Зберегти спадщину України під час війни: історії хранителів, зібрані музеєм "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова

Україна та світ 18 травня відзначили Міжнародний день музеїв – закладів, в яких минуле зустрічається із майбутнім. У Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова зібрано чимало історій про те, як музейні фахівці захищали експонати від війни й змогли зберегти не просто історію, а частину ідентичності України.
Відома майстриня-керамістка Леся Денисенко із Василькова – шосте покоління гончарів у своїй родині. Вона досі живе у хаті, яку будував її батько, тож навіть не припускала думки про те, що залишить сімейну колекцію та свої твори.
"Я перенесла керамічні речі у сарай. Після сильних вибухів із жахом побігла дивитися, що сталося. Раму вибило, а кераміка стоїть – як той Півень, що у Бородянці", – згадує майстриня.
Її історія за посиланням.
Мешканка Ірпеня Тетяна Савченко – зберігачка колекцій пам'яток ювелірного мистецтва XV–XXI століття у Національному музеї історії України. Вона згадує, як у перший день вторгнення взяла дитину і поїхала на роботу пакувати експонати. Потім повернулася додому.
"Вже наступного дня виїхати з міста було неможливо. 5 березня ми з сином пішли у бік вокзалу під вибухами і пострілами", – згадує Тетяна.
Її історія за посиланням.
Світлана – старший науковий співробітник відділу фондів Чернігівського обласного художнього музею ім. Г. Галагана. Вона зізнається, що з першими вибухами у місті подумала не про власну безпеку, а про збереження експонатів – і примчалася на роботу. Пізніше заклад пережив сильний обстріл:
"Було пошкоджено 21 вікно. У приміщеннях лежав товстий шар битого скла разом із документами вперемішку", – розповідає Світлана.
Її історія тут за посиланням.
Більше історій тут.
Колекція Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова налічує понад 130 тисяч історій про війну. Це найбільша у світі колекція історій мирних людей, які постраждали від війни Росії проти України.
Розкажіть свою на порталі Музею або на безкоштовній гарячій лінії 0800509001.











