14 жовтня • оновлено в 12:23
МоваЯзык
Головна Блоги

/ Суспільство

Одногрупники з Росії кричали мені в обличчя: "Неважливо, що люди гинуть!" - Кузін

81.4т Читати матеріал російською

Український музикант, продюсер, шоумен і радіоведучий Сергій Кузін прийшов у студію OBOZ TV.

Про творчість під час війни, поїздки українців на ЧС в Росію, сварку з одногрупниками через війну на Донбасі - читайте в текстовій версії інтерв'ю Кузіна на OBOZREVATEL .(Щоб подивитися відео, доскрольте сторінку до кінця)

- Ми спілкувалися перед ефіром, і я зрозумів, що ви не дуже любите говорити про війну.

- Так, мені краще говорити про щось позитивне.

- Але так чи інакше вона впливає на наше життя, тому війна буде темою нашого ефіру, Знаю, що ви їздили на фронт і відвідували бійців як волонтер і як творча особистість. Можливо вам не подобається такий формат...

- Ні, я не волонтер. Я ніколи не збирав гроші ..

- Але я пам'ятаю, що від Radio ROKS надходила допомога свого часу...

- Це інше. Ми не збираємо гроші, просто весь холдинг частину свого прибутку переводить в ті місця, які за спільною згодою вважаються найбільш затребуваними, і так ми робимо з квітня 2014 року.

А волонтер у класичному розумінні слова - це, напевно, не про мене. Я просто з друзями їжджу туди, куди кличуть - це не волонтерство, а трошки інша історія.

- Скажіть, наскільки змінюються ваші внутрішні відчуття, коли ви відвідуєте фронт?

- Вони змінювалися всі ці чотири роки. Так уже вийшло, що ми взагалі поїхали першими туди. У квітні 2014 року ми поїхали на кордон із захопленим Кримом, в розвідроту, і я цей квітень ніколи не забуду.

Це взагалі була перша артистична поїздка з Сонею Сотник, з моїми друзями. Це були хлопці, які, будучи розвідниками, ходили в кросівках, місцеві жителі приносили їм їжу - умови були досить суворими навіть для військових. Ми переміщалися вночі між крайніми точками на БМД.

І, звісно, я востаннє був відносно недавно, на Великдень. Я був у таких місцях, про які не прийнято розповідати у ЗМІ, подивився ще раз на розбитий термінал тощо. Але я не про це... Емоційно? Під час першої поїздки все ще здавалося дуже романтичним. Ще не було смертей, ми грали концерт, а у 250-300 метрах були росіяни, навіть реготали там, сварилися, але якось без особливої ​​злості, добре чутно було одне одного.

- Зараз все інакше.

- М'яко кажучи. Зараз на передовій хлопці люті. Я можу поділитися лише особистими відчуттями, бо у нас кількість експертів в країні скоро перевищить кількість населення. Емоційно поїздки туди дають дуже важливу річ... Я вважаю тутешню столичну, медійну тусівку, та й просто життя в соціумі, дуже лицемірним, якщо хочете навіть підленьким в багатьох сенсах цього слова.

Поїздка туди очищує. Свого часу я думав, що їжджу туди, щоб видихнути, відпочити від усієї цієї пафосної хрєні, якою все тут оточене. Насправді ж я їду, аб розставити по місцях два кольори, які всередині мене існують - біле і чорне.

- Відомо, що багато дуже потужних творів написані під впливом масштабних війн. На ваш погляд, ця війна народить такі речі найближчим часом?

- Так, звичайно. У мене величезна кількість друзів, які теж займалися гітаризмом, писали пісні, вірші, жили зовсім нормальним життям, веселим, трохи безтурботним. А зараз їх не впізнати. Все дуже сильно залежить від людини.

- Ви ж у минулому військовий, служили в ракетних військах. Чи доводилося вам спілкуватися з кимось із колишніх товаришів по службі, які займають протилежну позицію?

- Звісно, я звільнявся в запас із Херсона, на посаді начальника відділення бойового управління ракетного дивізіону, з майорської посади. Служив в Україні з 1985 по 1992 роки. До цього п'ять років навчався в інженерному ракетному училищі і, звісно, наш випуск у 1985 році розподілився по всьому Радянському Союзу.

Під час війни, у 2016 році у нас помер один з однокашників, і тоді я єдиний раз після випуску поїхав до Мінська, де зібралися багато з моїх однокашників, зокрема і ті, які продовжили будувати успішну військову кар'єру на території сучасної Росії.

