"Не оцінюйте людей за національністю". French Fuse – про підтримку України, музику з шуму і двох українських зірок, які його надихають

Французький топмузикант Джеррі Манукян, більш відомий у TikTok та Instagram як French Fuse, з початком повномасштабної війни підтримує Україну. За цей час він встиг попрацювати та полюбити таких українських артистів, як Артем Пивоваров і KOLA.

Хто ховається за незмінними сонцезахисними окулярами та шапкою? Як він став блогером із багатомільйонною аудиторією? Що надихає чоловіка на створення музики за допомогою звуків? Чому він не засуджує людей лише за їхньою національністю і що насправді кажуть французи про війну в Україні? Читайте в ексклюзивному інтерв'ю Джеррі Манукяна для OBOZ.UA.

– Джеррі, ви – відомий французький артист, блогер із багатомільйонною аудиторією, але про вас не так багато інформації. Розкажіть українським читачам трохи про себе.

– Я французький музикант, продюсер і композитор із півдня країни. Музика супроводжує мене з дитинства: я починав з ударних, згодом опанував гітару й бас-гітару, а у 17 років почав грати на фортепіано, яке згодом стало моїм основним інструментом. Я вивчав джаз, а пізніше працював піаністом у Національному балеті Марселя.

Сьогодні я присвячую своє життя створенню музики, яка перетворює буденні звуки на емоційні та захопливі враження. Я пишу музику, створюю оригінальні саундтреки для брендів і телебачення, а також займаюся аранжуванням і продюсуванням для інших виконавців. Також я пишаюся своїм вірменським корінням, яке навчило мене цінувати культуру, стійкість і родину. Найбільше мене надихають подорожі, знайомство з різними культурами світу, час, проведений на природі, та досвід повсякденного життя.

– Як виникло ваше захоплення звуками?

– Мене завжди захоплювали звуки. Ще в дитинстві я вистукував ритми на навколишніх предметах і дивувався, як звичайні шуми можуть перетворюватися на музику. З часом ця цікавість переросла в мій творчий почерк – уміння знаходити мелодію та ритм у світі навколо нас.

– Чому ви обрали псевдонім French Fuse?

– Ця назва відображає моє прагнення поєднувати різні музичні стилі, звучання та культури. Водночас вона підкреслює мою французьку ідентичність і любов до творчих експериментів. Саме це поєднання найкраще передає те, чим я займаюся в музиці.

– Скільки часу у вас займає створення одного відео? На перший погляд здається, що це легко, але я кілька разів переглядала ваші роботи й щоразу знаходила нові деталі. Тож, мабуть, за цією легкістю стоїть чимало роботи.

– Усе залежить від конкретного відео. На створення одного може піти день, тоді як інше потребує кількох днів експериментів, зйомки, монтажу та роботи зі звуком. Моя мета – зробити так, щоб процес виглядав легким і невимушеним. Але ви маєте рацію: за кожною деталлю часто стоїть величезний обсяг роботи.

– Що надихає вас на створення треків?

– Натхнення може прийти звідки завгодно: із залізничного вокзалу, звуку двигуна мотоцикла, світу тварин, кухонного начиння чи навіть тиші. Мені подобається кидати собі виклик і знаходити музику там, де інші чують лише шум.

До речі, природа – одне з моїх головних джерел творчості. Величезну роль у музиці відіграють і подорожі: знайомство з різними культурами, зустрічі з людьми та унікальний досвід, який я отримую в дорозі, надихають мене на нові ідеї та допомагають втілювати пережиті емоції у своїх треках.

– Що б ви порадили людям, які так само уважно слухають світ і створюють щось цікаве, але не отримують мільйонних переглядів? Чи достатньо просто робити те, що любиш, якщо аудиторія поки не реагує? Наприклад, я брала інтерв'ю у режисера програми "Як звучить світ... Україна" Євгена Синельникова, у якій показували звучання різних міст України, але її рейтинг був досить низьким.

– Не вимірюйте свою креативність цифрами. Зосередьтеся на тому, щоб створювати щось унікальне, що справді вас захоплює. Успіх часто приходить завдяки послідовності та оригінальності, а не через гонитву за трендами. Якщо ваша творчість має сильну ідентичність, люди зрештою її помітять.

– Я живу в Лісабоні, і мої португальські друзі особливо люблять ваші відео з котами. Цікаво, яке з ваших відео улюблене саме для вас?

– Це змінюється з часом, але я особливо прив'язаний до проєктів із сильним емоційним зарядом, як-от Space. Такі роботи для мене особливі, тому що в них вдається поєднати музику, звук і візуальну історію так, щоб вони викликали сильні емоції.

