Контрв`ю: парад спотикання

9 травня у Києві відбудеться спільний україно-російський парад. Про дійство сказано і написано вже досить багато, але післясмак події ми відчуватимемо досить довго. Окрім небаченого ще в рамках святкування цього дня слов`янського братерства (за дев`ятнадцять років незалежності Хрещатиком вперше крокуватимуть разом українські, російські, а також білоруські військові), мають місце й інші безпрецедентні заходи підготовки до нього. Так, президент Віктор Янукович доручив міністру оборони Михайлу Єжелю забезпечити в день Перемоги хорошу погоду, а голові Держтелерадіо Юрію Плаксюку – «збалансований показ» святкових заходів на ТБ.

Але головне за все – «погода в домі», тож по рефлексії, які викликає спільний парад, «Обозреватель» звернувся до представників протилежних таборів – комуніста Олександра Голуба (депутат Верховної Ради, фракція КПУ) та націоналіста Степана Хмари (народний депутат попередніх скликань, Герой України). Те, наскільки діаметрально протилежні позиції вони обстоюють, видно навіть по вживанню Голубом словосполучення «Велика Вітчизняна війна» і Хмарою – «Друга світова». Якщо єдності немає навіть у дефініціях, її тим паче не знайдеш у ставленні до подій як таких. Або, як каже Хмара, «примирення неможливе». Втім, час покаже...

Олександр Голуб: «Парад – данина історичній справедливості»

- Чи імпонує вам ідея спільного україно-російського параду?

- Я вважаю, що це, безумовно, позитивно. Це сигнал – і світу, і суспільству – про те, що ті часи, коли нагнітали напругу у стосунках між Україною та Росією, вже минули. І що ми в подальшому налаштовані на співпрацю. А залогом такої спіпраці є наші спільні перемоги і наші спільні досягнення у минулому. Особливо це торкається Великої Вітчизняної війни і всіх подій, які з нею пов`язані, і, безумовно, нашої великої перемоги.

- Співпраця – це прекрасно, але все-таки Україна – незалежна держава і досі якось обходилась без російських військових на Хрещатику...

- Ну то й що? Україна відмовилась від парадів за часів Ющенка, бо суспільству насаджували думку про те, що у нас була не перемога, а початок окупації. Навіть музеї радянської окупації планували відкрити... Я дуже радий, що цього року буде відроджено парад. Абсолютно переконаний, що це – данина історичній справедливості, і та єдність, яку на сьогодні демонструють представники України, Росії та Білорусі, котрі спільними зусиллями відстояли нашу перемогу, є виключно позитивним моментом. Те саме стосуэться і параду у Москві, де участь візьмуть країни антигітлерівської коаліції...

- Власне, а чому б представників країн антигітлерівської коаліції не запросити й до Києва? Якщо це наша спільна перемога, то чому Хрещатиком пройдуть не американці, а росіяни?

- А я не проти цієї ідеї. Вважаю, що для відзначення такої дати це можна і треба було зробити. Це недопрацювання тих людей, які готували та розробляли саму ідею параду. Переконаний, що наступного року представники цих країн можуть пройти єдиним парадом разом з українськими військовими та ветеранами...

- А от міська влада з суто практичних міркувань була донедавна проти військових парадів взагалі... Асфальт псується від важкої військової техніки, а міняти його після параду ніхто, ясна річ, не стане...

- Я з вами не згоден. Не в цьому річ. Основна причина відмови від парадів – політика Віктора Ющенка, яку він силою насаджував і яка не знаходила підтримки у більшості громадян країни. А щодо міських проблем, то це лише привід, щоб відмовитись від військового параду.

- А ви гадаєте, що Україні, власне кажучи, є що показати на такому параді?

- Україні є чим пишатися. Україна ще має армію, яку можна відновити після п`яти років панування «помаранчевих». Тому цей парад має ще й таке значення: він демонструє, що ми й раніше були досить сильними для того, щоб перемогти фашизм, і продовжуємо бути державою з сильною сучасною армією...

- А чому така особлива увага до трансляції параду? Раніше з висвітленням святкових подій, по-моєму, не виникало аж таких проблем, щоб втручання йшло на рівні президента країни...

- Думаю, це потрібно, що чітко прозвучав сигнал, що ми повернулися обличчям до власної історії, що ми не дозволимо її переписувати, що ми не відмовляємось від рішень Нюрнберзького трибуналу... І щоб якомога більша кількість людей це зрозуміла і почула цей сигнал – для цього, очевидно, і потрібні такі заходи...