В нас у групі випускалося 24-25 осіб, але з них немає вже сімох. З різних причин, включаючи війни. Нас зібралося там людей 15. Ті, хто зараз перебуває на території Білорусі, загалом підтримують мою позицію. Можливо їхня позиція не така активна, як наша, але вона, як мінімум, не розглядає Білорусь як частину цієї двоголової курки.

А ті, які опинилися в Росії, класично вирячивши очі, зі слиною, бризкаючи нею на всі боки, кричали: "Не важливо, що люди гинуть, головне - братерство, головне, що ми всі один народ". Бійкою не закінчилося, але я їх просто викреслив і все. Не знаю, що з цим робити, я не настільки розумний, не настільки терпимий, щоб ось цього, мого віку дурня, який володіє начебто дуже хорошою освітою і, будучи радіоінженером, має вміти логічно мислити, але робити цього не хоче.

- На мій погляд, одна з умов закінчення війни - це коли росіяни зрозуміють, що Україна - це інша, чужа держава. І що кожен має йти тим шляхом, який йому більше подобається. Ось коли вони зрозуміють, що українці для них це приблизно як поляки або чехи, тоді у них зникне бажання тримати нас поруч з собою або розповідати як нам жити.

На ваш погляд, за ці чотири роки кровопролиття у них з'явилося розуміння, що ми все ж інші?

- Росіяни? Я поняття не маю, вони мене зовсім не цікавлять. У мене є там родичі, я ж росіянин, але у мене просто така історія дивна - я народився в Німеччині і за всі свої 55 років, загалом на території сучасної Росії пробув може місяць або два.

Але мені здається, що російська інформаційна машина цього не допустить. В умовах відсутності газифікації мало не половини території, нормальних продуктів, повального жлобства, треба компенсувати це виттям про імперію, про те, що ми якісь особливі.

Тим більше зараз у них цей патріотизм вже досяг північнокорейських висот. Мені дуже б хотілося, щоб вони перестали верещати з найголовнішого приводу. Прийняли як факт, що Україна - держава, яка володіє зовнішніми і внутрішніми рисами, як і Канада з Америкою. Але ми - це абсолютно інша країна, зі своїми законами, зі своїм менталітетом, з іншими цінностями.

- Ще до Майдану ви написали пісню - "Заложники зимы". Це щодо подій у Мінську, коли опозиція виступала проти Лукашенка?

- Так, вона народилася за підсумками президентських виборів у Білорусії 2010 року, коли там затусали в буквальному сенсі слова цю нещасну опозицію.

Кандидата у президенти просто забили ногами ці козаки, і тоді народилася пісня: "Древний город опустел, разворована казна" і т. д.

- Вона стала пророчою і дуже добре лягла на події, які потім відбулися у 2014 році у Києві. Ви, в принципі, не були байдужі до того, що відбувається навколо вас і раніше. Потім був Майдан...

- Ви думаєте, я з Білорусії з власної волі поїхав?

- І ви не один, я багатьох таких людей знаю. Потім був Майдан, потім війна, яка не пройшла повз вас. Багато з тих, хто був у цій студії, говорили про те, що час від часу спостерігають за собою посттравматичні ознаки. Ви відчували в собі якісь труднощі психологічного переживання після того, що відбувається навколо?

- Ні, ну коли ти бачиш убитих людей... Я не люблю наганяти пургу, я все-таки в армії не служив замполітом, з усією повагою до цієї великої професії. Я служив на точках, зокрема був у Афганістані, Баку, Сарошагані, і в Казахстані. Я жену від себе такі речі і, можливо, буду щирий з вами у тому, що я ніколи не скажу про це вголос.

Так, я говорю про це не для того, щоб вибачитися і не страждати. Я просто вважаю, що якщо ми зараз почнемо розмазувати ці страждання... Х*р дочекаються.

- Зараз в Росії проходить футбольний чемпіонат. Ви уболівальник, футбольний фанат і, в принципі, не чужа спорту людина. Як ви ставитеся до тих українців, які туди їдуть?

- Я цього щиро не розумію, тому що їхати зараз туди - це значить платити їм данину, яка потім перетвориться на патрончики, а їх потім привезуть на красивих білих вантажівках.

Для мене ця ситуація не є прийнятною, як і не прийнятне все, що пов'язано з Росією на цьому чемпіонаті.

