Ті, хто забороняє артистів з Росії - вони проти України - Барський
У бесіді з "Обозревателем" актор і гуморист Борис Барський, перш за все відомий участю в колись популярній комік-трупі "Маски", згадує закон одеського грабіжника Мішки Япончика: не чіпати артистів, юристів і лікарів. На думку коміка, в нинішній політичній ситуації між Україною і Росією необхідний схожий підхід.
- Нещодавно ви з Георгієм Делієвим закінчили зйомки фільму "Одеський підкидьок". Наскільки розумію, ваші шанувальники, глядачі "Масок" скоро побачать в одній картині багато знайомих облич?
- Так, у мене давно була мрія знятися в одному фільмі з улюбленими коміками, зробити якийсь спільний проект. Тут знімалися не тільки ми з Георгієм Делієвим і Наталею Бузько, а й Віктор Андрієнко, Валерій Чигляєв...
А сценарій написав геніальний, я вважаю, одеський драматург Георгій Голубенко, два роки тому він приніс нам цю п'єсу в театр. Ми закохалися в неї. Довго репетирували, а два роки тому відбулася прем'єра. Зал аплодував стоячи.
Коли ж після вистави зібралися всі обговорити, якісь поправки вносити, Георгій Голубенко сказав, що у нього є мрія, щоб коли-небудь з цього вийшов художній фільм. А через два тижні Геогрія Голубенка не стало.
Його мрію ми зробили своєю, дуже довго збирали гроші, кілька разів навіть продовжували терміни, тому що не вистачало катастрофічно. А потім все само склалося. Думаю, вийде прекрасна картина, тому що все робилося з любов'ю.
- Чому кошти на картину вирішили збирати за допомогою краудфандінга? Пробували отримати державну підтримку?
- Державна підтримка вже відбувається і це радує. Дуже. Ви, напевно, знаєте, як одного разу Черчиллю принесли бюджет військового часу, і там не було витрат на культуру? Він запитав, а йому кажуть: "Яка культура? Зараз війна", на що він відповів: "Заради чого ми тоді воюємо?".
Держава почала приділяти увагу кінематографу, та й взагалі мистецтву. Але справа в тому, що ми одесити, а одесити якось ніколи на державу сильно не розраховували. По-друге, фільм російськомовний. У Делієва була мрія найняти хорошого перекладача, який все б це переклав, але я важко собі уявляю одеський гумор українською мовою. Все-таки автор написав її російською. Я б навіть сказав, що одеською мовою, а вона колоритна і самобутня.
Тому звертатися в Держкіно за фінансовою підтримкою - це спочатку була б провальна ідея.
Читайте: "Розхитати скріпи": нова пісня Гребенщикова привела мережу в захват
- Звання народного артиста України якось допомагає вам в таких питаннях? Скажімо, в реалізації яких-небудь проектів, що потребують підтримки держави?
- Спрацьовує звання, коли ти спілкуєшся з чиновниками, але... Знаєте, взагалі склалося враження, що є певний штамп, клеймо: всі ставляться так: "А, "Маски"? Так, ми бачили по телевізору. Дурні сміються".
Це знаєте, як ще кажуть, "Хто в армії служив, той в цирку не сміється". І що взагалі це не серйозно все. Серйозно - це там, де вбивають, де вдови, де вагітніють невідомо від кого, потім шукають біологічного батька... А ось те, що ми завжди робили - це несерйозно.
З іншого боку ось ці несерйозності - вони продовжують життя. Я вдячний долі, що ми стільки життів продовжили, у кожної людини своя місія. Напевно, наша - це нести якесь світло, гумор. Закликати людей не опускати руки.
- Заважає вам, напевно, таке амплуа?
- Заважало. І воно досі заважає. Кінематограф ожив, але ось є цей штамп, що "Маски" - це клоуни, які не можуть, і не зможуть. Але я думаю, що ми довели зворотне. "Маски" - це не площина, це обсяг, це оброблений камінь. Та й клоун - це найсерйозніша людина у світі.
- Як артист, публічна людина, як ви ставитеся до того, що в Україні культура, сфера шоубізу сьогодні тісно переплітається з політикою?
- Ну чому ж. Хіба що в якійсь галузі. Ось "95 Квартал" - у них переплітається. Але це смішно, вони зайняли свою нішу, до них такими речами ніхто не займався. Це забавно, зворушливо і у них дуже високий рівень культури. Вони, навіть сміючись над кимось, не ображають. А для політиків і чиновників бути осміяним "Кварталом" - це зайвий раз переконатися в своїй значущості.
- Зустрічав таку думку, що гумор на політичну тему - найпростіший. Мовляв, багато розуму не треба, щоб жартувати про політику. Це дійсно так?
- Ну він просто миттєвий. Як колись казав геніальний комік Карандаш: "Вранці в газеті, ввечері в куплеті". А завтра цей жарт вже не смішний. Гумор - він різний буває, і як говорила моя бабуся: "На кожен фрукт є свій овоч". Так і на кожен гумор є певна публіка.
- Повертаючись до попереднього запитання, артисти поза політикою - це дійсно так чи тільки ширма?
