"До цього йшла не один день". Ірина Сопонару – про двох дітей, фінанси чоловіка-британця та думки про повернення в "Квартал 95"

Ірина Сопонару – акторка та гумористка, яка після майже десяти років роботи в "Кварталі 95" вирішила піти з проєкту. OBOZ.UA поспілкувався з нею під час відкриття Одеського міжнародного кінофестивалю.

В інтерв’ю акторка зізналася, чи шкодувала про своє рішення та чи допускає повернення в шоу, а ще відверто розповіла про чоловіка-британця, який залишився в Україні після початку повномасштабної війни. Сопонару також розкрила, хто в їхній родині відповідає за гроші, та пожартувала про двох дітей – котиків, яких вони всиновили під час війни.

– Іро, чи не означає ваш візит на Одеський кінофестиваль, що ви сьогодні вирішили більше зніматися в кіно?

– Означає: я активно намагаюся зніматись. Торік був фільм "Корпорат", він пройшов у прокаті, його вже показали на Новому каналі. А ще цього року знялася в одному художньому фільмі, прем'єра якого планується десь під Новий рік. Це "S Миколай та загублений лист" – дуже добрий сімейний фільм, який можна буде дивитися всією родиною. Тому я відкрита до пропозицій і дуже хочу, щоб таких можливостей ставало більше.

– Як вам взагалі зараз живеться? Ви пішли з "Кварталу 95", де, можливо, не все було так, як хотілося, але зрозуміло й прогнозовано. А зараз – у вільному польоті. Як вам, коли ви сама собі господиня?

– Дуже добре, насправді. Мені подобається це відчуття свободи, коли сама вирішуєш, куди тобі рухатися, що тобі цікаво, а від чого вже хочеться відмовитися. Звичайно, було шкода команду. Ми стільки років разом працювали, одне до одного звикли, здружилися, стали близькими. І в цьому плані, звичайно, було важко поставити крапку. Але гарні особисті стосунки – вони нікуди не ділися, залишилися. Просто іноді треба наважуватися на зміни. Нові двері не відкриються, поки не закриються старі.

– Які нові двері відкрилися?

– У мене є YouTube-проєкт "Тільки між нами" – шоу, яке мені подобається. Я прямо задоволена тим, що його роблю. Це вже щось моє. Можу вирішувати, про що говорити, як це має виглядати. Подивіться на YouTube, якщо ще не бачили. Плюс займаюся стендапом. Мені це теж дуже подобається, давно хотіла більше себе в цьому спробувати.

– Виступати одній значно складніше, ніж коли виходиш на сцену разом із кимось. Вам підкорився цей жанр гумору? Чи досі щоразу хвилюєтеся перед виходом?

– Так, для мене це справді було незвично – виступати одній. Але, знаєте, важко судити про себе, коли перебуваю всередині процесу. Ти виходиш на сцену, проживаєш цей виступ, а потім складно одразу відрефлексувати, наскільки це було добре. Мені здається, збоку все ж таки видніше. Або ж має пройти якийсь час, і тоді ти вже можеш подивитися на свій виступ більш об'єктивно та зробити висновки. Проте виступати одна не боюся. Мені просто було незвично якийсь час – і це єдина незручність.

– Не шкодували про те, що пішли з "Кварталу"? Були моменти, коли думали: "Може, все-таки поспішила? Може, це було спонтанне рішення?"

– Ні, це не було спонтанне рішення. Я до цього йшла не один день. Тому, знаєте, як я кажу: зробила – не шкодую. І взагалі, двічі в одну річку не увійдеш. Мені здається, якщо вже щось для себе завершила, то треба йти далі й дивитися, що буде попереду.

– Якраз хотіла запитати: а повернення можливе? Згадалося, я колись робила інтерв’ю з Надією Мейхер, і вона категорично запевняла, що нізащо не повернеться у "ВІА Гру". Хоча при цьому зізнавалася, що була не одна розмова про це з Костянтином Меладзе. А потім минуло зовсім небагато часу – і вона знову почала співати в гурті. Тож, може, життя ще все змінить?

– От бачите, поки ви не запитали, я про це навіть не думала. А тепер, може, і подумаю (сміється). Але поки що в мене все добре, задоволена тим, що роблю. Думаю, у "Кварталі" теж все супер. Там багато класних акторів.

– А взагалі, яка була причина розриву? Чому ви вирішили піти звідти, де все вже організовано, зрозуміло, де своя команда? Люди часом десятиліття працюють на одному місці й не наважуються щось змінювати.

– Ну, бачите, я теж майже десять років там пропрацювала. Це дуже багато. І в якийсь момент захотілося вийти із зони комфорту, спробувати себе в іншому. Мені здається, людині потрібна часом така емоційна встряска. Тому причина дуже проста – мені захотілося чогось іншого. Не було такого, що хтось когось образив, ми з кимось посварилися чи пішла через конфлікт. Ні, це взагалі не про це. Просто зрозуміла, що хочу змін. І, напевно, настав той момент, коли треба було на це наважитися.

– Ви сьогодні на відкриття кінофестивалю прийшли без чоловіка…

– Він постійно в Україні, просто в будні дні працює.

– Чи відчуваєте різницю в менталітеті? Все-таки ви українка, а Ріс – британець.

– Чесно, взагалі не відчуваю. З ним дуже легко. Він просто чудова людина. Я іноді жартую, що половина моїх друзів зі мною б не спілкувалася, але вони спілкуються – напевно, через нього (сміється).

– Прийнято вважати, що британці – такі трохи стримані.

