Пригода "злого газу" в Україні

Жив-був газ. Він нікого не чіпав, тихо переміщався собі по трубах і генерував тепло. Одного разу він зустрівся з політикою. Після цього він преобразився в лиходія і став постійно загрожувати безпеці і спокою цілої країни. За метаморфозами, які трапилися з цілком нешкідливою субстанцією в Україні, стоять політики, ще недавно стояли біля керма держави. Серед інших - це і Юлія Володимирівна Тимошенко, колись відома як "газова принцеса".

Сьогодні опозиційні політики з новою силою експлуатують створений ними міф про прийдешнє "газомор" від влади у зв'язку з серпневим підвищенням тарифів на газ. Реальність дуже далека від цього міфу - зростання щомісячних витрат середньостатистичної сім'ї не перевищить декількох десятків гривень на місяць, при цьому для малозабезпечених громадян передбачений механізм соціальних дотацій. Є ще один незручний факт, який опозиційні політики бояться визнати і намагаються "заховати" критикою влади: саме вони були справжніми авторами підвищення.

Як відомо, серпневе підвищення ціни - виконання вимог Міжнародного валютного фонду, які містяться в меморандумі, підписаним між урядом Азарова та фінансовою організацією, влітку 2010. Однак мало хто знає, що пункт про підвищення в договірній базі між Україною і МВФ з'явився аж ніяк не завдяки старанням нинішньої влади. 26 жовтня 2008 прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко підписала Меморандум з Міжнародним валютним фондом (МВФ), в пункті 16 якого значиться:

"Для того, щоб Забезпечити трівалу базу для продовження здорового фінансування, а такоже впорядкуваті фінансові стосунки НАК" Нафтогаз "з бюджетом, до кінця 2011 року ми (уряд Тимошенко) зрівняємо Ціни на газ внутрішнього відобутку (тариф для населення) та Ціни на імпортованій газ (дорогий газ для промисловості). Поступова реалізація такого процеса буде розпочата з 1 грудня 2008 року ".

Далі се вимога незмінно включається в кожний наступний документ з шановною фінансовою інституцією як узгоджене зобов'язання, в тому числі і в останній документ, підписаний з урядом.

При цьому не потрібно сприймати МВФ як нема кого злого генія для України, так і норовлять підняти ціни на що-небудь, щоб насолити владі (і тим самим як би допомогти опозиції). Аж ніяк не в брюссельських кабінетах цієї міжнародної організації була народжена на світ ідея збільшення цін на газ. Вона виникла внаслідок величезного невідповідності між ціною реалізації природного газу населенню і ціною імпорту з причини стрімкого зростання останньої. Імпортні ж ціни - прямий результат невмілих і бездарних дій чиновників з цілком конкретних українських кабінетів влади.

19 січня 2009 між Україною і Росією було укладено газову угоду, яка і поставило крапку в україно-російській газовій війні. Його підписувала особисто прем'єр-міністр України Юлія Володимирівна Тимошенко. Вона ж і представила сей двосторонній акт як "унікальну перемогу України". Деталі цієї "унікальною перемоги" були наступні: Україна зобов'язувалася купувати російський газ по 330 доларів замість 195 в 2008. Уряд продавав його, заграючи з населенням перед виборами, по 50 доларів. Різниця покривалася з бюджету, який, у той час, як відомо, на увазі величезного дефіциту активно "накачувався" грошима з кредитів МВФ. Офіційно політика позик у МВФ називалася "стабілізацією фінансової системи України", насправді це була дорога передвиборна кампанія тодішнього кандидата від влади - Юлії Тимошенко. Все, що міг зробити МВФ в цій ситуації - заморозити видачу наступних кредитів, щоб уберегти їх у перетворення в еквівалент "передвиборної гречки" для українських виборців. А те, що було пущено на передвиборну кампанію, зараз продовжує існувати у вигляді державного боргу, який з 2008-го по лютий 2010-го зріс більш ніж у тричі і досяг 316 млрд. грн. У перерахунку на одного українця - 7 тис. грн.

Уряд Азарова, прийнявши управління газовою галуззю, початок з того, що домовилося з росіянами про зниження ціни на імпортний газ до 230 доларів. Однак лаг між імпортом і внутрішньою ціною і раніше зберігається. І єдиним шляхом його скасувати, а заодно і зменшити розмір держборгу, є скорочення розриву з імпортом через підвищення внутрішніх цін.

Посилилася з цього питання і позиція МВФ. Попередній уряд про обіцянку підвищити тарифи "забувало" відразу після отримання багатомільярдних траншів. Характерна особливість політики попередніх років - ухилення від виконання власних зобов'язань після того як контрагенти вже виконали зобов'язання. Це по суті звичайне "кидалово" в устах правлячих осіб отримувало емоційно-насичене визначення як "турбота про громадян". Як результат, сьогодні в МВФ не задовольняються фактом фіксації зобов'язання України підвищувати ціни на газ, а готові давати гроші тільки після самого факту підвищення. Власне, перед урядом Азарова вже не стояв вибір, підвищувати газові тарифи чи ні. В іншому випадку Україна не отримала б для відновлення економіки ніяких кредитних коштів.

Підвищення вартості газу, хоча річ для споживачів і не приємна, але й далека від тих похмурих картин, які з готовністю малюють перед виборцями Ю.Тимошенко та інші опозиціонери. Не очікується ні масового замерзання українців у холодних вогнищ, ні голодної непритомності фінансово знекровлених українців. Насправді збільшення газового рахунку не здатна істотно змінити фінансовий добробут українців в гіршу сторону. Наприклад, серпневе підвищення ціни для 86% споживачів газу, що використовують до 2,5 тис. кубів газу (з 483,6 грн. За тисячу кубометрів до 725,4 грн.) Призведе до зростання витрат у кілька десятків грн. на місяць. Підвищення газових тарифів також не зачепить життєвого рівня пенсіонерів і малозабезпечених. Для них передбачено механізм адресних дотацій (субсидій), і уряд вже спростило правила їх надання. На сьогоднішній день в уряді державною підтримкою розраховують підтримати більше 5 млн. сімей або 34% населення. Крім того, прийнято відповідні законодавчі норми, які регулюють компенсацію непрацюючим і пенсіонерам витрати, що перевищують 10 відсотків їх сімейного бюджету. Для працюючих малозабезпечених громадян ця цифра не перевищить 15 відсотків.

Карикатури Марини Турівській