Це вас здивує! Як СРСР украв сюжет "Іронії долі" в Заходу та хто першим зняв фільм, який надовго став символом Нового року
Радянське кіно десятиліттями подавалося як "оригінальне" й "самобутнє". Та реальність виявилася куди прозаїчнішою: знакові стрічки, на яких виросло кілька поколінь українців, насправді були добре завуальованими копіями західних фільмів. Найгучніший приклад – культова новорічна "Іронія долі, або З легкою парою", яка фактично повторює сюжет американської стрічки Біллі Вайлдер The Apartment ("Квартира") 1960 року.
Відомо, що радянська "Іронія долі" 1975 року нібито знята за п’єсою Рязанова та Брагінського 1969-го. Але за дев’ять років до того в США вийшла "Квартира" – фільм, який отримав п’ять "Оскарів" і був проголошений найкращим різдвяним фільмом усіх часів. Його основна сюжетна лінія повторює рязановську комедію до такої міри, що розбіжності виглядають лише косметично.
Головний герой, любовний трикутник і випадковий гість у квартирі – збіги занадто точні
У "Квартирі" скромний клерк Бад Бакстер здає свою квартиру керівникам компанії для романів на стороні. Він закохується в ліфтерку Френ – проте вона зустрічається з директором фірми, а його відшиває. Напередодні Різдва Бад повертається додому і знаходить Френ у своїй квартирі без свідомості. Далі події розгортаються виключно у стінах тієї ж квартири: вечері, розмови, карти, буденні турботи й поступове зближення героїв.
У "Іронії долі" маємо майже те саме, але з радянський "вайбом": сором’язливий та невпевнений герой, святкова ніч, чужа квартира, випадкова зустріч, "третій зайвий" у вигляді Іполіта, подарунки, сцени в одній локації – і фінал, де герої зрештою об'єднуються.
Різниця лише в тому, що в СРСР неможливо було показати жінку у стані алкогольного чи медикаментозного сп’яніння як позитивного персонажа, тому гендерні ролі просто поміняли місцями.
Що однакового мають ці два фільми:
- типаж героїв;
- конфлікт;
- любовний трикутник;
- новорічна атмосфера;
- зав’язка: хтось опиняється у квартирі іншої людини;
- формат камерного сюжету з діями в одній локації;
- фінальна логіка: герої долають "перешкоди" й сходяться.
Все це робить "Іронію долі" не "великою радянською вигадкою", а якісно адаптованим ремейком для внутрішнього ринку, який радянська пропаганда згодом перетворила на "національну святиню".
Інші кіноплагіати СРСР
Кіноблогер Віталій Гордієнко з "Загону кіноманів" проводив власне дослідження й показав, що "Іронія долі" – не єдиний приклад радянського "запозичення". За його словами, "Діамантова рука" та "Кавказька полонянка" також мають своїх чітких західних попередників: данську комедію "Бий першим, Фредді" (1965) та французький фільм "Скутер" (1957) відповідно. Ба більше, цілі сцени, жарти, характери та навіть вигадана мова в "Діамантовій руці" практично повторюють оригінали.
Гордієнко підкреслює, що Гайдай і Рязанов не просто "надихалися" – радше переносили західні сюжети в радянські декорації, прибираючи все, що суперечило ідеології. Так, у західних версіях герої могли поводитися вільніше, мати сумнівні стосунки чи показувати індивідуалізм. У СРСР же сюжет доводили до "моральної прийнятності", але структура лишалася та сама.
Раніше OBOZ.UA писав, які українські фільми були заборонені в СРСР. На щастя, перелічені стрічки в тій чи іншій формі вдалося врятувати. Хоча б частково.
Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!