"Ми повинні скрізь за ручку ходити?" alyona alyona – про неправдиві чутки щодо Jerry Heil, закулісcя Євробачення та друзів, які не пройшли в Нацвідбір

Два роки тому реперка alyona alyona разом із Jerry Heil представляли країну на пісенному конкурсі Євробачення у Швеції з композицією Teresa & Maria. В інтерв’ю OBOZ.UA Альона Саврасенко поділилася думками про фаворитів цьогорічного Нацвідбору та жорстку конкуренцію між учасниками, а також зізналася, чи готова колись повернутися на головну сцену Європи.

Крім того, співачка прокоментувала чутки про конфлікт із Jerry Heil, розкрила цікаві подробиці залаштункового життя Євробачення та відкрила, що з підготовки до конкурсу так і не знадобилося. Наша розмова відбулася під час запису шоу "Вгадай мелодію", яке вже навесні стартує на SWEET.TV.

– Альоно, вже за кілька днів стартує Нацвідбір на Євробачення. Чи стежите ви за перебігом подій? Хто для вас серед фаворитів?

– У мене одразу троє фаворитів. Хто? Ага, так я вам і сказала! (сміється) Але найбільше мене тішить те, наскільки цього року сильні саме нові імена – і не просто студійно, а як живі артисти. Відчувається, що люди приходять уже готовими до сцени. І це круто. От, наприклад, той самий Mr. Vel (виконавець Валерій Мирошниченко – соліст Київського національного академічного театру оперети. – Ред.). Зважаючи на те, що він працює в Театрі оперети, – а це щоденна робота з голосом і сценою, – для нього вийти й заспівати з усією потужністю – це приблизно як для мене зранку встати і зачитати реп. Тобто органічна річ.

Але ж все одно, коли людина хвилюється, зазвичай стискаються голосові зв’язки і голос стає "дерев’яним". А в нього цього не бачу. Для мене це просто вау: людина прийшла з таким рівнем, що для нього будь-який живий виступ – це буденна справа. Цікаво, як він упорається з рухами й постановкою – хто знає, що йому там наставлять, будемо дивитися. Lelеka – це така діснеївська пісня. У Jerry, звісно, ну такий хітяра. Monokate зі своїм танцювальним вайбом – і це теж дуже працює. Коротше, відбір реально сильний. Дуже класний. Буде справжня заруба.

– Цікаво, а хтось із артистів, які цьогоріч подавалися на Нацвідбір, звертався до вас по пораду? Все-таки ви вже проходили цей шлях – представляли Україну на Євробаченні.

– Так, до мене зверталися кілька друзів. Вони подавалися, але, на жаль, не потрапили в лонгліст. Я могла послухати пісні, щось підказати, звернути увагу на окремі моменти – але не сиділа з ними днями, не "вичісувала" треки до ідеалу, не готувала їх системно. Та й узагалі, тут є важливий момент: кожен артист – це насамперед творець. Я можу дати пораду, але не факт, що людина її візьме або що вона їй справді підійде. Бо це моя чуйка, мій спосіб відчувати музику: тут би щось вирізала, там щось переставила, а отут зробила інакше. Але, повторюся, це – моє бачення. Я навіть не знаю, які саме версії треків вони врешті подали: з моїми порадами чи так, як самі відчували за потрібне. Не пройшли – ну, значить, не склалося цього разу. Таке буває. І це теж частина шляху.

– Особисто ви хотіли б ще раз поїхати на Євробачення?

– Знаєте, мені цікавіше було б піти шляхом Лорін. Вона ж перемагала двічі: спершу в 2012 році в Баку, а потім ще раз у 2023 році в Ліверпулі (шведська співачка здобула першість на Євробаченні 2023 у Великій Британії і стала першою жінкою в історії конкурсу, яка була тріумфаторкою конкурсу двічі. Перший раз у 2012 році в Азербайджані. – Ред.). Ось це для мене вау – повернутися через багато років і зробити щось, чого ніхто не очікує. Мені хочеться переродитися. Бо їхати з тим самим, що вже було, – ні, це не про мене. Мені подобається сама ідея паузи, витримки, щоб люди скучили за тобою, щоб твоє повернення було сюрпризом. Такий хід мені здається правильним.

