20 років різниці, орендоване житло і подарунок колишній. В'ячеслав Довженко та його обраниця Світлана – про свою історію кохання

Відомий український актор В'ячеслав Довженко ("Кіборги", "Будинок "Слово". Нескінчений роман", "Інший Франко", "Ховаючи колишню", "Випробувальний термін", "Мавка. Справжній міф") днями публічно оголосив, що дуже скоро зіграє весілля з обраницею Світланою. Дівчина за професію – художниця по костюмах, вона молодша за свого коханого на 20 років. В’ячеславу Довженку цьогоріч виповниться 50, за плечима він має шлюб з акторкою Ксенією Башею, в якому народилися сини – Іван та Василь.

OBOZ.UA поспілкувався зі Світланою за лаштунками прем’єри романтичного фентезі "Мавка. Справжній міф", яка відбулася у столичному Палаці "Україна". До розмови приєднався також В’ячеслав Довженко. Він разом зі старшим сином Іваном грають у картині головні ролі.

– Світлано, довгий час ходили чутки про ваш роман із В’ячеславом Довженком, але без конкретики. Тепер, коли ви не ховаєтеся від публічності, цікаво почути вашу історію – як усе почалося?

– Ми познайомилися ще років сім-вісім тому – працювали разом на зйомках одного проєкту. Тоді просто перетнулися, трохи поспілкувалися – і все. Нічого такого, що можна було б назвати початком історії. А згодом знову зустрілися – в театрі. І це було вже під час повномасштабної війни. На той момент Славко вже не був одружений, жив сам. Я теж була у своєму етапі переосмислення. І от уже третій рік ми разом. Живемо, підтримуємо одне одного, будуємо стосунки.

– Як проходив період "притирання" – той момент, коли двоє починають звикати до ритму одне одного? Чи складно було?

– Якщо чесно, я страшенно боялася побуту, коли ми починали (сміється). Але все добре. Як притиралися одне до одного? У мене все ж таки такий вік (мені зараз майже 30), коли хочеться руху: кудись поїхати, сходити. Слава більш спокійний. І от на цьому контрасті ми й зійшлися. Я його трохи "піднімаю" – у хорошому сенсі, витягую в події, в рух. А він мене заземлює, коли надто розганяюся. Мені здається, ми зійшлися саме тому, що різні. Не однакові – і добре. Бо якби обоє були однаково імпульсивні або однаково спокійні, було б складніше.

Цікаво, що між нами з самого початку не було жодної дистанції. Не було цього відчуття, що треба придивлятися, завойовувати увагу. Я сприйняла його абсолютно на рівних – не як відомого актора, а просто як людину поруч. Ми одразу почали спілкуватися без будь-якої напруженості.

– Розкажіть про свою професію – у якій сфері ви працюєте?

– Я художниця по костюмах. Переважно працюю з персональними зйомками – створюю образи для фотосесій, продумую стилістику, підбираю речі, деталі. Були й комерційні проєкти. Зокрема, працювала для "Сільпо" – оформлювала зйомки. Поки що в мене більше камерні, локальні історії, їх небагацько. Не беруся за все підряд – мені важливо відчувати проєкт.

– Як ваші батьки поставилися до того, що поруч із вами – нехай відомий, але значно старший за вас чоловік?

– Так, вікова різниця є. Але для моєї родини це не стало якоюсь сенсацією. У моїх батьків самих велика різниця у віці, тому тато поставився до цього абсолютно спокійно. На жаль, його вже немає… Рік тому не стало. Мама, звісно, хвилювалася. І навіть не стільки через популярність чи публічність, скільки саме через вік. Після того, як тато пішов, для неї ця тема болісна. Вона непокоїться, щоб я не зіткнулася з подібним болем, щоб не страждала. Але загалом вони прийняли Славу чудово. Родичі Слави? Все добре. Ми досить часто їздимо до них у Дніпро. Мене прийняли тепло, немає відчуття, що я "у гостях".

– А як склалися ваші стосунки з дітьми В’ячеслава? Сьогодні я бачила, як до вас підійшов його молодший – Василь – і ви якийсь час тепло й невимушено спілкувалися.

– Ми страшенно любимо одне одного – і це без перебільшення. Ми друзі – от прямо друзі. У нас у стосунках немає ніякої напруженості чи дистанції. Я добре пам’ятаю той момент, коли Слава привіз мене додому на вечерю. Вася тоді був удома (після розлучення батьків молодший син Довженка й Баші мешкав почергово з обома. – Ред.), і він якось одразу сприйняв мене добре – без настороженості, без холодку. І я до нього одразу потягнулася. Ми дуже швидко знайшли спільну мову – і з того моменту воно якось природно пішло. Я не мачуха – і не хочу нею бути. Я подружка. Іван уже дорослий, у нього своє життя. Ми рідко бачимося, але раз на місяць він приходить до нас у гості. І це зазвичай теплі вечори. Але з Васею, все ж таки, в мене ближчі стосунки.

– Коли ж ви плануєте весілля?

– Думаємо, можливо, коли вже буде тепліше, щоб і погода сприяла, і настрій був легкий. Десь плануємо на кінець літа. Весілля хочемо зробити дуже особистим, камерним – не публічним. Просто для нас і для тих, хто нам близький. Родичі, друзі – ті, з ким нам добре, кому можемо довіряти й бути собою. Ми хочемо просто й без пафосу відчути цей день разом із людьми, яких любимо.

– Цікаво, коли В’ячеслав зробив вам пропозицію, ви одразу погодилися? Його освідчення стало для вас несподіванкою?

