Робін Гуд, СБУ і сорок розбійників
Робін Гуд і ФСБ (Фірташа Служба Безпеки)
В нашій крані роль Робін Гуда спробував на себе приміряти уряд в історії з газом «РосУкрЕнерго». Все почалося з того, що уряд вкрав газ у Фірташа. Справді вкрав. Щоправда, не один, а у «злочинному угрупованні» з урядом РФ і особисто прем’єром Росії Володимиром Путіним.
Газ було украдено для того, щоб заткнути дірку в «Нафтогазі», що вперто розлізалася в усі сторони, через непідвищення ціни на газ для населення. Отже, уряд вкрав у багатого, щоб роздати бідним. Звісно, святого благодійництва в цій історії небагато, бо на носі президентські вибори, але робінгудство наявне.
Звісно, Дмитро Фірташ з цим не погодився. Історія про переуступку боргів, яка формально прикривала крадіжку, залишила «бідного» Фірташа на нулі. Тобто і без газу, і без боргів. Хоча до переговорів Тимошенко та Путіна вартість наявного у «РосУкрЕнерго» газу значно перевищувала об’єм боргів, адже навряд чи би Фірташ продавав свій газ по 154 долари за тисячу куб, як про це домовилася Тимошенко з Путіним.
Відстояти свої права в Росії у Дмитра Фірташа не було шансів, а в Україні він спробував це зробити. Принаймні в нашій державі у бізнесмена були високі покровителі.
Газ «РосУкрЕнерго», що знаходився в газосховищах України, був у статусі транзитного. Щоб передати його на баланс НАК «Нафтогаз», його треба було розмитнити. А для цього потрібна митниця. І це було дуже зле для уряду, що в цей самий відповідальний момент митницю очолював Валерій Хорошковський – бізнес-партнер Фірташа на телеканалі «Інтер».
Загалом претензії до Хорошковського з’явилися у Юлії Тимошенко ще за півроку до газового конфлікту. Бютівці тихенько скаржилися «Обозу», що Тимошенко підозрює свого головного митника у зв’язках з Фірташем і Балогою. Однак чутки про його відставку так і залишалися чутками, поки не вдарив грім – Хорошковський відмовився розмитнювати газ Фірташа. В результаті відбулася подія «А»: звільнення Хорошковського. А за нею подія «Б»: Президент Віктор Ющенко призначив Валерія Хорошковського заступником голови СБУ.
В.о. керівника СБУ Валентин Наливайченко дременув у відпустку-відрядження, а СБУ перетворилася в ФСБ, тобто у Фірташа Службу Безпеки. Тому що зациклилася на розслідуванні лише однієї кримінальної справи, порушеної за заявою депутата ПР Ельбруса Тадеєва про привласнення газу «РосУкрЕнерго».
У хід пішли всі засоби, як-то прослуховування депутата Андрія Портнова, якого називають автором і головним реалізатором схеми по відчуженню газу «РосУкрЕнерго». Його слухали разом із заступником генпрокурора Ренатом Кузьміним. Чому СБУ зацікавив саме Кузьмін? Тому що, хоча раніше Кузьмін обслуговував «донецьких», віднедавна він - основний оплот БЮТ у Генпрокуратурі.
СБУ влаштувало справжнє видовище зі спецназом в масках та автоматами, коли намагалися вилучити документи стосовно привласнення газу «РосУкрЕнерго» в НАК «Нафтогазі». Під час виконання спецоперації був дуже майстерно виманений зі свого робочого місця заступник керівника НАК «Нафтогазу» Ігор Діденко.
Його запросили до Секретаріату Президента на розмову з Віктором Ющенком. На прохідній в Секретаріаті у відвідувачів охорона традиційно вилучає мобільні телефони. Діденко свій слухняно здав і отримав три години повного спокою. Він чекав, пив чай, знов чекав, пив мінеральну водичку… А в цей час його мобільний розривався у безголосому режимі, і «Євроньюс» на весь світ транслював, як озброєний спецназ «штурмує» НАК «Нафтогаз».
Проте незважаючи на всі хитрощі, слідчим СБУ перепало вилучити в НАК «Нафтогаз» лише нікому не потрібні листи Вороніна до «РосУкрЕнерго», датовані 2006 роком
До такого дріб’язкового улову додалася ще одна «неприємність». Саме в момент штурму в СБУ-ФСБ спрацював механізм бомби вповільненої дії – служба розкололася, і частина службістів перейшла на бік БЮТ, що в кінцевому підсумку вилилося в підтримку БЮТом Валентина Наливайченка під час голосування депутатами за керівника Служби Безпеки.