– Для мене дуже зворушливим є відео, у якому ви граєте на піаніно гімн України, а дівчина на вулиці "співає" разом із сиреною. Чому ви вирішили підтримати Україну?

– Тому що музика – це про людяність і єднання. Страждання, спричинені війною, глибоко мене вразили, і я хотів висловити свою підтримку та солідарність єдиним способом, який знаю найкраще, – через музику.

– Коли 24 лютого 2022 року в Україні почалася повномасштабна війна, для вас це було очікувано чи, навпаки, стало шоком?

– Так, безумовно, це було шоком. Як і багато людей у всьому світі, я був приголомшений і засмучений. Важко було уявити, що такі події можуть відбуватися в таких масштабах у сучасній Європі.

– Я брала інтерв'ю в української письменниці, яка багато років живе в Парижі. За її словами, французи вважають: винен лише Путін, тоді як росіяни є жертвами пропаганди. Яка ваша думка з цього приводу? Що про війну в Україні говорять ваші родичі, друзі та знайомі?

– Я вважаю, що кожну людину слід оцінювати за її власними вчинками та переконаннями, а не за національністю. Водночас я глибоко співчуваю всім, хто постраждав від війни, і сподіваюся на майбутнє, у якому пануватимуть мир і діалог. Серед моїх друзів і рідних переважають смуток і занепокоєння через людські втрати, спричинені війною.

– Чи були ви колись в Україні? Що вам відомо про українську культуру?

– Я ще не мав нагоди відвідати Україну, але завдяки співпраці та дружбі з українськими артистами відкрив для себе неймовірно багату, стійку та сповнену талантів культуру.

Близько двох років тому я потоваришував з Артемом Пивоваровим – не лише неймовірно талановитим артистом, а й щирою та доброю людиною, яка надихає. Ми постійно підтримуємо зв’язок і часто цікавимося справами один одного. Я також мав нагоду познайомитися з його командою – це чудові люди, з якими в мене склалися теплі стосунки.

Щиро сподіваюся, що одного дня зможу відвідати Україну й відчути її культуру на власному досвіді. І, звісно ж, я вже кілька разів куштував одну з найвідоміших українських страв – борщ. Він неймовірно смачний!

– Нещодавно у вас відбулася колаборація з українською співачкою KOLA – ви дуже чутливо виконали її пісню "Чи разом?" (Chy Razom?). Як виникла ідея цього проєкту?

– Я відкрив для себе творчість KOLA, коли слухав українських виконавців, і миттєво закохався в її пісню "Чи разом?". Вона викликала в мене сильний емоційний відгук уже з першого прослуховування. Тоді я й захотів створити власне аранжування цього треку, додавши до нього своє музичне бачення, але водночас зберігши емоційність і красу оригіналу. Мені було важливо не змінити пісню, а віддати їй шану та через власне творче бачення передати те, наскільки глибоко вона мене зворушила.

– KOLA виконує пісню українською. Чи доводилося вам раніше чути українську мову? Можливо, ви вже розумієте її або можете щось сказати українською? Наприклад, в Україні живе французький блогер Ніколя Імберт, який за два роки вивчив українську.

– До війни я майже не чув української мови, однак після 24 лютого 2022 року завдяки своїм українським друзям вивчив кілька слів і висловів. Я вмію казати "привіт", "дякую" та "я не розмовляю українською, але розмовляю французькою" (усміхається). Також знаю фразу "Слава Україні та її героям". І, звісно ж, вони навчили мене кількох кумедних лайливих слів! (сміється).

– Джеррі, на завершення нашої розмови – що б ви хотіли сказати українцям у ці непрості для них часи?

– Хочу висловити глибоке співчуття українському народу та всім, кого торкнулася війна. Мої думки з тими, хто зазнав втрат, живе в умовах невизначеності та долає тяжкі випробування.

Я щиро захоплююся вашою силою та стійкістю й усім серцем сподіваюся, що мир настане якнайшвидше. Дякую за те, що прийняли мою музику, а також ділитеся зі мною своєю культурою та добротою. Сподіваюся, що одного дня зможу відвідати вашу прекрасну країну, разом творити музику та зустрітися з вами особисто.

Читайте також на OBOZ.UA інтерв'ю з білоруським блогером Глібом Вашкевичем – про інцидент із прапором України у США, хейт Вєрки Сердючки і рідну Білорусь, де став "терористом": "Мені сказали, що я граюся з вогнем".

А ще на OBOZ.UA інтерв'ю з японським блогером Котаро Хісада, що вивчив українську мову і підкорив мережу піснею Івасюка: "Здивувало, що в Бучі після всього жаху розмовляли російською".

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!