Україна повинна пишатися своїм суспільством – представник ОБСЄ

У новому випуску програми "Євроінтегратори" з Тетяною Поповою на ObozTV Джеффрі Ерліх – Старший співробітник проектів Координатора проектів ОБСЄ в Україні про проекти в нашій країні, громадянське суспільство, мовне питання та багато іншого.

- ПОПОВА: Джеффрі, розкажіть, будь ласка – а які основні функції Координатора проектів ОБСЄ в Україні?

- ЕРЛІХ: Проекти координатора ОБСЄ в Україні здійснюють партнерство з українськими установами, допомагаючи Україні у дотриманні принципів та обов'язків ОБСЄ. Безпека вимагає комплексного підходу, тому вона включає такі важкі питання, як контроль над зброєю, гуманітарне розмінування, а також включає речі, які можна вважати більш м'якими питаннями безпеки – свобода преси, громадянського суспільства, належне урядування та верховенство права.

- ПОПОВА: Які взагалі в вас відносини з Моніторинговою місією ОБСЄ? Тому що про неї ми завжди чуємо якусь критику, при чому з усіх боків. А які у вас з ними відносини?

- ЕРЛІХ: Спеціальна моніторингова місія та Координатор проектів в Україні – це окремі місії, ми удвох отримуємо свій мандат від 57 держав-учасниць, і наш мандат поновлюється раз на 6 місяців. Ми постійно поділяємо деякі адміністративні ресурси, хоча на сьогодні Спеціальна моніторингова місія набагато ширша, ніж наша, але, з точки зору лінії керівництва та управління, ми цілком окремі місії.

- ПОПОВА: А які саме проекти робить ваш офіс реформ?

- ЕРЛІХ: У нас є приблизно 30 проектів, я не буду перераховувати їх усі, але зазначу, що вони охоплюють спектр обов’язків ОБСЄ, про які ми говоримо у трьох категоріях. Перша – це політично-військова, друга – економічна та екологічна, третя – про людський вимір. Отже, в політично-військовій сфері ми допомагаємо уряду в розробці політики та вдосконаленні техніки для гуманітарного розмінування.

Донбас завжди був екологічно небезпечним районом через важку промисловість, але тепер є й додаткові фактори, наприклад, затоплення вугільних шахт, аварійне відключення заводів, можливість безпосереднього забруднення хімікатами, що впливає на стан навколишнього середовища і здоров'я людини.

Третя сфера, над якою ми працюємо – це людський вимір, і ми маємо, на мою особисту думку, дуже цікавий проект у просуванні культури діалогу, допомагаючи міністерствам вести діалоги з різними цільовими групами, наприклад, ми працюємо з Міністерством освіти, як розмовляти з мовними меншинами про мовні аспекти освітнього законодавства. Також ця сфера включає свободу преси та роботу з виборами.

- ПОПОВА: З виборами ? як саме відбувається ця робота?

- ЕРЛІХ: Ми є партнерами з ЦВК, ми їх підтримуємо. В основному у 2-х областях. Зараз ми надаємо онлайн-навчання виборчим комісіям. Отже, ми надаємо онлайн-навчання, тому що це є простий спосіб для виборчих комісій прискоритися, зрозуміти що є виборче законодавство, та як фізично проводити вибори на виборчих дільницях. Друга область – це кібер-безпека для держави. Ми допомогли створити державний реєстр виборців. Кілька років тому цей реєстр з'явився у цифровому форматі, й можна припустити, що він може зіткнутися з кібер-ризиками. Тому ми наполегливо допомагаємо захистити його від кібер-атак, виявляти, чи є кібер-атака. Це програмне забезпечення для важкої роботи, а також навчання для ІТ-осіб, які адмініструють цю систему.

- ПОПОВА: А які проекти ви робите зараз в інформаційній сфері? Тому що, я пам’ятаю, раніше, у нас є навіть, здається, фотографія, Ви виступали навіть разом з Міністром інформаційної політики про якісь проекти. Якщо можна, розкажіть, які проекти Ви робите в інформаційній сфері?

