Блог | Как День Конституции Украины стал днем цинизма и подлости власти

Оценивая события дня празднования 30-летия Конституции независимой Украины, можно с уверенностью сказать, что власть имущие умело превратили его в День ПОЛИТИЧЕСКОГО ЦИНИЗМА и ПОДЛОСТИ.

Далее текст на языке оригинала.

Безмовно, що у цьому параді аморальності веде Голова ВРУ Стефанчук. Це ж треба було так принизити вищий законодавчий орган України, щоб у сесійній залі відзначити нагрудним знаком "За служіння Українському народові" імені Левка Лукʼяненка одного з головних ворогів цінностей парламентаризму – Кучму. Нагадаю, що президент Кучма зі своїми головами адміністрацій Табачником та Медведчуком всілякими методами боролися проти свободи слова та будь-яких проявів опозиції до влади. Чого варте лише вбивство Георгія Гонгадзе, кримінальні справи проти опозиціонерів, "темники", рішення КСУ про 3, як 2 термін свого президенства, референдум та інші ініціативи щодо обмеження повноважень ВРУ….

Не меншим цинізмом виглядає і масове нагородження державними орденами та присвоєнням звань "СЛУГ ВЛАДИ". Серед майже 200 нових орденоносців чиновники, депутати і друзі та подруги нинішньої влади. Не буду когось спеціально називати (можете самостійно переглянути Указ Президента про державні нагороди з нагоди Дня Конституції), але за 7 років при владі нібито слуг народу вони обросли орденами і стали народно-заслуженими так, що і Брєжнєв із Трампом позаздрили б. Цей нагородний указ нагадав мені останні укази колишніх президентів по завершенню свого першого терміну в контексті підготовки до нових виборів на другий термін.

Ознаками потужного передвиборчого патріотизму в останній період діяльності команди Зеленського, яка ще в 2022 році ходила цілувати руку Паші-мерседесу в тодішню московську Лавру, є і активізація теми пошанування наших національних героїв.

Я радію, що нашу ідею встановлення памʼятника Гетьману Івану Мазепі нарешті реалізовано, проте делікатно нагадаю, що ще в далекому 2017 році наш Фонд "Рідна країна" спільно з тодішнім генеральним директором Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" Любомиром Михайлиною презентував проєкт повернення Івана Мазепи в головну Лавру України. Після цього Любомира Михайлину звільнили з посади і призначили чоловіка, який не знав, які та скільки ще Лавр є в Україні, а згодом наказав очистити Заповідник від наших інформаційних стендів про проєкт пошанування Івана Мазепи. ("Спасибі" адміністрації президента Порошенка та міністру Нищуку за це "патріотичне" кадрове рішення).

Нове дихання проєкту вставлення памʼятника знаменитому Гетьману відкрилося за часів міністра культури Ткаченка та призначення гендиректором Заповідника Максима Остапенка. Проте після звільнення Ткаченка ми мусили по-новому переконувати нових чиновників від культури, які натомість багатозначно натякали, що в офісі президента вважають, що повернення Мазепи в Лавру НЕ НА ЧАСІ. Тут лише додам, що у зверненні нашого Фонду "Рідна країна", як ініціатора, до Мінкультури ми знову обґрунтовували важливість цієї історико-просвітницької справи та гарантували виключно меценатське фінансування проєкту. Найбільше наше обурення викликав приїзд в Лавру одного із заступників Міністра культури Точицького (цей Біляєв при президенті Януковичі займався збором ікон та картин у його адміністрації). Він повторив мантру про те, що Мазепа не на часі й принагідно порадив не забувати пошановувати україножера й антисеміта Столипіна, якого пафосно похоронили у Лаврі. На дворі був 2025 рік?!

З приходом Бережної все почалося знову – нові обґрунтування і нові громадські обговорення. І ось, нарешті памʼятник Гетьману Івану Мазепі в нашій Українській Лаврі відкриває Зеленський разом із чиновниками, які останні роки наполегливо й цинічно блокували його встановлення. Досвідчені й вічні апаратники та молоді карʼєристи тишком нишком готували це відкриття памʼятника так, щоб тих, хто опікувався ним майже 10 років та виконував і фінансував будівельні роботи на заході НЕ БУЛО.

А навіщо?

Український народ мав побачити, що це заслуга виключно Зеленського і його вже нині патріотичних соратників.

Але менше з тим.

Добре знаємо, ще президенти та їхні прихвосні приходять і відходять або тікають, а наші ініціативи по поверненню у Києво-Печерську лавру Тараса Шевченка (встановлено памʼятний знак), Костянтина Острозького (відтворено надгробок в Успенській лаврі), Івана Мазепи (встановлено памʼятник) будуть стояти ВІЧНО.