11 грудня • оновлено в 20:52
МоваЯзык
Головна Блоги

/ Блоги - Суспільство

Наслідки законів про ФОПи: що буде, якщо “розкуркулити куркулів”?

16.2т

Українські законотворці не припиняють дивувати, і цього разу в зоні їхньої уваги опинився малий бізнес. Мова йде про нещодавно підписані Зеленським два закони, які зобов’язують ФОПів використовувати касові апарати, запроваджують великі штрафи для них та можливість отримання кешбеку для покупців.

Нововведення, звісно, викликали суспільний резонанс і бурні протести частини підприємців. Тож хочу пролити трохи світла на це сумнівне питання.

На перший погляд, мета вжиття цих заходів начебто благородна – заблокувати схему ухилення середнього та великого бізнесу від сплати податків. Адже те, що фальсифікат, сіра та чорна контрабанда, а також продаж ювелірних, хутряних та інших коштовних виробів проводяться з використанням фізичних осіб-підприємців, – вже давно є загальновідомим фактом.

Колись, іще бувши міністром фінансів, Віктор Пинзеник зауважив, що ФОПи – це узаконений офшор в Україні. Тож рано чи пізно держава мала би підійти до наведення ладу в цій галузі. Але чи з цього слід було починати і чи доцільні запропоновані реформи саме зараз? Однозначно ні. Пригадався уривок із знаменитого роману “Дванадцять стільців”:

– А можна так: зранку стільці, а ввечері – гроші?

– Можна! Але гроші – вперед!

Це все жарти, але насправді геть не смішно, бо у даному випадку неграмотна та нелогічна послідовність дій влади зводить до нуля всі зусилля. Разом із крутими бізнесменами-махінаторами, у чиїй власності – мережі ресторанів та готелів, “під гарячу руку” потраплять справжні ФОПи, тобто самозайняті особи. Таким чином, прийняття нових законів – не лише економічна диверсія, а й удар по важливій соціально-економічній складовій, адже самозайнятість – основа формування середнього класу та шлях до збагачення країни.

Середній клас – це свідомі українці, які готові захищати свою Батьківщину до останнього. Колись більшовики казали: “Нам нечего терять, кроме собственных оков”. Так от, середньому класу є що втрачати, крім держави. Ці люди мають щось своє, за що вони готові боротися. Тому удар по цьому, на жаль, невеликому прошарку, є ударом по самій основі України та українства з боку нашої ж влади. Втім, мене це не дивує, зважаючи, що у Програмі дій Уряду жодного слова про середній клас немає.

Насправді ж ФОПи як осередок самозайнятості людей – це та священна корова, яка має бути недоторканною до останнього. У нас же це – навпаки, цап-відбувайло. Звідси питання: якою має бути послідовність дій, щоб не вийшло, що ми “одне лікуємо, а інше – калічимо”? Є певний алгоритм, якого варто дотримуватися.

Перші два кроки – це наведення ладу з державними фінансами та визначення точок економічного зростання. Що це означає? Якщо держава хоче отримувати більший обсяг податків від ФОПів, то має зрозуміти: для того, щоб відібрати щось, треба щось дати. В даному випадку щось дати – це збільшити валовий дохід ФОПа. От, наприклад, заробляв ФОПовець тисячу доларів. Якщо в нього раніше держава забирала 200 гривень, а потім хоче збільшити ставку до 1000 гривень, то валовий дохід ФОПа має відповідно збільшитись у 3-4 рази.

Наведення ладу у сфері державного фінансування дозволить збільшити ВВП, а разом із ним – заробітні плати, пенсії. І з цими грошима люди йтимуть до ФОПів, забезпечуватимуть попит і формуватимуть більший валовий дохід. Тоді підприємець зможе купити касовий апарат, ввести додаткову трудову одиницю для обліку товару, сумлінно сплачувати податки… Сьогодні не можна сказати, що ФОПи (самозайняті особи) жирують. Так, вони майже не платять податки. Так, це погано. Але якщо вони сплатять податки, то буде картина, як у тому анекдоті… Спить добре одягнений чоловік у метро, його запитують: “Чого ти спиш?”, – і він відповідає: “Сплатив податки – сплю спокійно”. Такий фінал загрожує нашим підприємцям через 2 роки, після закінчення мораторію на перевірки. Адже не варто забувати, що податкова інспекція має право перевіряти документи за три останні роки. Тож як прийдуть, як влуплять потім заднім числом – мало не здасться…

Через це спочатку ми маємо створити споживчий ринок, збільшити валовий дохід цих підприємств, для того, щоб забезпечити їм умови для сплати більшого обсягу податків. Я проаналізував бюджет, який прийнято в першому читанні. Навіть натяку на точки економічного зростання немає, не кажучи вже про наміри формування сприятливого клімату для них. Тобто держава хоче брати, не даючи.