- ЕРЛІХ: Це фото було зроблено кілька років тому, коли ми підтримували Міністерство інформаційної політики, і наша роль там була, в першу чергу, надання доступу до міжнародного досвіду і того, як інші країни підходять до цього питання, а також намагатися забезпечити обов'язки ОБСЄ щодо свободи слова, свободи преси, які шануються у державній політиці. Те, над чим ми зараз працюємо – це в основному дві області, одна з яких – саморегулювання професії журналіста. Друга область – ми працюємо над регіональною журналістикою, як деякі з вас, можливо, знають про роздержавлення медіа та перехід від муніципальної та державної власності до приватної.

Тим чи іншим друкованим ЗМІ дуже важко сьогодні вижити, особливо у малих регіонах, тому що ці газети втратили фінансування від держави.

Та ідеальним результатом могло б стати те, що вони стануть життєздатним незалежними голосами у своїй спільноті. Звісно можуть бути й інші результати – від простого закриття до втрати їх незалежності. Отже ми намагаємося допомогти їм, надаючи бізнес-консалтинг та навчання журналіським стандартам, і намагаємось робити усе, щоб вони стали життєздатними незалежними друкованими медіа.

- ПОПОВА: Ми також читали, що ви допомагали якось роботі поліції і кіберполіції. Якщо можна, розкажіть також про цей напрямок.

- ЕРЛІХ: Одна з областей, по якій ми співпрацювали, було обладнання, ми допомогли придбати деякі комп'ютери найвищого класу й допоміжні матеріали. Я не думаю, що там є щось засекречене, але я не є IT-спеціалістом, тобто це дуже потужна техніка, яку кіберполіція може використовувати для своєї роботи. Також ми допомогли встановити тренувальну програму для кіберполіції.

Я думаю, що це само собою зрозуміло, що майже кожне поліцейське розслідування включає кібер-елементи, навіть якщо хтось грабує банк, відстеження цієї особи за допомогою мобільного телефону може надати інформацію для поліції, аби допомогти схопити цю людину. З національною поліцією в основному ми співпрацюємо у кількох областях. Я можу сказати, що основні області концентрації уваги наразі полягають у забезпеченні протидій домашнього насильства або гендерного насильства. Національній поліції представлені міждисциплінарні команди реагування на виклики домашнього насильства.

У цьому питанні багато нюансів та складнощів. Я думаю, що для поліції це дуже не просто, навіть коли вони мають кращі наміри, аби правильно відповісти на виклики домашнього насильства у будь-якій країні. І наші багатопрофільні команди, а це психологи, соціальні працівники, захисники дітей, намагаються допомогти краще зрозуміти, як можна вирішити ситуації з домашнім насильством.

- ПОПОВА: Ви сказали, що 57 країн фундують вашу діяльність, серед них є і Росія, наскільки я розумію. А наскільки інформація – вона ж може бути досить такою сенсативною – я пам’ятаю, ми їздили тренували комбатів для роботи журналістів по вашому проекту. Наскільки росіяни мають доступ до інформації відносно ваших проектів в Україні, особливо до проектів в сфері безпеки і оборони?

- ЕРЛІХ: Так, зараз ми маємо 57 держав у ОБСЄ, нещодавно до нас приєдналася Монголія. Природа нашого об'єднання є платформою для діалогу. З самого початку, з 1975-го року, коли відбувалася холодна війна, ми стали цією платформою між Заходом та Сходом, що є дуже важливим. І ми залишаємось нею й зараз. Це дуже фундаментальний принцип, що всі рішення, що приймаються на повній основі, мають бути погоджені усіма 57-ма країнами щодо нашої роботи над планом, який ми надаємо їм щороку. Ми, звісно, маємо ділову конфіденційну інформацію, інформацію про людські ресурси, фінанси, при цьому по програмній роботі ми повністю прозорі.

