Син українця вигадав в СССР улюблене бойове мистецтво Путіна, навчав спецслужби і був страчений: як виник спорт, де Україна б'є РФ

13 серпня українські представники бойового самбо стали головними героями дня на Всесвітніх іграх в Китаї. Андрій Кучеренко (до 71 кг), Владислав Руднєв (до 79 кг) і Петро Давиденко (до 88 кг) не тільки здобули "золото" змагань у своїх вагових категоріях, а й завалили росіян, які виступають у Ченду в нейтральному статусі. І наші успіхи не випадкові, адже самбо вигадав син українця, який вчився в Японії і привіз нове єдиноборство в СРСР. А за це був заарештований і страчений.

Власне єдиноборство – самбо – з'явилося у СРСР наприкінці 1920-х – 1930-х роках. За його основу взяли японські бойові мистецтва дзюдо та джиу-джитсу. В першу чергу, його розробляли для використання представниками силових структур.

Батьком самбо вважається радянський розвідник Василь Ощепков, який здобув освіту в Кіото і Токіо і довгий час служив у Японії, а після повернення в СРСР взявся за аналіз багнетів, світових спортивних єдиноборств, китайського ушу та цілого ряду національних видів боротьби з точки зору їх застосування в бойовій сутичці. І саме на основі його розробок створили самбо – самооборону без зброї.

До речі, батько Ощепкова був українцем із Київської губернії Сергій Захарович Плісак – столяр "зарахований до селянського стану". Він помер, коли хлопчику було лише 9, а незабаром не стало й матері, здоров'є якого підірвали нелюдські умови сахалінської каторги. Василь виявився дуже здібним до різних наук, але найбільше йому вдавалися єдиноборства.

Завдяки старому знайомству з учнем духовної семінарії у Токіо Ощепков потрапив у поле зору Російської духовної місії в Японії і був відправлений опікунами навчання на острів Хонсю з оплатою за рахунок здачі в найм успадкованої від батька нерухомості. У семінарії юнак познайомився з дзюдо, і за рекомендацією тренера як кращий дзюдоїст семінарії Василь був допущений до вступних випробувань і прийнятий в інститут дзюдо Кодокан в Токіо.

Повернувшись до Росії, у 1918 році Ощепков навчав своєму бойовому мистецтву міліціонерів Владивостоку. А згодом засновує в окупованому японцями місті першу школу дзюдо, яку у 1920 році примусово закрили більшовики. Але 1921-му радянський режим завербував його для роботи на контррозвідку і відрядили шпигуном на Сахалін, після чого Василь передав керівництву цінні дані про розташування японських військ та стратегічних об'єктів.

Впродовж 1920-х років Ощепков із дозволу командування Червоної армії налагодив мережу шкіл з дзюдо в СССР і паралельно формує підвалини власної системи єдиноборств під назвою самбо, де запровадив поділ за ваговими категоріями, а замість татамі використовували борцівський килим.

Також колишній розвідник із приголомшливим успіхом вів курси інструкторів із самооборони у Центральній вищій школі міліції та викладав рукопашний бій та боротьбу в одязі як на військовому факультеті при Інфізкульті, так і на окремих курсах.

Однак, незважаючи на весь внесок Ощепкова у розвиток спорту СРСР та підготовку силових структур, у ніч з 1 на 2 жовтня 1937 року його заарештували за безглуздим звинуваченням у шпигунстві на користь Японії. За офіційною версією, він помер у камері Бутирської в'язниці від серцевого нападу.

Але правдоподібнішою виглядає інформація, що його розстріляли в листопаді 1938 року в Новосибірську. Як стверджували люди, які знали тренера, Ощепков став для багатьох учителем, людиною, за якою готові були йти тисячі. І влада просто злякалася бійця, який мав такий вплив, а отже, був для них небезпечний.

Віктор Спиридонов, який продовжив справу Ощепкова та вигадав сам термін "самбо", на початку Другої світової війни він навчав рукопашного бою бійців Окремої мотострілецької бригади особливого призначення НКВС. Ну а пік популярності самозахисту без ножа припав на кінець 1960-х – початок 1970-х і став відповіддю на поширення в СРСР різних видів східних єдиноборств.

Однак, якщо майстрів інших єдиноборств у Союзі переслідували, то клуби самбо відкривалися у кожному місті, залучаючи школярів та студентів. Адже з екіпірування потрібна була лише борцівка. Щоправда, з варіанта для широких мас прибрали "небезпечні та травмуючи прийоми" (больові, задушливі, удари головою, добивання суперника в партері), які залишилися для бойового самбо, а воно було доступним лише для спецслужб, ГРУ та інших силових структур.

В Україні розвиток самбо пов'язаний з ім'ям Романа Школьнікова, який був учнем Ощепкова у столиці СРСР. А після закінчення московського інфізу у 1933 році він приїхав працювати до Харківського інституту фізкультури, і з ініціативи Романа Олександровича самбо внесли до програми всіх курсів, а у вищій школі тренерів відкрилося окреме відділення з вивчення цього єдиноборства.

На першому в історії чемпіонаті Радянського Союзу з самбо у 1938 році золоту медаль завоював учень Школьникова Костянтин Накельський із Харкова. А на першому чемпіонаті світу 1973-го титул найсильнішого дістався Михайлу Юнакові зі Львова.

1966 року самбо було визнано Міжнародною федерацією об'єднаних стилів боротьби ФІЛА, а з 1973-го – включено до програми чемпіонату світу. Не секрет, що майстром спорту з самбо є російський диктор Путін, який опікується цим видом спорту і з 2016 року закликає зробити все можливе, щоб самбо увійшло до програми Олімпійських ігор.

До речі, після розвалу Радянського Союзу у міжнародній спільноті самбо стався розкол – дві федерації проводили свої чемпіонати світу й континентів. Наприклад, у 1992-му в Києві відбулась першість Європи, яка зібрала представників 19-ти країн, а паралельне Євро у Москві відвідали спортсменів лише з шести держав. Що свідчило про високий авторитет українського самбо, представники якого сповідували демократичні, а не авторитарні способи гуртування міжнародної спільноти.

Саме Україна згодом виступила одним із активних ініціаторів об’єднання всіх національних федерацій під егідою Міжнародної – ФІАС. І досі, не зважаючи на всі підступи Москви, наші самбісти залишаються серед світових лідерів.

Только проверенная информация у нас в Telegram-канале OBOZ.UA и Viber. Не ведитесь на фейки!