, з іншого боку, і фірма United energy international (Unated Kingdom, London), що є корпоративним членом корпорації "Єдині Енергетичні системи України "і виступаючого на стороні зазначеної корпорації, в особі керуючого Ерджумента Аксо, що діє на підставі Статуту, іменовані надалі корпорація, уклали цей договір про наступне ...".

Слід зазначити, що не існувало на той момент і ніколи не існувало корпорації "Єдині енергетичні системи України". Та й не могло існувати. Згідно даних реєстрації існувало закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями під назвою "Промислово-фінансова корпорація" Єдині енергетичні системи "

Слово "корпорація" - це не форма підприємства, але всього лише частинка назви, і Юлія Тимошенко про це прекрасно знала. Ця частинка була свідомо вирвана з повної назви з єдиною метою - включити в число учасників Договору United Energy - в якості "корпоративного члена". Закони України не знали тоді й не застосовували таких термінів, як "корпорація" або "корпоративний член". Все це - плід фантазії Юлії Тимошенко, багато чув про "корпоративному праві" Заходу і зловмисно воспользовавшейся термінами з цього права.

Виглядало все так: фірма United Energy, не будучи самостійним учасником договору, була представлена ??в ньому як учасниця, "виступаюча на боці" корпорації ".

Додатково до цього в статті 5 Договору - "Порядок розрахунків" - було записано, що корпорація ЄЕСУ має право залучати для цих самих розрахунків уповноважену нею фірму United Energy.

Впровадивши шахрайським чином в схему поставок газу United Energy International, Тимошенко перейшла до наступного етапу афери.

Ледве встигли просохнути чорнило на Договорі № 4ГУ-96 від 29 грудня 1995, де чорним по білому було записано що РАТ "Газпром" поставляє корпорації ЄЕСУ в 1996 році природний газ в обсязі 28618 млн куб. м, як Тимошенко і Аксой підписують контракт № 24 від 30 грудня 1995 року. У цьому контракті сторони домовилися, що ЄЕСУ вдруге купує все той же російський газ, але на цей раз вже не в Газпрому, а нібито у United Energy International Ltd.

Таким чином, менш ніж за одну добу нікому не відома досі лондонська фірмочка UEIL спритними пальчиками міледі Ю і її "корпоративного члена" Шерифа Ерджумента Аксо, не витративши ні пенса, ні цента і ні копійки, стала власником газу на суму більше двох мільярдів доларів США. В ту ж мить "англійці" "продали" цей газ назад - українському ЗАТ "ПФК" ЄЕСУ ".

Виглядає так, нібито Юлія Тимошенко 30 грудня 1995 г.то чи "по-сімейному", чи то "по-дружньому" взяла і зробила Шерифу Аксою "маленьку послугу". Але насправді - Тимошенко перепродала що не належав їй газ самій собі. Адже і ЄЕСУ, і UEIL були власністю її клану і повністю контролювалися нею.

За законом, для того, щоб купити що-небудь у кого-небудь, необхідно щоб цей хтось володів продаваним товаром. Але на момент укладення контракту № 24 товар, в даному випадку - російський газ, був проданий корпорації ЄЕСУ на підставі довгострокового міжурядової угоди та Договору 4ГУ-96. У цьому Договорі United Energy брала участь всього лише "на стороні ЄЕСУ і самостійних прав не мала.

Щоб прикрити цю зяючу діру в схемі, злочинці заднім числом спочатку складають акти приймання-передачі газу ЄЕСУ від РАТ "Газпром", де прописує, що ЄЕСУ отримує газ не для себе, а нібито для передачі United Energy. Потім у хронологічній послідовності "оформляється" спочатку одержання фірмою United Energy газу від ЄЕСУ, і зворотне його отримання ЄЕСУ від фірми United Energy.

Благо, все це час газ, що подається державної російською компанією по трубі, що належала державній українській компанії, продовжував безперервно текти до українських споживачів. А махінаторам залишалося лише здійснювати необхідні їм маніпуляції з документами.

Для більшої "законності", "поставка" газу фірмою UEIL і ЗАТ ЄЕСУ була оформлена на українській митниці вантажними митними деклараціями, де фірма United Energy була відзначена як "відправник / експортер", а корпорація ЄЕСУ - як "одержувач / імпортер".

Знехтувавши свої власні Інструктивні листи № 11/3-3303 від 1.08.95 та № 11/6-4193 від 18.06.96, посадові особи держмитниці дозволили Тимошенко оформити фальшиві митні декларації. Зрозуміло, подібне оформлення не могло бути здійснено без прикриття Лазаренка.