– А ваша партнерка по сцені на Євробаченні, Джері Хейл, спілкувалася з вами перед цьогорічним Нацвідбором? Можливо, радилася або пропонувала знову виступати разом?

– Ні, абсолютно. Я вже почула її пісню, коли вона дійшла до фіналу, і, звісно, дала свій невеличкий фідбек. Особисто ми проговорили деякі моменти і зараз регулярно спілкуємося. Десь і зустрічалися. Минулого разу ми готувалися до Євробачення удвох, і це було дуже класно. Навіть на інтерв’ю: одна відповідає, інша думає, потім підключається – і виходить легко. А тепер, коли ти один, насправді набагато складніше. Але, знаєте, досвід є, опора є, фундамент є, а ще – щастя і здоров’я.

– Правда, що був період, коли ви не спілкувалися? Ширились такі чутки. На концертах, де звучала ваша спільна пісня з Євробачення, на сцену виходив хтось один. У пресі тоді писали, ніби між вами стався конфлікт.

– Ні, це абсолютна вигадка. Повинні скрізь удвох за ручку ходити? Це ж нереально. Ми артисти з окремими кар’єрами. Часто буває так, що в нас в один день концерти в різних містах – і це нормально. Звісно, ніхто не може телепортуватися, щоб заспівати одну пісню на іншому сольному виступі. До того ж у кожної з нас є свій доробок пісень, свої хіти, своя програма. Не будеш же будувати тур лише навколо одного фіту, навіть якщо він дуже успішний. На великих заходах, фестивалях чи концертах ми перетинаємося, підтримуємо одна одну, і це стосується не лише Джері. Так само я з радістю зустрічаюся на сцені з Фіїнкою, Шугаром, Павліком та іншими колегами. А от у тур кожен їде своїм маршрутом і займається своїм.

– Повертаючись до Євробачення: що з того, чого ви очікували від цієї поїздки, виявилося зовсім іншим, ніж уявлялося?

– Найбільше мене вразила повна відсутність хаосу. Бо в нас часто усе в режимі "на вчора": переноси, запізнення, нерви, імпровізація на ходу. А там – таймінг: усе під лінієчку. Нас приводили завчасно, ніхто нікого не чекав, не було оцих "ой-ой, затримка на три хвилини", "ще п’ятнадцять хвилин" – такого не існувало. Як у розкладі написано, так усе й відбувалося. Для мене це було справжнім відкриттям: я готувалася до певного хаосу, а потрапила в ідеально відпрацьований механізм.

Ми, зі свого боку, намагалися підготуватися до будь-яких форс-мажорів. Продумували все наперед: а раптом холодно, а раптом затримки, а раптом репетицію поставлять першою, коли павільйон ще не прогрітий. Взяли з собою з України хімічні грілки – ламаєш пакетик, і він починає давати тепло. У нас тоді якраз було прохолодно, павільйони не опалювалися, бетонні приміщення, незалежно від пори року, завжди тягнуть холодом. А я ж, як відомо, співала босоніж. Однак у результаті всі ті грілки ми провезли туди й назад – жодна не знадобилася. Усе було настільки чітко організовано, що жоден наш "план Б" не став у пригоді. Потім віддала їх хлопцям, коли їздила виступати до військових – їм вони точно корисніші.

– Руслана Лижичко колись зізнавалася, що після перемоги на Євробаченні-2004 її стосунки з чоловіком і продюсером Олександром Ксенофонтовим опинилися на межі розлучення – через шалену втому й напругу на конкурсі. Як ви переживали подібне?

