Блог | Истерика россиян разразилась информационной атакой на украинцев: Путин хочет переговоров на фоне поражений
"Альонушкі всіх стран обʼєдінілісь"
Бачу останнім часом силу-силенну дописів на тему: "Потрібно срочно зупинити війну". Красні дєвіци всіх форм статі, статків та політичних поглядів діляться "особистими думками" про те, як Україні не потрібно звільняти Мариупіль, Бердянськ і Крим. Найогидніше, що такі дописи завжди апелюють до памʼяті полеглих. Мовляв, не за те загинули найкращі, щоб Україна перетворилася на руїну, поки ми будемо ще кілька років чинити опір.
І тут я хочу спитати. А заради чого вони загинули? Щоб, політологи на зарплаті заробили кілька срібників на черговій замирівський пропагандистській компанії? Щоб парочка політиканів спробували виграти вибори після ганебної капітуляції, відповідальність за яку буде цілком покладено на діючу владу? Примітно, що цей плач за сенсом життя загиблих розпочався одночасно із істерикою росіян про загрозу з правобережної Херсонщини. Вони стягують залишки військ в Крим, готуючись до боїв на півострові. А Путін непрозоро натякає на перемовини та скаржиться на Український наступ на Херсонщині.
На мій погляд, відбувається масована інформаційна атака з метою формування серед українців "запиту на поразку". Агалогічні тези просувають "хороші ру" та примкнувші. Справа в тому, що в обміні Криму на "щось корисне" зацікавлені не тільки путінці. Це і західні "прагматики" з їх "Крим в обмін на НАТО", і українська псевдопатріоти, які розраховують на "Крим в обмін на особисту владу", і російські тіпа-ліберали, яким потрібно зберегти путінський режим, щоб завзято боротися із них все життя з західних усюд на західні же гроші. А ще є уколоністи, які сподіваються таким чином уникнути потрапляння в окопи.
Прикро бачити вподобайки під цими дописами від цілком щирих та патріотичних друзів. Хіба ви не розумієте, що за все що не доробимо ми, наші діти та онуки заплатять кровʼю? Подивіться в очі тим маленьким українцям, які щойно пішли у перший клас. Саме вони будуть гинути в окопах під Полтавою та Луцьком, якщо ми зараз схибимо.