З іншого боку я прихильник дуже простої речі. На останніх виборах 10 або 12 відсотків не голосували за цього лисого. Це мільйони людей. Поки є хоча б один, то з ними варто розмовляти. Тому що я сподіваюся, що рано чи пізно їх стане більше. Не може ж цей вічно там сидіти.

Що стосується чемпіонату і моєї любові до футболу, то не буду брехати, я для себе відзначив ігри, які мені дуже подобаються. Ось сьогодні я не знаю, чи встигну чи ні, Іспанія грає з Португалією, мені дуже цікавий це матч.

Тому я краще скажу, що буду дивитися цікаві ігри, які мені здаються важливими, ніж лицемірно тут тупотіти ногами і надимати ніс, а потім підленько дивитись. Ну, зрозуміло, матч відкриття я не дивився і дивитися не збираюся, а от те, що мені цікаво, пропускати не хочеться.

- У вас є пісня "Любить во время войны". На ваш погляд, що можна сказати людям, які ніяк не причетні до війни, але при цьому "втомилися" від неї?

- Я ненавиджу пафос, не люблю гімни, ось це моя проблема. але дуже люблю стан, коли п'ять-шість розвідників на бруствері посміхаються і штовхають один одного в бік, слухаючи якусь пісеньку. Ось це найголовніше для мене, а що стосується "втомлених" людей, то я не можу зрозуміти тих, хто запускає феєрверки.

Я розумію, що життя триває, що не можна жити лише війною, що це депресія, але мені здається, що у нормальної людини має бути відчуття відповідальності. Ось сьогодні вранці вийшов зі свого ефіру, а двох бійців уже немає. Розумієте, якщо на це наплювати, то я не знаю, що робити з такою людиною, сім'єю, поколінням. Ось це для мене дуже важлива історія.

- Творчих людей це також стосується?

- Я свого часу крутився в цьому шоу-бізнесі і знаю його дуже добре. Багато хто там користується такою зручною формою з'їзду, ось це - "всі люди брати". Коротше, я не бачу тут ні виправдання ні пояснення.

Яка різниця, чи ти слюсар на заводі, чи ти пишеш вірші? Яка різниця, ти живеш у цій країні, якщо ти хочеш називатися громадянином України, ну так будь ним. Там є проста позиція, Конституція по буквах, для дебілів написано, що означає бути громадянином країни, роби це і все.

Тисни! Підписуйся! Читай тільки найкраще!

Читайте всі новини по темі "Ексклюзив" на сайті "OBOZREVATEL".

9
Коментарі
42
28
Смішно
179
Цікаво
16
Сумно
15
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы
Тихонова Ирина
Тихонова Ирина
огромное спасибо за блестящее интервью.
Показать комментарий полностью
Новотитаровский Евгений
Новотитаровский Евгений
Почему я не могу отделаться от мысли, что под каждой статьей читаю комменты одних и тех же авторов которые сразу начинают с унижений и личных оскорблений. Я россиянин читаю статью украинских СМИ для понимания обратной стороны ситуации между нашими странами.прекрасно вижу информационный фон с обоих сторон. но почему пять- шесть троллей так гадят сдесь?
Показать комментарий полностью
1 из 2 ответов | показать все
Морозова Алла
Морозова Алла
Новотитаровский Евгений, ваш вопрос просто блестяще поставлен.Вы-русский читает обозреватель с желанием понять почему украинцы презирают русских.А вот за это и презирают.Ваши боты как глисты приползли сюда и гадят.Посмотрите внимательно-это одни и те же лишнехромосомные:русский солдат и еще пара тройка "интеллектуалов".От них стоит смрад под каждой темой.Но их специально не спамят-"дабы дурь была видна"
Показать комментарий полностью
Zinenko Natalya
Zinenko Natalya
В мене таке враження, що всі, хто тут дописує з антиукраїнської позиції - продукт нашого Мінстеця, чи як воно зараз називається. Викликати більшу ненависть до рашабидла, чим це роблять вони, просто неможливо
Показать комментарий полностью
Ivan Rus
Ivan Rus
bender bender, трусливый сопливый бандеровец. Жду когда ты лично меня освободишь от донбасских террористов
Показать комментарий полностью
bender bender
bender bender
АнтибандЭровец, а ну пішов звідси,бидло касапське!
Показать комментарий полностью

Блоги / думки

ads pixel