До речі, «Обоз» під час штурму НАК «Нафтогаз» був свідком однієї забавної сцени, що стала першою ластівкою змін в СБУ.
«Обоз» спостерігав, як служба безпеки «Нафтогазу» зустрічала на вході лояльного есбеушника, який був представлений як «високий керівник СБУ». «Олександр Миколайович, - назвався їм есбеушник. - Але для вас просто Саша…». Ні посади, ні прізвища він принципово не назвав. Представники служби безпеки НАКу і не вимагали - вони зв’язалися телефоном із заступником голови НАКу Ломоносовим, щоб повідомити про гостя, і тихенько перепитали представника СБУ: «Як ваше прізвище?». «Залиште, це нам не потрібне», - відповів "просто Саша" і загадково посміхнувся...
Сорок розбійників..
«Обоз» коротко переповів історію по газу «РосУкрЕнерго» виключно заради того, щоб продемонструвати, що українська еліта не визнає державних законів, і країна по суті живе за законами жанру карколомних шпигунських романів. І однозначно відповісти, хто був правий в цій історії, неможливо.
З одного боку, у Фірташа справді вкрали газ. Вкрали «Нафтогаз», «Газпром», уряд України і уряд Росії. Але в таких справах повинен розбиратися міжнародний суд, а не Служба Безпеки однієї окремо взятої країни. Тим паче країни, де до цього часу не скоювали злочинів проти приватної особи на користь держави. В основному в Україні все буває навпаки, це у держави крадуть на користь приватного бізнесу.
І задається, краще б СБУ розслідуванням таких злочинів і займалося б. Хіба мало роботи?
Якщо СБУ потрібно конче враховувати інтереси Президента і працювати проти Тимошенко, то навіть за таких умов СБУ може чесно працювати на користь держави. Бо в корупції замішані представники різних політичних команд, у тому числі й БЮТ.
Наприклад, краще би СБУ більше цікавилося справами в «Укрзалізниці» - державній монополії, де теж крутяться мільярдні кошти.
Чому «Обоз» згадав саме про «Укрзалізницю», тому що журналісту «Обозу» на днях надійшла зовсім свіженька інформація від одного надійного джерела.
Ця історія про те, як сама Юлія Тимошенко була шокована. Хіба щось може шокувати такого досвідченого політика? Виявляється, що може. Причому шок у прем’єра викликав дріб’язковий, як для посадовця її рівня факт, – закупівля «Укрзалізницею» паливо-мастильних матеріалів.
Після того як Юлії Володимирівні донесли подробиці цих закупівель, вона на засіданні фракції повідомила своїм, що питання про заміну міністра транспорту Йосипа Вінського більше не стоїть на порядку денному. Хоча Юлія Тимошенко вже давно мала конфлікт з міністром транспорту, але нині, як доносить джерело, прем’єр сказала твердо : «Вінський залишається».
Бо попри всі претензії до Вінського, він здався Тимошенко скромним міністром, принаймні скромним на фоні інших можливих претендентів. А особливо, якщо ці претенденти мають квотно-договірне походження з середовища тимчасових партнерів.
Тимошенко жалілася своїм депутатам, що такі посадовці неконтрольовані і ні за що не відповідають. Тимошенко розповіла, що, наприклад, в «Укрзалізниці», що була віддана на відкуп партнерам по коаліції, були закуплені паливо-мастильні матеріали за ціною, завищеною на кожному літрі на 2 грн. На об’ємах, що потрібні «Укрзалізниці», це шалені гроші. Отже, Тимошенко була шокована і заявила: «Тепер Вінський мене влаштовує».
На жаль, перевірити цю інформацію не так просто. За словами джерела, закупівля відбулася без тендеру.. І справді, на відповідному сайті державних тендерів інформація про закупівлю «Укрзалізницею» палива відсутня, як і на сайті Укрзалізниці. Хоча кожен рік традиційно в 1-3 місяці залізниця закуповує паливо-мастильні матеріали.
Що ж стосується того, що Тимошенко вирішила залишити Вінського, вона має рацію. В умовах економічної кризи, коли кожен посадовець з подвійним зусиллям тягне все, що погано лежить, краще хай на своїх посадах лишаються старі терті політики, які вже нікому нічого не винні. Інша справа, коли на посади приходять телята, у яких три матки.
Наприклад, той же керівник «Укрзалізниці» Михайло Костюк, близький партнер екс-керівника «Нафтогазу» Олексія Івченка. Він був призначений по квоті Литвина і погоджений з головним «залізничником» БЮТу, сусідом Тимошенко в Конча-Заспі Миколою Ковзелем. У такого посадовця довгий перелік тих, кому він вдячний за своє призначення… А вдячність політиків, як відомо, дорого обходиться казні.
