Як підкорити Марс: відомий астронавт пояснив п'ять головних викликів для людства

NASA, візіонер Ілон Маск та вчені з усього світу не хочуть відмовлятися від мрії підкорити Марс, а проблеми з висадкою місії людства тільки підігрівають їхній інтерес. На фестивалі науки і сучасних технологій Interpipe TechFest в Дніпрі OBOZREVATEL поспілкувався з аналоговим астронавтом Ініго Муньосом. Під час місій йому доводилося вдягати костюм вагою 50 кг, а льодовики або пустеля, за його словами, дуже нагадують марсіанські ландшафти. Астронавт прокоментував п'ять головних викликів і напрямків у дослідженні Марса.

У NASA заявили про можливість пілотованого польоту на Марс в 2033 році

Думаю, що 2033 рік – це занадто позитивний прогноз, якщо ми говоримо про висадку людини. Ілон Маск заявляє навіть про більш ранню дату, що теж поки не обґрунтовано. Ми бачимо роботу InSight, Curiosity. Тобто, дістатися та увійти в атмосферу Марса проблематично для роботизованих місій. Головне – зробити технології досить безпечними для людини. Тому до 2033 року треба насамперед працювати над захистом від радіації, питаннями здоров'я астронавтів в тривалій місії, а також повернення на Землю.

За планами Ілона Маска, в 2022 році на Марс мають відправитися перші вантажні човники, а в 2024 почнеться перша хвиля колонізації

Ідея, від якої залежить успіх місії Ілона Маска, не нова. Мова про концепцію терраформування Марса – зміни клімату штучним шляхом. Але це дуже складне і спірне питання. Один з ключових чинників – атмосфера. Так, для життєдіяльності на планеті важлива її щільність. Зараз, наприклад, тонка атмосфера Червоної планети не здатна утримати рідину (кілька років тому з'явилися наукові докази того, що сонячний вітер здув у космос майже всю атмосферу Марса – ред.). До того ж, у Марса відсутня магнітосфера. Якби вона була, це допомогло б пом'якшити вплив сонячної радіації і "утримати" атмосферу. Звичайно, технологічні прориви можливі, але не думаю, що всі ці проблеми вирішаться в найближчі роки.

Обговорюється використання печер, які були виявлені на планеті. Це великий виклик, тому що дослідники будуть перебувати в екстремальних умовах – у темряві та не на поверхні. Іронічно, що в минулому людина вийшла з печери, а в майбутньому ми можемо самі захотіти повернутися туди, але вже для підкорення нового простору.

SpaceX планує розробити обладнання, яке видобуває ресурси і енергію, а також побудувати всю інфраструктуру перед заселенням Марса людьми

Є розмови про те, що спочатку всю інфраструктуру повинні побудувати роботизовані місії. За планами NASA, необхідно створити постійно населену місячну базу, яка допомогла б підготуватися до польотів на Марс і вже звідти відправляти команди. Були розмови і про те, щоб поетапно відправляти людей. На мою думку, людство ще багато чого має зробити за Землі. І перша місія людини явно буде короткочасною – 1-2 місяці. Тому що залишаються проблеми виживання (укриття) і повернення, які я вже згадував.

NASA інвестує в сотні нових технологій, щоб забезпечити роботу марсоходів і підготовку висадки людської місії. Серед найважливіших – системи зв'язку і навігації, розробки для повернення на Землю людей і техніки (Mars Ascent Vehicle)

Затримка зв'язку між Землею і Марсом складає майже 20 хвилин, яка може стати фатальною для людської місії. Зараз марсоходам і зондам допомагає спеціальне програмне забезпечення. До речі, це тільки підкреслює проблему неможливості негайної евакуації. Що стосується навігації і контролю, в співтоваристві дослідників обговорюється така дилема – використовувати більше супутників і допоміжних пристроїв за межами Марса або максимально продумувати наявність техніки на планеті.

Наукові центри по всьому світу займаються дослідженнями для підготовки до висадки на Марс. Так, аналогові астронавти займаються симуляцією умов місії

Наш центр (Austrian Space Forum (OeWF) – ред.) задіяний як у науковій роботі, так і практичній перевірці розрахунків висадки і роботи астронавта на Марсі. У світі є місця, які дуже схожі на Червону планету. Наприклад, пустеля Дофар в Омані або тірольські льодовики в Австрії. Костюм, в якому я практикувався, важить 50 кілограм. Кожен день я витрачав близько двох годин тільки на те, щоб його надіти. Були і місії максимально наближені до умов на Марсі – кілька місяців я жив у пустелі.