– Він дійсно стриманий. Але – чудова людина. Дуже добрий і дуже проукраїнський. Ми з ним і познайомилися в Україні. Він на той момент уже жив тут десь пів року. Це було ще до повномасштабного вторгнення. Ми почали стосунки, а потім – велика війна. І в мене, звичайно, були питання: що буде далі, як ми будемо жити? Але він дуже круто себе проявив. Сказав, що залишається зі мною.

І він не просто це сказав. На початку повномасштабної війни він разом з партнером Владом Яремчуком, який працював в Atlas Weekend, зробив великий благодійний музичний проєкт Together With Ukraine. Вони буквально за кілька днів зібрали міжнародну музичну компіляцію – 136 треків, понад 120 артистів з усього світу долучилися. Дуже багато музикантів просто віддали свої треки для цього проєкту. Альбом продавали, а гроші спрямовували на допомогу Україні через Український Червоний Хрест. Наскільки пам'ятаю, тоді вдалося зібрати понад сто тисяч доларів. Думаю, що саме в такі моменти й розумієш, яка перед тобою людина.

– А хто він за професією?

– Зараз працює в медичній компанії.

– Вам легко з такою людиною? Чи, може, все-таки було б краще, якби він теж був творчою натурою, як ви?

– Точно не творчою (сміється). Не тому, що творчі люди якісь не такі чи з ними погано. Ні, це взагалі не про це. Просто нам із Рісом так комфортніше. Він мене заземлює, такий мій якір. Моя стіна, моя опора. Я можу десь полетіти у своїх ідеях, емоціях, планах, а він більш спокійний і раціональний. І мені це подобається. Хоча, якщо чесно, він сам багато років працював у музичній сфері, був занурений у цю всю історію. Але якби ми обоє були б якимись творчими, постійно кудись летіли, мені здається, у нас був би хаос. А так він мене врівноважує.

– Хто у вас відповідає за гроші вдома?

– Ну, в мене є його картка. В мене – і своя, і його (сміється). Тому можна сказати, що ми якось спільно цим усім користуємося.

– Тобто ви більш уважна до грошей, якщо у вас ще й його картка? Чи він просто вам настільки довіряє, що спокійно віддає її?

– Ну, я не крейзі в цьому плані, що в мене є його картка – і я одразу пустилася берега (сміється). Ні, звичайно. Великі покупки ми завжди обговорюємо. У нас із цим нормально. Думаю, тут просто є довіра одне до одного. Тому якихось фінансових драм не буває.

– Питання власного житла у вас вирішене?

– Ми мешкаємо в моїй квартирі, яку придбала ще до шлюбу.

– А цікаво, як порозумілися ваші родичі з різних країн? Все-таки різні культури, мови, менталітет.

– Дуже добре, насправді. У Ріса розуміючі батьки. Звичайно, вони б хотіли, щоб ми жили десь в іншому місці, щоб вони за нас не хвилювалися. Я їх прекрасно розумію. Але при цьому вони довіряють Рісу і його рішенню залишатися в Україні. Вони бачать, що він тут щасливий, що в нас усе добре, тому не намагаються якось переконувати. У нас із ними хороші стосунки. Там чудова родина.

– З приводу дітей – які у вас плани? Можливо, запитання не зовсім тактовне, але як ви взагалі ставитеся до цього питання?

– А в нас є двоє дітей – наших спільних. Двоє котиків, яких ми всиновили під час війни (після початку повномасштабної війни Ірина та Ріс прихистили кота Мафіна, якого вивезли з Маріуполя. Пізніше в родині з'явився ще один кіт – Кукі. – Ред.). Так що ми поки що батьки двох котиків.

– Іро, а якщо серйозно: багато хто зараз каже, що під час війни не хоче народжувати, бо дуже важка ситуація.

– Ні, ми просто не форсуємо ці події. Як буде, так буде. Звичайно, хотілося б народжувати в мирний час, тому що цих стресів і так вистачає. Я взагалі дуже захоплююся жінками, які зараз через це проходять. Вони просто героїні. Тому що й у мирний час вагітність, пологи, маленька дитина – це непросто. А зараз бути вагітною, народжувати, а потім із маленькою дитиною під час тривог бігати в укриття… Це дуже важко – і фізично, і емоційно. Тому я щиро захоплююся такими жінками. Напевно, я поки що ще не настільки смілива, щоб на це наважитися в таких умовах.

– Тобто думки про дітей є, але вас поки трохи лякає сама ситуація?

– Думки є, звичайно. Але я трохи боюся, тому поки не форсуємо. Подивимося, як воно буде.

– У матеріальному плані для вас важливо самій заробляти гроші?

– Звичайно, важливо. Незважаючи на те, що чоловік заробляє, для мене все одно принципово мати власний дохід.

– А якщо порівнювати ваші заробітки раніше і зараз – зараз це більше чи менше?

– Не знаю, я не підраховувала, якщо чесно.

– Тобто вам вистачає грошей і ви їх не рахуєте?

– Насправді ні – всі рахують гроші (сміється). Але я працюю, наскільки це можливо в нинішніх умовах. Звичайно, хотілося б більше. Я дуже жадібна до роботи!

Також читайте на OBOZ.UA інтерв'ю з акторкою Іриною Кудашовою, яка отримала пропозицію на озері Комо – про різницю у віці з нареченим, життя за кордоном та зйомки 18+

А ще на OBOZ.UA інтерв'ю з сином легендарного Василя Зінкевича – про непублічного батька, брата у війську та свою родину, про яку ніколи публічно не розповідав.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!