- Мені от цікаво було, хто це придумав: в злодійських законах є таке правило - не чіпати акторів, лікарів і юристів. Виявляється, це пішло від Мішки Япончика, він в своєму роді був геніальна людина. Ось це три професії, які повинні жити за будь-яких умов.
Артисти просто багато в чому не розбираються і часто не розуміють, що відбувається. А брати якісь репліки... Не треба артистів сприймати серйозно. Це люди з іншого космосу, іншої галактики.
Мені сильно не подобається ця ситуація, коли артистів з Росії не пускають, тому що вони якимось чином опинилися в Криму. Це або провокація якась... У Криму не такі ж люди живуть? По-друге, звідки вони знають, як треба переходити кордон, через Україну або через Росію?
І вони несуть зовсім іншу культуру, несуть мистецтво, вони не говорять про політику. Давайте тоді перекриємо небо і не будемо птахів пускати, якого біса вони літають? Це неправильно.
Читайте: "Можна заклеїти рот президенту, але..." У Зеленського зробили гучну заяву
З іншого боку я вважаю, що це нормально для нас - приїхати в Росію. Те, що ми показуємо - воно політики не стосується, але тим людям, з якими ми спілкуємося, одурманеним, затуманеним, зомбованим цими ящиками, ми можемо розповісти, що відбувається насправді. Пояснити нашу позицію. У мене таке було. Ще на початку 2014 року, по-моєму, я в Сочі був. І до мене підходили кілька людей і говорили: "Ви не переживайте, ми вас захистимо. Ми вас в образу не дамо". Я їм кажу: "Послухайте, поясніть мені, від кого ви мене захистите і кому не будете давати в образу?" А вони: "Ну як же, ви ж російськомовний, вас там гноблять".
Кажу: "По-перше, у мене з української в школі п'ятірка була, але мені-то вже років неміряно. У моєму оточенні розмовляють російською. Приїжджаю до родичів - вони розмовляють українською, але я їх розумію, і вони мене розуміють. ми не перелаштовуємося. По-друге, у мене вийшло сім книг - вони російською мовою, але вони ж вийшли. вони продаються і люди їх купують. В театрі ми граємо російською мовою. До всього цього Україна мене ще й почесним званням нагородила - народний артист України. Ось як мене ще сильніше можна ущемити, щоб ви прийшли мене защіщати? "
І у них такий шок був, кажуть: "Так що, це все неправда виходить?" І ось чим більше таких ситуацій, тим краще. Я вважаю, що це нормально. Потрібно їздити, потрібно розповідати. А артисти, яких не пустили в Україну - вони тепер нестимуть цю образу в собі. Краще б вони приїхали і подивилися. Побачили б це зовсім інше ставлення і розповіли б у себе про нього.
Це провокація. Люди, які придумали такі речі - вони проти України.
- Тобто в Одесі ви спостерігаєте те ж саме? Одеса сьогодні найактивніше в цьому плані місто. Що думаєте про місцевих активістів?
- Це ось як раз про це я тільки що говорив, ці люди проплачені. Це конкретний піар, це ненормальні люди. Хоча, мабуть, нормальні, просто хочеться жити, і гроші потрібні, і хліба з маслом поїсти.
Тому тут проблема не в тих людях, хто виходить на такі акції, а в тих, хто організовує. Це ляльководи. Ось знайти б таких ляльководів і показати всім і всіх.
Читайте: "І ми станемо єдиним народом": російський ведучий поділився планами на Україну
- Тобто в місті в цілому такого ярого націоналістичного настрою ви не помічаєте?
- Ну ось у мене немає знайомих, які пішли б проти Лободи, Білик чи ще когось. Я вже говорив, давайте знищимо всіх птахів. Соловей співає і там, і там. Соловей повинен співати. Дерева квітнуть і приносять плоди, у нас черешня така ж, як і через кордон. Кордони з космосу взагалі не видно, їх тільки на картах провели. І там є хороші люди, і тут. А те, що політики не поділили між собою якісь гроші, ми-то тут при чому?
- У мережі зараз обговорюють слова Олексія Горбунова, що Україна і Росія зобов'язані помиритися, багато хто не погодилися з актором. Що ви думаєте з цього приводу? Повинні миритися? Якщо так, то як?
- Я вважаю, що нормальні люди - вони не сварилися. У мене дуже багато друзів в Росії, ми спілкуємося, ми розуміємо один одного. Знову-таки, це актор, який вирішує світові проблеми, це повинні вирішувати політики, а не Горбунов.
- Ну адже всі ми живемо в цій країні, актори і не актори, частіше просто цікавляться громадянською позицією, вона ж є у кожного.
- Нормальна громадянська позиція: повинен бути мир. За 3 000 років відбулося 5 000 воєн, і всі вони були під одним гаслом "За мир".
- Маючи можливість поставити запитання українцям, що запитали б у них сьогодні?
- Ви знаєте, я якось на свої запитання сам звик відповідати. Я можу побажати. Є в Одесі добре побажання: будьте щасливі при найменшій можливості.