Повернення через удари по стадіонах. Як атака по "Чорноморцю" підриває міф про спорт поза політикою

Увечері п’ятниці росіяни атакували стадіон "Чорноморець" в Одесі. Вони пошкодили чергову спортивну споруду в Україні і відбулося це на тлі скандалу з ФІФА та ще свіжих спогадів про скандальний ЧС-26. Удар просто посеред дня ще раз показав нутро ворога і те, чому спорт не може бути поза політикою. Але чому ж росіян так хочуть повернути до великого спорту? Розповідає OBOZ.UA.

Зруйнований стадіон і перенесений матч

Удень п’ятниці російський дрон атакував стадіон "Чорноморець" в Одесі. Арена знаходиться всього за 500 метрів від берега Чорного моря в парку Шевченка та стала ще однією великою спортивною спорудою, пошкодженою в Україні внаслідок ворожих ударів. Це нова сторінка посиленого літнього терору південного міста, який триває з червня. За даними обладміністрації, на стадіоні пошкоджені дах, скління та трибуни, вибило десятки вікон. Поки що триває оцінка всіх руйнувань і збитків, але вже точно зрозуміло, що найближчим часом на "Чорноморці" буде діра. І не буде ігор.

Атака сталася просто напередодні матчу УПЛ між "Чорноморцем" і "Колосом", через це гру відклали на невизначений час. Далі одеситам доведеться шукати нове місце для проведення своїх домашніх матчів. Після "Колоса" мали приймати "Вільхівці" в Кубку України, але де? Найближчий стадіон, який згодиться для наших турнірів, – у Дніпрі, Кривому Розі, Олександрії чи Кропивницькому. Поки рішення не ухвалили.

Удар по "Чорноморцю" не випадковий

Разом із численними обстрілами житлових будинків, виробництв і складів, тривають атаки й на культурну галузь України. У Мінкульті давно заявляли, що ворог хоче знищити українську культуру, а футбол – один із найбільших проявів українства в галузі спорту. Це черговий прояв історії, коли спорт поза політикою не існує. Те, що ворожий БПЛА вдарив за добу до гри Прем’єр-ліги, ще й коли на арені були люди – прямий тому доказ.

"Спорт поза політикою" не може існувати

Це гасло в умовах війни Росії проти України – не більше ніж ілюзія. Спорт сьогодні це інструмент і м’якої сили, і внутрішньої пропаганди. Згадайте Лігу чемпіонів 2021 року, коли державний російський "Газпром" був її спонсором. Після початку великого вторгнення, УЄФА позбулася одного з найвпливовіших інструментів тиску на європейських функціонерів через гроші. Той розрив контракту став саме політичним, а не спортивним кроком.

До того ж, відчутна частина російських атлетів є кадровими військовослужбовцями або представниками силових структур. Допуск росіян до міжнародного інформаційного простору дає платформу для нормалізації свого статусу у світі. Навіть попри злочинні дії та відвертий геноцид. І українців, і всього світу.

Ті ж статуси нейтральних атлетів – ще одна помилка. Спортивна журналістика, коментатори та вболівальники все одно ідентифікують росіян з їхньою країною. І чим далі від війни (а також чим більша залежність від Росії), то тим більше відсутність триколору підкреслює факт, що це представники країни-агресора. Українським атлетам регулярно доводиться перетинатися з ними на різних змаганнях, днями Еліна Світоліна билася на канадійському WTA 1000 проти колишної росіянки Анастасію Потапової. Навіть такі події з фотографіями на міжнародних топ-подіях для Росії стають базою для просування мілітаристських кампаній. Спорт буквально неможливо відокремити від геополітичних процесів. Але світ у деяких випадках вважає інакше. Шкода, що навіть приклад Гераскевича цієї зими не вплинув на світову спільноту.

Хто вже повернув Росію у світовий спорт?

У цьому році зсув у бік російського повернення, на жаль, став відчутнішим. Починаючи з Міжнародного союзу ковзанярів, який влітку зняв заборону, хоч і лишив нейтральний статус без національної символіки. А от у гімнастиці їм подекуди вже можна вийти з прапорами. У фехтуванні та боротьбі був величезний скандал, коли в травні 2026 року там повністю скасували санкції, а росіяни були допущені до турнірів під власним прапором та гімном; до українських закликів там не прислухалися. І це не враховуючи тих, хто раніше пішов на поступки, те ж дзюдо. У футболі УЄФА тримає міцну оборону проти намагань ФІФА повернути росіян у великі турніри. Схоже, Інфантіно зовсім загруз у грошах і думає про гаманець ще більше, аніж про мораль і людяність. Та сама медійна війна навколо різних думок про фінансування ЧС стала новим поворотом і може відкинути Джанні від керма головної федерації. Але доти він намагатиметься вплинути на цей напрям.

Багато асоціацій думають про повернення росіян

Протягом останнього року низка міжнародних спортивних федерацій змінила свою політику, повернувши російських атлетів до змагань. Деякі думають повторити за ними – і це знову історія про те, як спорт намагаються залишити поза політикою, хоча він фактично таким не є. У багатьох ключових видах спорту росіяни можуть виступати, хоч і без гімну, прапора та національної форми. Спортивний арбітражний суд навіть визнав повний бан російських лижників на Олімпіаді дискримінаційним. Низка поки що утримує заборону або нейтральний статус для дорослих, але дозволила повноцінну участь юнацьких та юніорських команд з Росії. У Києва попереду велика дипломатична робота.

Україна активно змагається за збереження своєї гідності та очищення спорту від російських атлетів. Хотілося б, щоб атака на арену "Чорноморець" стала ще одним показовим прикладом того, що Росія насправді означає руйнування і буде поширювати свої воєнні погляди у великому спорті. Навіть, якщо ці "поширення" доносять через нищення стадіонів.