– Він освідчився у другу річницю наших стосунків. Хотів зробити сюрприз, і я справді нічого не знала. Але, чесно кажучи, відчувала. Було таке передчуття, що саме сьогодні щось трапиться. Все одно вирішила вдавати, ніби це повна несподіванка – щоб момент залишався емоційним. Сумнівів щодо правильності рішення не було ні в нього, ні в мене. Ми обоє були впевнені, що хочемо бути разом, і пропозиція лише підтвердила почуття. До того ж ми багато жартували на цю тему – і навіть коли все сталося, я спершу сприйняла це як жарт.

– Чи знайомі ви із Ксенією Башею – колишньою дружиною вашого обранця?

– Звісно, що знайомі.

– Сьогодні вона святкує день народження – бачила зранку у соцмережах, як її вітали з Театру Франка, де служить. Ви вже встигли привітати?

– Так, звісно, вітали. Ми підготували для неї подарунок, який чекає тут. Не буду розкривати всі деталі – це трохи приватне, але можу сказати одне: обрали щось таке, що точно їй сподобається.

– Де ви зараз мешкаєте? Слава розповідав нам в інтерв’ю, що свого часу невдало інвестував у новобудову, яку досі не ввели в експлуатацію.

– Так, це правда. Він ще до наших стосунків придбав квартиру, планував, що це буде його простір. І коли ми вже були разом, почали думати, як облаштовувати житло, обговорювали ремонт – мені це цікаво. Формально будинок майже готовий, усе ніби на фінішній прямій, але ключів ще не маємо – очікуємо. Тому поки що ми орендуємо квартиру. Сприймаємо це як тимчасовий етап.

– Чи думаєте ви про спільних дітей?

– Так, ми про це думаємо. Плануємо, але без конкретних дат у календарі. Нічого не загадуємо наперед. Я кажу: "Славко, коли вже розпишемось". Але загалом – так, ми хочемо дітей. Просто щоб це сталося, коли ми до цього справді будемо готові.

– Не секрет, що В’ячеслава Довженка багато років називають одним із найсексуальніших акторів нашого екрана, хоча сам він до цього ставиться з іронією. Його прихильниці вам не телефонують, не пишуть?

– Ні, і, чесно кажучи, це для мене було приємною несподіванкою. Бо я справді хвилювалася. Коли ти починаєш стосунки з публічною людиною, автоматично думаєш: а що буде з реакцією ззовні? Чи не з’явиться якась нездорова комунікація у мій бік? Мені здавалося, що увага може бути надмірною. Але за весь цей час – жодного неприємного повідомлення, жодного дзвінка, нічого такого. І це, напевно, свідчить про рівень його прихильників. Я маю сторінку в Instagram, її легко знайти, але я не прагну публічності як такої. Це трошки не моя історія – мені комфортніше у своєму просторі. Тому, звісно, переживала на початку, але реальність виявилася набагато спокійнішою, ніж мої фантазії.

– Друзі Слави стали й вашими друзями?

– Так, але у Слави небагато близьких друзів – він вибірковий у спілкуванні, цінує щирість. Але ті двоє-троє, з якими справді класно, стали частиною нашого спільного кола. Ми ходимо на вечірки, святкуємо події, Новий рік зустрічали разом. Мої власні друзі теж вільно почуваються з нами. У мене їх теж небагато, є подруга – особлива, для мене як сестра.

До нашої розмови приєднується В’ячеслав Довженко. Ми попросили його розповісти, як це – грати разом із сином Іваном у фільмі "Мавка. Справжній міф". Для Довженка-молодшого ця стрічка стала першою головною роллю у повному метрі.

"З Іваном працювалося фан-тас-тич-но, – каже актор. – Він неймовірно талановитий хлопець, і мені було приємно бачити, як він входить у кадр, як проживає емоції. Цей фільм наповнений такою красою, такою любов’ю, яку, мабуть, багато хто ще не бачив. Ще один важливий момент: у нас так мало приділяють уваги саме кіно для сімейного перегляду. А ця стрічка саме така – фантастична, містична, з глибоким сенсом історія, яка підходить для глядачів будь-якого віку. І мені здається, нам потрібно більше таких проєктів. Щоб покоління, яке підростає, мало змогу бачити український продукт високого рівня.

– А як зараз у вас справи з кіно? На початку великої війни ви розповідали нам, що проєктів було небагато, а гонорари значно впали.

– Зараз, на щастя, усе йде добре, з обопільною любов’ю. Тобто проєкти з’являються, мене кличуть, і це дуже приємно. Що стосується гонорарів – їх ніхто особливо не підвищує. Але всі розуміють реалії, у яких ми живемо зараз. Тому ніхто й не розраховує на великі суми. Чи доводиться через це працювати більше? Я працюю рівно стільки, скільки дозволяє здоров'я. Стараюся тримати баланс: робота, особисте життя, театр, кіно.

– Як ви налаштовували Івана на сьогоднішню прем’єру?

– Були різні розмови. Я його налаштовував на те, що головне – отримувати задоволення від самого процесу. Акторство – це перш за все процес. Ти входиш у роль, проживаєш емоції, взаємодієш із командою, а вже потім приходить результат у вигляді прем’єри чи оцінки глядачів. Процес треба створити правильно, і тоді можна отримати справжнє задоволення. Це непросто, особливо для молодого актора, але до цього варто прагнути. Бо коли ти починаєш цінувати момент, кайф від гри стає щирим і природним. Сьогодні на прем’єрі з ним його мама і молодший брат. Я ж приїхав зі своєю нареченою, Світланою.

Також читайте на OBOZ.UA, як пройшла прем’єра серіалу з чорним гумором про життя після фронту "Повернення" з гучним зірковим складом.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!