Найбільший вплив на українське суспільство справляє сьогодні Конституція, яку майже ніхто з пересічних громадян не читав (уявляєте в цьому зв'язку, в якій дурдом може перетворитися референдум "з конституційної реформи"). Навіть люті водохресні морози з сотнями жертв не змогли відвернути наших політиків від проблеми "влади", яку багато як і раніше вважають "солодше баби". Президент, наприклад, під час хвороби виробляє нескінченні і непредметні "концепції" збереження влади в своїх руках (що не заважає, природно, не серйозно ставитися до думки народних депутатів, що відправили уряд Єханурова у відставку). Взагалі, новий режим навіть з тими, хто служить їм, як вірний пес, не церемониться, а що вже говорити "про перспективи" ворогів. Помаранчеві вважають просто обурливим, якщо їх вороги мають нахабство мати гідності.

Відео дня

Дійшло до того, що рівно через рік правління "демократичний" президент "згадав" про те, що "у нього є" СБУ і Генпрокуратура! Чомусь вважається, що достатньо сидіти на Банковій, щоб рано чи пізно побачити "пропливає мимо" політичний труп ворога. Хіба не вироком звучить фраза: "За ініціативою політичних сил в парламенті, які не хочуть позитивних змін, зроблена чергова спроба дестабілізувати ситуацію в Україні"? А що не встигає сморозить перша особа, "доробляють" його зброєносці. Той же Роман Безсмертний дня не проживе, щоб не запропонувати Юлії Тимошенко повернутися в "помаранчеву" гру, правда, на цей раз в ролі пішака. Анатолій Матвієнко публічно фантазує щодо якихось "конституційних ходів" президента, не уточнюючи, правда, про яку саме Конституції може йти мова: колишньої, нинішньою або майбутньою?

Дивно, як нелюдські бувають наші володарі, які нібито захищають рід людський! Ось Станіслав Сташевський, який показав себе міцним господарником ще під час перебування першим заступником київського мера, толково запропонував на засіданні Кабміну негайно звільнити губернаторів, які заморозили Олександрію і Алчевськ, щоб всім іншим горе-керівникам не кортіло. А великий "спеціаліст" Юрій Єхануров йому у відповідь: треба, мовляв, зупинити промислове виробництво, коль весь російський газ іде на "протопку" населення. Але, пардон, пан колишній прем'єр-міністр: адже в Олександрії обидві міських котельні працюють на вугіллі, а по доповіді Мінвугілля вугільна квота січня, призначена для таких міст, не вибрана на 100 тисяч тонн. І якщо у нас нікому приструнити губернаторів, то при чому тут Путін і "Газпром"?

При совку люди "гинули за метал", а нині залишаються в заметах і переохолоджуватися в неопалюваних квартирах через відсутність у перших керівників металу в голосі?! Або люди в Україні повинні як і раніше вмирати легко, бо живуть тяжко?

На зміну "семимісячного" уряду прийшло "чотиримісячне". Жертви автокатастроф під час літнього "кризи ДАІ" поповнилися жертвами "газової кризи". І все це на тлі заклинань "про самому вдалому для України 2005 рік", "про безпрецедентне зростання добробуту українців". Тобто новий президент не просто робить багато управлінських помилок, але з рідкісним впертістю відмовляється їх визнавати і виправляти (між тим великий Черчилль говорив: "Я здійснюю більше всіх помилок, але швидше за всіх їх виправляю").

У результаті розриву між словом і ділом головного діяча помаранчевої революції електоральний "відлив" отримають, по-моєму, під час парламентських виборів 2006 року всі політичні сили: рекордне число виборців, як це було в Польщі на останніх парламентських і президентських виборах, просто проігнорують майбутній склад Верховної Ради. З правими виборцями поки що справно трудяться пеерпісти з "Порою" і залишки Рухів; ліворуч всі "забито" комуністами, соціалістами та Вітренко; центр "розібраний" Януковичем і Тимошенко; цілком "прохідні" народники і "зелені" доповнюють картину, як гарнір, але не більше.

Тепер про "лідера" парламентських виборів, покликаному, як висловився Ющенко, "закріпити зміни та повністю демонтувати стару систему влади". Про адмінресурс "Нашої України", обов'язковий для будь-якої політичної сили, створеної за типом КПРС, нехай міркує наш чесна ЦВК. Я висловлю тільки пару міркувань з приводу "нашистською" технологій. Обзиваючи своїх конкурентів "технологічними" партіями, "нашоукраїнські" вожді між тим знову, як і на президентських виборах 2004 року, зробили ставку на "технічних" учасників виборів; на засилля далеко вже не всесильного оранжевого кольору; на досвід Дебелого піару; на набридлу підкову, так і не принесла поки щастя Україні, міцно закріпилася в другій лізі європейської політики. Але ця банальність аж ніяк не бентежить наших лицарів плаща і кинджала. Влада для них - це наркотик, без якого ці сіренькі кардінальчікі не можуть жити, і який вони купують у виборців за гроші самих виборців. Втішає тільки, що найбільша втрата для цих авантюристів - це втрата часу, завжди необхідного для обдурення народу.Віктор Чайка , шеф-редактор сайту http://www.scandalissimo.kiev.ua