На чиєму боці Україна? Що за війна почалася між ФІФА та УЄФА і чим це загрожує нашому футболу

ФІФА з головою вдарилася в комерцію. Інфантіно хоче заробляти гроші з усього, що може їх приносити для федерації та обіцяє надприбутки. Однак УЄФА, а разом із нею і половина світу, постали проти ідеї. Чим це загрожує футболу та чи може бути шлях назад? OBOZ.UA розбирався в ситуації.

Із чого все почалося?

На тижні президент ФІФА Джанні Інфантіно заявив, що хоче збільшити прибуток від проведення Мундіалів. Ідея – продати частки прав на використання бренду "FIFA World Cup". Це може призвести до подальшого розширення мундіалю, адже ідея у 64 команди стає все ближчою. Відомо, що Рада директорів хоче створити окрему компанію, вона буде контролювати права на проведення і чоловічих, і жіночих мундіалів. Частка приватних інвесторів складатиме п’яту частину, угоду оцінюють у 20 мільярдів доларів. Документ розіслали для всіх 211 національних асоціацій, які мали б підтримати. Плюсом стало те, що ФІФА прагне отримати одноголосне схвалення, тому ідея гальмує.

УЄФА постала першою. На онлайн-зустрічі усі присутні – а це 55 асоціацій без виключення – висловилися проти плану Інфантіно щодо продажу активів. У їх числі і Україна. Проти були навіть віце-президент ФІФА Деббі Хьюїтт і виконавчий директор Футбольної асоціації Марк Буллінгем. Англія на це заявила, що "ми з нашими європейськими колегами і повністю виступаємо проти планів ФІФА. Чемпіонат світу з футболу належить футболу". Через це УЄФА хоче бойкотувати світові змагання під егідою ФІФА.

Інші федерації ще вагаються

Омріяна підтримка ще не тане, але не така одностайна. 41 асоціація від КОНКАКАФ висловила "глибоку стурбованість" щодо ідеї надмірної комерціалізації. Але там поки не йдеться про можливий неприїзд на міжнародні матчі чи турніри. Можливо, вони приєднаються до нового турніру, про який тепер серйозно думає УЄФА. Власне змагання – Глобальна ліга – планується з включенням не тільки європейських збірних, а й кількох команд з кожного континенту. Поки ця ідея лише визирнула з архівів. Азіатська конфедерація також приєдналася до УЄФА і дотично закликала навіть змінити вище футбольне керівництво у світі. Це означає, що сумарно 143 збірні вже проти Інфантіно. Але бойкотує тільки Європа.

УЄФА цілить у фінансові інтереси

Європейські збірні для ФІФА – важлива медійна та комерційна історія. Що казати, якщо три з чотирьох команд півфіналів у США були з Європи. Це означає економічний крах ідеї Інфантіно ще в зародку, адже інвестори будуть викупати 20% прав аби що – вкласти гроші в будь-який турнір, де немає європейських країн?

Футбольна Україна під ударом

Футбол, яким ми собі його уявляємо, це не тільки перша збірна. Мова про всі команди, які країна може надіслати. Під синьо-жовтим прапором грають же не тільки підопічні Мальдери. Це ще юнацькі, дитячі та жіночі збірні. А в списку на можливий бойкот майже десяток турнірів. УЄФА погрожує не надсилати своїх представників на ЧС серед жінок різних вікових категорій, на Кубок чемпіонів серед жінок і на головний турнір – Чемпіонат світу серед жінок, який пройде наступного літа у Бразилії. І це мова тільки про найближчий календарний рік. Попри те, що українські футболістки програли всі матчі відбору, система дає нам другий шанс і можливість потрапити на Мундіаль через плей-оф. Рятує хіба що те, що ці ігри будуть у жовтні і до того часу має бути відоме хоч щось про стан справ.

Війна УЄФА та ФІФА залишить імениті команди поза топ-футболом

Важливо розуміти: клубні турніри ця війна не зачепить. Ліга чемпіонів, Ліга Європи та інші змагання всіх рівнів підпорядковуються європейській конфедерації. Якщо ситуація не вирішиться, то умовні "Реал" чи "Манчестер Сіті" хіба що не зможуть поїхати на Клубний ЧС. Так само не постраждають і внутрішні змагання збірних. Зачепить все, що виходить за межі Європи. У найближчій перспективі це жіночий ЧС, на якому, прямо на сьогодні, жодна європейська країна не гратиме. Наступним буде Клубний ЧС у 2029 році, а потім – величний ЧС-2030. Пропустити його було б дивно, але Чеферін тут непохитний.

Інфантіно пішов назад, але не повністю

Джанні, насправді, вистрілив собі в ногу з гармати. Тепер йому треба пояснити всьому світу, нащо була така ідея, а ще спробувати переконати хоча б 100 асоціацій, щоб у нього була відчутна показова підтримка. Інфантіно має пояснити потенційним інвесторам (судячи з усього, такі вже є), чому на турнірі заявлені умовні Кабо-Верде чи Сенегал, але немає домінаторів Іспанії, Англії чи Франції. Sky Sports пише, що вже за кілька годин після оголошення від УЄФА, Інфантіно вийшов із заявою, що ніхто не продає футбол, але пропозиція досі на столі, просто тепер у режимі консультацій.

Ще не висловлювалися ті, в кого грошей завдяки таким інвестиціям стало в рази більше. Адже найбідніші країни навряд відмовляться від додаткових вливань у власну структуру, хоч мова і про всього лише 20 мільйонів доларів. Але кожен такий камінь у структуру підтримки в бік Інфантіно залишає величезну європейську діру – і без неї жоден чемпіонат світу не виглядатиме повноцінним. Байдуже, що Англія вже мільйон років чекає повернення кубка, а Німеччина цьогоріч була збірною, яку не хотілося дивитися. Глобально вони частина цього дійства.

То що ж робити президенту ФІФА? Точно перестати шукати підтримку серед журналістів. Британський спортивний медіапул є одним із найсильніших у Європі і в цьому випадку він має всебічну підтримку. Тому Інфантіно слід визнати свою фіксованість на гонитві за всіма грошима світу та розгорнути свій комерційний шлях в іншому напрямку. Адже скидати все на нібито демократію за участі 211 футбольних асоціацій – це тільки насичувати думки про доларові кишені, а не футбол як гру. Перечекати не вийде, бо Джанні весь цей час не мовчить і хоче більше. Але це призводить до того, що люди починають сумувати навіть за Блаттером.

Україна посіла спільну позицію – разом з УЄФА проти ФІФА. Але наші збірні стали жертвою однієї людини, яка не змогла посунути Трампа від переможців ЧС. Представленість на міжнародній арені дозволяє боротися проти російських наративів у часи війни. А футбол це саме той найвпливовіший спортивний рупор, який зрозумілий більшості і його не можна втрачати.