Таким чином, контрактом № 24, укладеним самим шахрайським чином, надали законоподобную видимість у формі фіктивних актів і підроблених митних декларацій. Для чого?

Сенс афери в тому, щоб дати для бухгалтерії ЄЕСУ "формальні" підстава відображати російський природний газ на своєму балансі, як отриманий від фірми United Energy. Це дозволило, з одного боку, другу сім'ї Тимошенко, турецкоподданного Аксою надсилати на адресу ЄЕСУ від імені United Energy рахунку (інвойси) за нібито поставлений "лондонський" газ. А корпорація ЄЕСУ, з іншого боку, отримала можливість ці рахунки "законно" оплачувати надіслати за кордон більше мільярда доларів.

Так в бухгалтерських документах корпорації за 1996 рік 18.691.773.420 кубічних метра російського природного газу на суму 1.495.341.873,60 доларів США, значаться як отримані від UEIL.

Таким чином, в 1996 році ця сума була буквально вимита з української економіки і пішла в тінь. Втім, насправді втрати України були значно більшими, приблизно в 8-10 разів. Адже в якості плати за газ ЄЕСУ стягувало з українських підприємств для передачі United Energy не тільки "живі" гроші, а й високоліквідні товари. Отримувало їх за ціною нижче собівартості, а перепродувало за цінами світових ринків.

Детальний розбір "польотів" Ю.Тимошенко в 1996 році дозволяє поглянути на нинішній конфлікт навколо "РоскрЕнерго" зовсім під іншим ракурсом.

Все вказує на те, що операція з видалення "РосУкрЕнерго" з газового ринку була розроблена її учасниками давно і проведена згідно з розробленим планом. Саме обговоренню цього плану, вважаю, була присвячена значна частина часу українського прем'єра в часи її таємничого "зникнення" поблизу острова в Середземному морі, про який так багато говорили, показували і писали ЗМІ. Вважаю, небезпідставно в цих повідомленнях згадувався людина, ім'я якої в суспільстві не прийнято назвати вголос подібно імені Вольдерморта - зловісного героя епопеї про Гаррі Поттера. Свого часу людини цього іменували по-різному, - то "Князем тьми і темників", а то й просто "агентом Соколовським". Не будемо і ми порушувати традицію, скасуємо тільки разючу подібність операції з продажу права вимоги боргу "РосУкрЕнерго" перед Газпромом і Газпромекспортом з іншими "багатоходівки" цього сумнозвісного персонажа української політики.

Довгий час "РосУкрЕнерго" і Газпром жили душа в душу. І не наша справа розбиратися в тому, чому раптом "РосУкрЕнерго" стало так жадав особисто Володимиру Путіну.

Факт номер один полягає в тому, що Газпром вирішив більше не мати справу з "РосУкрЕнерго". А факт номер два полягає в тому, що воно заборгувало Газпрому 1,7 млрд доларів. (Гадаю, що цей борг був створений штучно і не без участі Ю. Тимошенко, про що докладніше зупинюся нижче).

А зараз акцентую увагу читача, - згаданий борг являє собою зобов'язання заплатити грошову суму в доларах, але аж ніяк - не зобов'язання повернути газ на цю ж суму. Адже агентські угоди і контракти між "РосУкрЕнерго" і Газпромом, за якими накопичився цей борг, передбачають, що "РосУкрЕнерго" розпорядиться природним газом, а Газпром або його дочірнє підприємство отримають гроші.

При цьому передбачалися і штрафні санкції за прострочення оплати, але ніде не передбачалося і не могло передбачатися, що "РосУкрЕнерго" поверне неоплачений газ в натурі Газпрому. Це абсурдно, оскільки і технічно неможливо.

А тепер повернемося до подій поблизу острова Сардинія.

Припустимо, що хтось переконав Тимошенко, що прибрати Фірташа з ринку газу це - "взаємовигідне" справу. Путін позбудеться від став тягарем бізнесмена, а Юлія Володимирівна продемонструє всьому світу, як вона "бореться з корупційними схемами". Але той, хто пропонував взаємовигідну операцію, добре вивчив психологію газової баронеси-розбійниці. (Авторство цієї характеристики належить канадському журналістові М. Бжезински, талановито зобразив Ю.Тимошенко у всій її красі в гучній на Заході книзі "Casino Moscow"). Адже Юлія Володимирівна була, є і завжди залишиться бізнес-вумен епохи первісного нагромадження капіталу з психологією мародера з великої дороги. Тому їй і підсунули наживку - можливість відібрати газ у "РосУкрЕнерго", та ще й виставити при цьому Фірташа. І міледі Ю клюнула.