- Чекаєте ексцесів між прихильниками параду та його «антипатиками»? Зокрема, на Західній Україні?

- Не думаю, що будуть ексцеси. Ті, що були раніше, провокувалися з Києва... І я не згоден, що ідею параду не підтримують на Західній Україні. Я сам родом зі Львова, і пам`ятаю ті грандіозні паради, які проводили у радянські часи, і те, які позитивні емоції вони викликали. Думаю, що такі саме позитивні відчуття будуть і тепер.

- Навряд чи ветерани ОУН-УПА будуть в захваті від програми святкувань...

- Ну, вони не в захваті з 1945 року. Не в захваті від перемоги зокрема, бо воювали по інший бік барикад, на стороні фашистської Німеччини. Але не думаю, що суспільство має зважати на їхні емоції.

Степан Хмара: «Холуйська затія наших керівників»

- Як вам ідея зі спільним парадом?

- Холуйська затія наших керівників. Не знаю, що вони хотіли цим показати? Що вони готові робити все, що їм накажуть?

- Ініціатива, очевидно, походить не з Києва...

- Та безумовно... Ініціатива походить з російської сторони, але наші холуї готові виконати і перевиконати, як завжди... Ви ж чули, що головне? Щоб скрізь трансляція була. Щоб погоду прем`єр забезпечив. Це вже клініка...

- Якщо «клініка», то – радянська. Схоже на ті часи... Чи за СРСР хмари не розганяли?

- Ну, штучним чином точно – ні. Так, ходили всі на паради в обов`язковому порядку. Але такого не було. Та все це пусте, а от головне – це наруга над українським народом, який поніс найбільші жертви у Другій світовій війні. І для нашого народу це була ніяка не перемога, нічого він не добився і не отримав. Крім голоду у 1946-1947 роках. Звичайно, це було не так страшно, як у тридцяті, бо була вже тепер і Західна Україна, куди можна було виїхати та врятуватися, але і тоді мільйони вимерли... Але хто про це зараз згадає? Треба говорити правду – чому в України такі жертви? Чому кілька сотень тисяч було покладено при форсуванні Дніпра, коли «великий вождь і учитель» поставив завдання до 7 листопада відбити у німців Київ? От і погнали людей – погано навчених, погано озброєних, в спину яким дихали загони НКВС – ось про що треба говорити зараз... Якщо і вшановувати, то тих нещасних жертв, а не колишніх енкаведистів, які ходять на паради з повним «іконостасом» на грудях...

- Цього року акцент буде на військовій техниці, яку планують показати...

- Дурість вони свою планують показати! Якщо вже щось показувати, то не «полуторки», а «студебекери» американські – вони відіграли значну роль у війні...

- Так вони ж американські, а у нас парад «на тему» україно-російської дружби...

- Саме тому «студебекерів» і не буде, як і літаків «дугласів»... Ні, взагалі це все не піддається жодній нормальній логіці. Ці люди, які парад організовують, вони, по-моєму, просто малограмотні. Книжок не читали. І знати нічого не хочуть. І думати не хочуть.

- Я так розумію, що ідея примирення ветеранів ОУН-УПА і радянської армії, яку так послідовно запроваджував Віктор Ющенко, на сьогодні вже зовсім не актуальна?

- Тут ще треба розібратися, хто – ветерани, а хто скоював злочини, на які не поширюється поняття давності часу. Енкаведісти, які в минулому створювали так звані «заградотряди», що стріляли в спину нашим воякам, сьогодні отримують пенсії та пільги, а мали б нести кримінальну відповідальність. Бо якби вшановували тільки тих, хто дійсно йшов і воював з німцями, то ніяких проблем із примиренням не було б. Але ті, хто розстрілював чи займався мародерством серед мирного населення, звісно, ніколи не примиряться з ОУН-УПА. Вони тоді ненавиділи українців і чинили супроти них злочини і зараз продовжують ненавидіти. Ющенко – наївний, він думав, що покійний Герасимов (донедавна – найстаріший депутат ВР, представляв фракцію КПУ. – Авт.) примириться з упівцями...

- То що, днями чекати сутичок між представниками різних таборів?

- Не знаю. Думаю, все тихо-мирно пройде... Я можу тільки поспівчувати Азарову, який має забезпечити погоду, і пані Герман, яка має забезпечити трансляцію параду не тільки з Хрещатику, а ще й з Москви та Мінська. Оцих двох шкода, бо вони можуть поплатитися своїми посадами, якщо не вгодять «його величності».