Наприклад, до Костюка «Укрзалізницею» керував Мельничук. Це 100% людина головного залізничника БЮТ Миколи Ковзеля. Всі про це знали, і всі знали, з кого питати. Звичайно, не обходилось без блату: бізнес-структура Ковзеля «Інтертранс», що займається перевезеннями вантажів залізницею, мала вигідний пільговий тариф на перевезення…Зате якщо подивитися минулорічні закупки дизельного пального, коли залізницею керував Мельничук, то можна пересвідчитися, що ціна закупівлі збігалася з середньою на ринку.
«Укрзалізниця» минулого року купила дизель за 5,29 грн, коли роздрібна ціна на заправках була 5,30 - 5,45. Щоправда, в такій справі, коли закупівля здійснюється на 3 млрд грн, кожна копійка приносить величезний прибуток. Тому не дивно, що купували у своїх.
Вигідне замовлення отримало ТОВ “Цукрове виробниче об’єднання”, близьке до депутата БЮТ Сергія Пашинського. Ця фірма та інші, що входять у групу компаній "Фактор" підприємця Сергія Тищенка, в 2005-2006 активно постачала продовольчі товари для "Укррезерву", який на той час очолював Сергій Пашинський.
Отже, заробити на закупівлі палива для «Укрзалізниці» можна і на чвертькопійки на кожному літрі. Зокрема, джерела «Обозу» розповідають, що після минулорічної такої закупівлі на летовищі аеропорту "Бориспіль" з’явився новий приватний літак…
Після цього цілком зрозуміло, чому нинішня інформація про 2 грн. на кожному літрі шокувала навіть прем’єр-міністра.
На фоні такої інформації навіть бютівський залізничний «генерал» Микола Ковзель виглядає кришталево чесним. Той, принаймні, вертоліт покійного Кирпи за 8 млн євро не вкрав. Хоча була у нього така можливість, коли державне підприємство «Інтертрас» в 2004 році реорганізувалося в приватну кишенькову структуру Ковзеля. Тоді з державної структури в фірму Ковзеля перекочувало 1000 (!) вагонів-цистерн, що до того були державними, але вертоліт Ковзель не вкрав!
Цей комплімент Ковзелю - звичайно з великою долею іронії, але він все-таки не «додумався» заробляти 2 грн на кожному літрі палива.
До речі, що стосується віп-майна покійного міністра транспорту Георгія Кирпи, то готуючи цю статтю, «Обоз» натикнувся на ще один цікавий збіг.
Коли «Обоз» з’ясовував інформацію про закупівлю «Укрзалізницею» дизпалива, то на сайті «Укрзалізниці» знайшов перелік постачальників дизельного палива. В цьому переліку,зокрема,значиться група компаній „Укртрансюніон». У цієї фірми залізниця закупила дизпалива майже на два мільярди грн. - у 2007 році, за часів уряду Януковича. Далі в переліку стоїть ТОВ «Вік Оіл». Ця фірма також постачає бензин для Міністерства оборони. Дві ці фірми цікаві тим, що походять з одного гнізда, з однієї адреси в місті Донецьку. Мають спільних засновників. До їх гнізда належить ще одне підприємство - «Універсальна транспортна компанія» (код 34180740). Ця фірма вже кілька років поспіль орендує за смішні гроші відомий «Майбах» Георгія Кирпи.
Отже, в сфері життєдіяльності «Укрзалізниці» мають місце дуже цікаві співпадіння. «Обоз» не дарма вивалив однією купою всі ці розрізнені факти з життя однієї державної монополії. Виключно заради того, щоб продемонструвати, що СБУ є чим цікавитися в цій державі, окрім газу «РосУкрЕнерго». Може, якби СБУ більше займалася державними монополіями, а не обслуговувала інтереси окремих приватних осіб, тоді б ці монополії перестали бути збитковими.
Звичайно, злочини на користь держави - це теж злочини. Але якщо в країні така кількість злочинів проти держави, може їм краще надати пріоритет. Тим паче, що все йде до того, що Фірташа зловить російське ФСБ, посадить, і всі його капітали, які зараз відстоює українське СБУ, будуть конфісковані в російський бюджет.
Так, може, хай краще побудуть в нашому бюджеті, ціліші залишаться?
Очевидно, після того як БЮТ проголосувала за керівника СБУ Валентина Наливайченко, так воно і буде. Але розхитана політичними замовленнями СБУ, на жаль, здатна на інші перекоси. А хочеться, щоб розслідувались злочини проти держави.