Блог | Не ТЦК, или Общество, где военные чувствуют себя чужими

Не ТЦК.

Ехал домой из моего госпиталя, где работаю с военными и на житомирской трассе встретил такую наклейку.

Далее текст на языке оригинала.

Я чув про такі наліпки раніше.

Але вчора побачив вперше. Сфотографував.

І це мене дуже зачепило.

Ми живемо в суспільстві, де військові зберегли взагалі існування цього суспільства. Після 24.02.22 я думаю саме так.

Але вони мають виправдовуватись за свою присутність

Тобто в своєму фронтовому житті їм все зрозуміло і понятно.

Але коли вони приїжджають в цивільний світ – то мають одразу маркувати себе, щоб їх не ненавиділи.

Так, знаю, зараз набіжать ті, хто будуть розказувати про безпредел ТЦК. Я не хочу торкатись цього. Конкретно у мене було 4 зустрічі з ТЦК і всі були ввічливі і спокійні. Тема поста не про це.

А про відторгнення військових.

Мене непокоїть в цій ситуації інше.

Військові мають виправдовуватись.

Військові не відчувають себе спокійно в цивільному світі.

В якийсь момент ми звернули не туди, якщо цивільний світ цивільного суспільства, який по суті завдяки військовим існує – цей цивільний світ відторгає військових.

Так не має бути.

Я консультую військових дуже багато. І чую часто про те, що "мені не ок в суспільстві" і "Мені простіше ізолюватись".

Суспільство не приймає військових. Але саме завдяки військовим це суспільство досі існує.

Це оксюморон для мене.

І я не хочу звикати до цього.

Я мрію про суспільство, де військові мають повагу і честь. І їх поважають. І їм дають можливість поступово інтегруватись в це суспільство, дають роботу і можливості.

Але я бачу суспільство, де військові відчувають себе чужими.

Я проводжу навчання, де ми на практиці обговорюємо, як взаємодіяти військовим і цивільним. Які зміни стаються з людиною після зони бойових дій (симптоми ПТСР), що таке лЧМТ (легка черепно-мозква травма), як формується психотравма, чому саме приймаюче суспільство важливе для зменшення симптомів ПТСР (дослідження), і як будувати безпечний контакт з військовими.

Але так багато військових не відчувають себе тут своїми. І прірва тільки зростає.

Проблема фундаментальна, а ця наліпка – це тільки маркер.

Суспільство відіграє ключову роль у відновленні військових після бойових дій, оскільки воно впливає на рівень довіри, сенсу служби, доступ до підтримки, соціальну ідентичність та довгострокову психологічну стабільність. Підтримуюче соціальне середовище зменшує ризик суїцидальних думок, залежностей і соціальної ізоляції серед ветеранів. Суспільство фактично стає фактором терапевтичного впливу, який доповнює професійну психологічну допомогу і підсилює її ефективність.

Це оксюморон для мене.

І я не хочу звикати до цього.

Суспільство не приймає військових, але саме завдяки військовим це суспільство досі існує.

І я вважаю, ми, цивільні, маємо робити все, щоб цього не було. Вчитись взаємодіяти і підтримувати кожного, хто віддав найцінніше для служби країні.

Бо завдяки військовим ЗСУ наше суспільство досі може жити далі.