– Мабуть, нас дуже врятувало те, що ми з Яною були одна в одної. От реально – суперопора. Коли я десь закипала, Яна могла "погасити пожежу". Коли Яна нервувалась або здіймалась у свій творчий політ, я її трохи приземляла: "Так, Яно, стоп, зібралися". Ми постійно тримали одна одну в балансі. І ще важливий момент – ми представляли країну не в мирний час, а під час війни. Це дуже сильно групує. Немає часу на соплі, розкисання чи внутрішні драми. Ти просто знаєш: усе, найстрашніше ми вже пройшли – Нацвідбір. Далі – тільки працювати. Ніхто не чекає, коли ти будеш у настрої. Треба виходити й робити.

Я пам’ятаю ці дні – по 20-25 інтерв’ю на день. Не тільки про творчість, багатьох цікавило, що відбувається в Україні. Вечір – всі десь тусуються, знайомляться, знімають контент, сторіс, тіктоки. А ми з Яною – ні: "Все, стоп. Ніяких знайомств, ніякого контенту. Душ – і спати. Завтра знову вставати і знову по колу". Можливо, тому ми менше розслаблялися, ніж інші учасники. Поки всі десь збиралися компаніями, ми часто відмовлялися. Навіть було таке, що домовляємося з кимось зняти спільні тіктоки – і в останній момент скасовуємо, бо приходить журналіст: "Можна інтерв’ю?" І ми такі: "Все, сорі, контент зачекає". Бо коли ти стоїш і говориш про війну, про те, як живе Україна, як гинуть люди, ти не можеш паралельно думати про розважальний вайб. Думаю, цього року в наших артистів буде так само: коли ти їдеш від країни, яка воює, ти вже не просто артист.

– Усе ж – з кимось із учасників вам вдалося потоваришувати?

– Так, з деякими – однозначно. У нас навіть залишився спільний чат, де ми досі на зв’язку: вітаємо одне одного з днем народження. Там не всі, але десь відсотків сімдесят конкурсантів. Час від часу хтось пише: "Їду з туром у твою країну, в мене там-то концерт – приходь". От, наприклад, я була в Люксембурзі й запрошувала учасницю звідти, але вона саме поїхала з мамою в подорож. Відписала: "Ой, якби знала, що в тебе концерт, я б нікуди не їхала. Але мої друзі прийдуть – я всім сказала, щоб були". Тобто ми залишаємося на конекті. Але через графіки, мовний бар’єр і просто різне життя це не ті стосунки, де ти постійно зустрічаєшся, їздите одне до одного. Тут уже багато залежить від того, наскільки ти сам цього хочеш і готовий вкладатися: писати, нагадувати про себе, "смикати за ниточки", як то кажуть. Бо без ініціативи з обох боків навіть найтепліший зв’язок поступово переходить у формат "приємно знати, що ти є".

– Ми спілкуємося з вами під час запису чергового випуску програми "Вгадай мелодію". Чи вагалися – брати участь у проєкті чи ні?

– Ні, погодилася одразу. Бо я обожнюю музику. І будь-який формат, де йдеться про музику, про інтуїцію, пам’ять, реакцію – це моє. До речі, я вже колись вигравала одне музичне шоу. Це був YouTube-формат, щось на кшталт "Вгадай мелодію". Тоді я буквально на пів бала обійшла Аню Трінчер – от так склалося. Тому зараз мені ще цікавіше: чи пощастить мені знову? А ще я точно знаю, куди піде можливий виграш, якщо переможу. Це 423-й батальйон безпілотних систем. На комплектуючі для дронів. Я була в них у гостях і бачила, як усе це працює зсередини. Їм постійно потрібні плати, резистори, транзистори – я не в курсі всіх технічних назв, але точно знаю одне: цього всього завжди катастрофічно не вистачає. Тому якщо виграю – із великим задоволенням віддам ці кошти туди. Нехай роблять дрони, передають їх туди, де вони потрібні найбільше, і продовжують надважливу роботу.

Також читайте на OBOZ.UA репортаж зі зйомок програми "Вгадай мелодію" за участі alyona alyona.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!