Третім кроком на шляху до упорядкування діяльності ФОПів має бути демонополізація економіки. Якщо порівняти економічну ситуацію в Україні та Польщі, то у поляків 67% ВВП і надходжень до бюджету забезпечують малий і середній бізнес, а в нас 73% цих доходів формують усього лише півтори тисячі підприємств. Це означає, що левина частка грошового ресурсу знаходиться в руках відносно невеликого прошарку населення. Система розподілу ресурсів будується за принципом піраміди: якщо стоїть основою на землі, а шпилем – догори, то це стійка конструкція. В Україні ця піраміда весь час стояла шпилем на землі, а із прийняттям закону про ФОПи ситуація лише погіршиться: знову буде розрив між маленькою кількістю багатих і величезною кількістю бідних.

Найвірніший шлях до демонополізації економіки – формування великого відсотку середнього класу за зразком успішних європейських країн. Це є головним завданням нашого Уряду, на яке він зовсім не звертає увагу.

Тож ми плавно перейшли до наступного пункту мого алгоритму дій – розмежування справжніх ФОПів (самозайнятих осіб) та власників великих підприємств, які використовують цей спосіб ведення бізнесу для ухилення від податків. Якщо сьогодні є невеличка маленька пекарня, в якій працюють чоловік і дружина, – це справжній ФОП. Якщо сьогодні є невеличке фермерське господарство, яке охоплює, скажімо, 10 чи навіть 100 гектарів землі, на яких працює вся родина, – це самозайнятість. Але якщо взяти ресторан (особливо якщо мова йде про мережу ресторанів), де тобі дають два чеки – один фіскальний чек на горілку і тютюн, а другий чек від ФОПа на їжу, – то зрозуміло, що це, фактично, використання ФОПів на користь великого бізнесу. В життєвій ситуації різниця очевидна, а от розмежувати це юридично вкрай важко. Але конче необхідно. Адже є підприємства, в яких працюють по 200-300 чоловік, але вони ФОПи, кешем видають зарплати, сплачують усі податки та залишаються “білими і пухнастими”...

Сьогодні ж влада поставила самозайнятих ФОПів і псевдо-ФОПів у одну площину. Це повне свинство. Тобто замість того, щоб руйнувати монополію, робити конкурентним ринок, особливо серед великого та середнього бізнесу, уряд вдарив по найслабшій економічній складовій українського суспільства – малому бізнесу.

Я знаю, про що кажу, і знаю, як це працює. У роки мого керування Донецькою обласною військово-цивільною адміністрацією було запущено проект, який називався “Український донецький куркуль”. Було видано 500 000 грантів тим, хто хотів створити свій невеликий бізнес. І завданням було, по-перше, стимулювати самозайнятість, а по-друге – забезпечити нові робочі місця. Тобто якраз на Донеччині ми формували цей середній клас – прошарок людей, яким є що втрачати, які нікуди не виїдуть з держави…

Адже слід розуміти, що ФОПи – це доволі активні люди. І якщо вони не знайдуть, як заробити свою тисячу доларів на місяць, то не сидітимуть, склавши руки. Ні, вони не вийдуть на вулицю з протестом, тому що за економічні блага українці не виходять на Майдан. Вони виходять лише за зовнішньополітичний вектор країни, за нашу державну цілісність. Протестний рух ФОПів не є настільки масовим, адже більшість українського населення – це звичайні працівники, які ходять на роботу з 9 до 18 і оцих “куркулів”, м’яко кажучи, недолюблюють.

Класове протистояння між людьми найманої праці та господарями, що зародилося ще у 17 столітті, нікуди не зникло. Розділ є, тож усі спроби самозахисту ФОПа наражаються не лише на урядові закони, але і на зневагу з боку людей найманої праці, які кажуть: “Ну, нарешті цього куркуля розкуркулюють”. Тож, фактично, оці протестні виступи ФОПів гасяться на горизонтальному рівні – між людьми. “Економічного Майдану” не буде – замість нього буде нова хвиля трудової еміграції з України. Єдина надія на те, що найміцніша, найамбітніша, найактивніша та найсвідоміша частина населення не переїде до Польщі чи Німеччини, а залишиться працювати на благо України – розважливий Уряд, який дасть їй гідні умови для самореалізації тут.

Не набридаємо! Тільки найважливіше - підписуйся на наш Telegram-канал

Читайте всі новини по темі "Реформи Зеленського" на сайті "OBOZREVATEL".

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

7
Коментарі
3
5
Смішно
42
Цікаво
30
Сумно
1
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы
voznyk ruslan
voznyk ruslan
Але чеки повинні видавати всі
Показать комментарий полностью
Алексеев Гергий
Алексеев Гергий
Чиновник, от судьи, прокурора до губернатора и мелкого клерка в каком-нибудь отделе горсовета НИЧЕГО не производят, а желают жить «по-царски» и желательно в Испании-Италии-Швейцарии. Не надо резать курицу, которая несёт золотые яйца. Эффект от наезда на предпринимателей будет очень краткосрочным, а последствия ощутят все на своей коже.
Показать комментарий полностью
Chesny Victor
Chesny Victor
Простой вопрос: Может, простой гражданин, открыть сеть ресторанов, магазинов, рынков и т.д. ? Ответ: ответ лежит на поверхности. Так, как же их, этих " своих" обилетишь? Вот и выходит, что доить будут работяг. Се ля ви, как говорят на Печерских пагорбах.
Показать комментарий полностью

Новини сусільства

Топпублікації

Топблоги