"Пролунав вибух, Артур до гаража не добіг": дружина вбитого тренера розповіла про обстріл Маріуполя і змогла вивезти трьох котів і собаку
Більше чотирьох років минуло з того дня, коли жертвою російських окупантів у Маріуполі став 40-річний тренер та кандидат у майстри спорту з пауерліфтингу Артур Коновка. Подробиці загибелі атлета і фахівця із розмінування пізніше розповіла його дружина Евеліна, якій довелося залишити тіло чоловіка на вулиці, але вона змогла вивезти з азовського пекла сина Даміра й нагороди Артура.
Артур закінчив Індустріальний технікум, здобувши кваліфікацію техніка-технолога. Працював у відомчій воєнізованій охороні Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча. Після чого вступив до Одеської національної морської академії. З 2007 по 2020 рік працював старшим оперуповноваженим управління протидії наркозлочинності у Маріуполі.
З 16 років Коновка займався спортом, був майстром спорту з пауерліфтингу, тому після звільнення з органів став тренером у маріупольському спортивному клубі "Стимул". Але Артур встигав не лише тренувати – з 2021 року він був спеціалістом із розмінування у Швейцарському фонді FSD.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Артур залишався з родиною у Маріуполі. І 14 березня 2022 року під час чергового обстрілу російськими окупантами Маріуполя Артур загинув на місці від отриманих травм.
"13 березня ми дізналися, що у сусідній гараж було пряме влучання. Наступного дня чоловік пішов подивитися, що з автівкою та гаражем. Автівка була закидана брудом, але вціліла", – розповіла дружина в рамках проєкта "Меморіал: вбиті росією".
"По обіді знову побіг до гаража, аби закрити ворота. За 2-3 хвилини пролунав вибув. Я відчула, що його більше немає. Почекали 15 хвилин. Один із сусідів пішов подивитися, що трапилось. Артур до гаражу не добіг. Смерть була миттєвою. Тіло пролежало там до кінця квітня. Я на свій страх і ризик вивезла нагороди чоловіка", – згадала Евеліна.
А син Артура Дамір пізніше відзначав, що коли почалось знищення міста і довелось ховатися, у них був найкращий підвал.
"Там була електрика і лінолеум. Спочатку там жили 12, а потім, коли тато загинув, 11 людей. 14 березня мами довго не було. Потім вона прийшла і сказала, що тата вбили. Я заплакав. Батько був сильний, мене любив. Був поліцейським, розміновував території", – розповів хлопчик.
Пізніше мати з сином змогли виїхати і вивезти трьох котів – Дюшес, Марсік, Пармезан, а також собаку Кіру.
"Вдома залишилися боксерська груша, пластикова машина, стіл мій. Але у Маріуполь не хочу. Там небезпечно. Я хотів би після війни приїхати до Харкова. Україна переможе. І більше не буде війн", – упевнений Дамір.
Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!