Кабмін побоявся підняти мінімалку хоча б до того рівня, який потрібен для виживання: скільки платитимуть у 2027 році

Мінімальна зарплата в Молдові становить близько 16 тис. грн. Це значно менше, ніж у всіх країнах Європейського Союзу, однак майже вдвічі перевищує показник в в Україні. При цьому середня заробітна плата в Молдові у перерахунку на гривню дорівнює приблизно 37 тис. грн і лише на 13% менша за українську.

Кабінет міністрів у 2027 році, як демонструє проєкт бюджету, планує зберегти за Україною статус європейської держави з найнижчою мінімальною зарплатою. Протягом наступного року цей соціальний стандарт зросте лише з 8647 до 9546 грн.

Водночас уже зараз фактичний прожитковий мінімум, тобто сума, критично необхідна для задоволення базових фізіологічних потреб людини, досягає 12 105 грн. Усі українські працівники, які отримують мінімальну зарплату, опинилися за межею бідності, і в наступному періоді ця загрозлива тенденція лише поглиблюватиметься.

Яка мінімалка мала б бути в Україні

Загальноприйняті європейські та міжнародні стандарти передбачають, що мінімальна зарплата повинна складати щонайменше 50% від середньої заробітної плати в країні. З одного боку, таке співвідношення гарантує збалансованість показника, оскільки він прив'язаний до реальної ситуації в національній економіці. З іншого боку, така сума здатна забезпечити громадянам гідний і мінімально достатній рівень життя.

Згідно з проєктом держбюджету на 2027 рік, середня зарплата в країні прогнозується на рівні 34 409 грн. Відповідно, справедлива мінімальна зарплата мала б становити близько 17,2 тис. грн. Натомість український уряд заклав у головний документ країни трохи більше ніж 9,5 тис. грн, що приблизно на 80% менше за обґрунтовані стандарти.

Розмір мінімальної зарплати на наступний рік розраховується Міністерством економіки на основі макроекономічних прогнозів. Логіка профільних чиновників базується на тому, що підвищення мінімальних виплат неминуче призведе до збільшення витрат підприємств на оплату праці та суттєвого зростання навантаження на державний бюджет.

З одного боку, уряд чудово усвідомлює необхідність гідної оплати праці на державній службі для залучення та утримання кваліфікованих кадрів. Проте, з іншого боку, виконавчі органи влади чомусь не поширюють цю державну підтримку на величезну армію пересічних працівників бюджетної сфери. Справа в тому, що співробітники бюджетних установ змушені працювати виключно за офіційну мінімальну ставку без жодних додаткових виплат у конвертах. Серед них є значна кількість висококласних фахівців, зокрема з повною вищою освітою.

Наочним прикладом є ситуація в Одеському зоопарку, який ще з 7 вересня відкрив одразу 26 вакансій. З огляду на запропоновані умови, шансів закрити ці позиції у керівництва небагато, адже така робота через мізерні заробітки більше нагадує волонтерство з компенсацією витрат на проїзд та скромний обід. Наприклад, старшому лаборанту, від якого вимагається обов'язкова наявність вищої освіти, пропонують "чистими" на руки лише 5032 грн після вирахування всіх податків. Фельдшеру ж ветеринарної медицини готові платити трохи більше – 6003 грн.

Щоб одразу дати вичерпні відповіді на запитання щодо подібних фінансових пропозицій, представники зоопарку публічно нагадали: мінімальна зарплата в Україні становить 8647 грн, проте безпосередньо з цієї суми держава стягує 18% податку на доходи фізичних осіб (а це 1556,46 грн) та додатково 5% військового збору (432,35 грн).

Численні заклади культури, державні музеї, ботанічні сади та наукові установи регулярно пропонують своїм кваліфікованим співробітникам виплати на рівні мінімалки. При цьому на таких посадах часто працюють фахівці з багаторічним досвідом та вищою освітою, які тримаються на робочих місцях завдяки чистій відданості справі й ентузіазму. Попри те, що для підвищення соціальних стандартів простих громадян уряд постійно знаходить десятки причин і нібито не бачить фінансових ресурсів, утримання високого державного апарату чомусь фінансується зовсім за іншими масштабами.

Статистика свідчить, що влітку 2026 року в державному апараті України налічувалося 165,4 тис. штатних працівників, причому середня заробітна плата в ключових центральних відомствах становила 66,2 тис. грн. Найвищі доходи традиційно зафіксовані в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), Апараті Верховної Ради України та Національному агентстві з питань запобігання корупції (НАЗК), де середні місячні показники перевищують 100 тис. грн переважно через величезні оклади та премії керівного складу.

Міністерство фінансів офіційно роз'яснює, що на подібні високі показники впливають і додаткові виплати, такі як матеріальна допомога на соціально-побутові потреби чи щедрі компенсації за невикористані відпустки. Яскравим прикладом є офіційна декларація голови НКРЕКП Юрія Власенка, чия середня зарплата минулого року сягала близько 391,4 тис. грн на місяць до оподаткування.

Звісно, попри колосальне фінансове навантаження на державну скарбницю, повністю обійтися без послуг чиновників і працівників держорганів неможливо, оскільки саме вони забезпечують базове функціонування державних інституцій. Однак в умовах гострого та хронічного дефіциту бюджету оптимізація роздутого штату та радикальний перегляд несправедливої системи оплати праці є абсолютно логічними, неминучими кроками.

Складається абсурдна ситуація, коли на тлі фінансової кризи одним категоріям працівників держава платить набагато менше за межу біологічного виживання, тоді як іншим – гарантує розкішні й надвисокі доходи.

До чого може призвести підвищення мінімалки

Дискусію про те, як саме підвищення мінімальної заробітної плати впливає на макроекономічні показники та стан державного бюджету, можна було закрити ще на основі показного досвіду 2017 року. Тоді мінімальний стандарт оплати праці в країні було рішуче підвищено одразу вдвічі – з 1600 до 3200 грн. Тодішнє керівництво Національного банку України виступало різко проти такого рішення, лякаючи суспільство ризиками посилення інфляційного тиску та непідкріпленим реальним зростанням економічної продуктивності.

Проте всі застереження та песимістичні прогнози регулятора виявилися безпідставними, адже інфляція за підсумками того року зросла всього на 1,3 відсоткового пункту, а вже наступного періоду успішно повернулася до цільового показника менш ніж 5%. Більше того, цей сміливий крок дав потужний поштовх економіці, забезпечивши додаткові 0,5% приросту ВВП, суттєво збільшивши загальні податкові надходження та на третину поповнивши місцеві бюджети громад.

Звичайно, збільшення мінімалки неминуче створює певне додаткове навантаження на легальний бізнес та бюджетні видатки, проте ці витрати швидко і повністю нівелюються зростанням податкових надходжень на всіх рівнях. Крім того, варто розуміти, що від підвищення мінімального рівня постраждає переважно той бізнес, який і досі продовжує ховати реальні доходи працівників, виплачуючи мінімальні суми офіційно, а решту грошей видаючи людям у конвертах.