Їй здавалося, що вона все прорахувала: відбере газ і оголосить Фірташа злочинцем без суду і слідства, та й Ющенко вмочить у бруд, звинувативши в "заступництві корупціонерам". Ще б пак: політичні покидьки, що зібралися під крилом БЮТ, вже зараз з усіх кутів волають, що Ющенко намагається забрати "державний газ" у народу.

Така тактика, виручай Тимошенко з часів Кучми.

Поза всяким сумнівом, Тимошенко доклала руку і до того, щоб у "РосУкрЕнерго" утворилася заборгованість, і до того, щоб "РосУкрЕнерго" не змогло своєчасно розпорядитися своїм газом в українських сховищах.

Але російські партнери відверто підставили газову баронесу.

Існує непорушна правова норма, яка діє як в українському, так і в міжнародному праві. Кредитор (особа перед яким хтось заборгував) не може при переуступку права вимоги боргу передати кому-небудь більше того, чим він може вимагати у боржника, ні за обсягом, ні за умовами виконання боргу.

Щоб переконатися в цьому досить заглянути в ст. 514 Цивільного кодексу України під заголовком "Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні", де чорним по білому написано: "До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом ".

Для наочності поясню: якщо ви купили черевики в кредит і не можете вчасно розплатитися, а ваш кредитор передав право вимоги до вас плати іншій особі, то "новий" кредитор отримує право вимагати з вас по суду гроші; якщо грошей немає, суд може звернути стягнення на ваше майно. При цьому все повинно бути зроблено по прописаної в законі процедурою. І ні в якому разі це не означає, що новий кредитор може підстерегти вас в темному кутку і силою зняти неоплачені черевики.

Оскільки "іншого" між "РосУкрЕнерго" і Газпромом не встановлено ні договором, ні законом, - Газпром міг переуступати НАКу лише право вимоги грошей, але аж ніяк не газу. А оскільки, борг "РосУкрЕнерго" слід вважати безнадійним (адже майна в забезпечення цього боргу у РосУкрЕнерго "немає), то Юлія Володимирівна з її невгамовними патопсихологічними амбіціями" підвернулася "Володимиру Путіну якраз до речі. У цьому, слід вважати, якраз і полягав гачок пана, згаданого в заголовку цієї статті.

Усвідомлюючи юридичну природу угоди, Газпром ніде не написав, що він поступається Тимошенко газ. Навпаки, там чітко прописано, що мова йде про передачу грошового зобов'язання по конкретних контрактах і агентськими угодами - "Заборгованості".

А для Ю. Тимошенко була зроблено вельми підступна обмовка. Міститься вона в п. "В" Преамбули Договору поступки, і написано там таке: "Кредитори висловили бажання поступитися частиною своїх прав вимоги до РУЕ, сума якої в сукупності дорівнює сумі Заборгованості РУЕ. НАК висловила бажання придбати дані права вимоги з метою отримання прав на газ, що належить РУЕ і знаходиться в підземних сховищах ДК "Укртрансгаз" в обсязі до 11 млрд куб. м, сплативши Кредиторам суму рівну заборгованості РУЕ пропорційно часткам Кредиторів в загальній сумі Заборгованості РУЕ ".

Поставити запитання будь-якому кваліфікованому юристу: чи достатньо одного "бажання придбати дані права вимоги з метою отримання прав на газ" для того, щоб відібрати цей газ без суду у законного власника? І будь-який юрист (якщо він не Портнов) відповість вам - ні.

Зазначу, що "розмитнення" газу, що належить "РосУкрЕнерго", сталася приблизно за тією ж схемою, за якою "корпорація" ЄЕСУ під керівництвом Тимошенко "розмитнила" газ, нібито надійшов до неї прямо з Англії, від лондонської фірми UEIL.

І це є ще одним підтвердженням народної мудрості, укладеної в забавній сучасної приказці: "скільки вовка не годуй, все одно у осла вуха довші".

Прикро, що роль ослів при цьому відводиться нам з вами, простим громадянам, приреченим спостерігати, як влада в Україні перетворюється на корпорацію мародерів ім. ЄЕСУ Юлії Тимошенко.

У кожному разі, стежите за подіями, панове-панове, вони ще здивують. Хоча відповісти за всі ці махінації героям цієї епопеї навряд чи доведеться. Термін давності стрімко вичерпується. Та й суди міцно засіли під п'ятою "газової леді".

Юлин "Газават"

Підпишись на наш Telegram. Надсилаємо лише "гарячі" новини!

Блоги / думки

ads pixel