Так, ми працюємо з Міністерством оборони, але не втручаємось у будь-яку область, пов'язану з військовими операціями. Щодо цього, напевно, не можна було б досягти консенсусу серед 57 країн, бо це суперечить зобов'язанням ОБСЄ. Для прикладу, що не може суперечити – це добрі відносини між журналістами і військовими. Крім того демократичний контроль над збройними силами також відповідає обов'язкам ОБСЄ, і ми ведемо роботу по цьому з Міністерством оборони, і працюємо над зміцненням демократичного контролю за Збройними Силами.

Я вже згадував гуманітарне розмінування, що, знову ж таки, це те, що всі 57 держав підтримують, однак, наприклад, якщо працювати над зміцненням військового потенціалу країни, це безумовно, не досягне консенсусу у 57 країн. Так що у цьому напрямі ми не працюємо, тому, якщо коротко, ми не маємо секретної інформації від наших партнерів всередині організації, у нас є конфіденційна бізнес- інформація, й ми повністю прозорі.

- ПОПОВА: Ви сказали про вашу роботу з ЦВК. А яким чином ви будете працювати на найближчих виборах в Парламент з Центральною виборчою комісією?

- ЕРЛІХ: Залишилось дуже мало часу для цього. Так, ми надаємо допомогу ЦВК, про яку я згадував раніше, й допомагали на президентських виборах, але що я спостерігаю у тому, як працює виборча комісія зараз, це те, що вони є надзвичайно фундаментально зайнятими своїми щоденними обов'язками.

В нас є платформа для онлайн-навчання членів виборчих комісій, вона вже готова для використання.

Для виборців та членів виборчих комісій ми готуємо чат-бот, де ви можете задавати питання, наприклад, де знаходиться ваша виборча дільниця, вказавши свою домашню адресу. Іншим інструментом, до речі, який не є моєю місією, є Бюро демократичних інститутів та прав людини, який базується у Варшаві та робить спостереження на виборах, і я впевнений, що вони зроблять якнайкраще свою роботу на парламентських виборах.

- ПОПОВА: Ви ще відзначили одну тему – це мовний закон. Як взагалі ОБСЄ відноситься до мовного закону?

- ЕРЛІХ: Якщо сказати точніше, ми допомагаємо Міністерству освіти з мовним питанням, але ще не почали працювати з новим законом. Маю сказати, що це не мандат нашої місії, давати оцінку законів або дій. Бюро демократичних інститутів з прав людини може дати правовий аналіз законодавства, якщо є запит. ОБСЄ також має важливу установу, яка називається Комісар з питань національних меншин, він минулого тижня опублікував статтю у київській пресі стосовно мовного закону.

- ПОПОВА: Вона позитивна чи негативна?

- ЕРЛІХ: Там були нюанси, але що я би хотів зазначити, що також є міждержавні правові положення щодо поваги до прав національних меншин, включаючи мовні права, також є міжнародні юридичні обов'язки щодо свободи самовираження, здатності надавати та отримувати інформацію своєю рідною мовою. Отже саме під цими кутами Верховний комісар з питань національних меншин та Бюро демократичних інститутів та прав людини могли розглядати цей закон.

- ПОПОВА: Якщо можна, також для глядачів поясніть, тому що в нас часто по питанням свободи слова робить заяви Арлем Дезір з вашого віденського офісу. Поясніть, знов-таки, ваше відношення, підпорядкування до офісу Арлема Дезіра у Відні.

- ЕРЛІХ: ОБСЄ не є маленькою організацією, в нас працює 4000 співробітників, але ми не є й ООН.

- ПОПОВА: По всьому світу?

- ЕРЛІХ: Так, 4000 у цілому. Тим не менш, ми досить великі, щоб мати окремі автономні структури. Я згадав про двох з них, і тепер Ви згадали третю, автономія означає, що рішення цієї структури не потребують схвалення від усіх 57-ти країн. Наприклад, кілька років тому у США були інциденти з нашою поліцією, що нападали на журналістів, які представляли свободу ЗМІ, саме Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір розкритикував цю ситуацію.

У цьому випадку, якщо ви хочете досягнути згоди усіх 57 країн, цього не вийшло б зробити, тому що на це не погодяться, приміром, Штати. Арлем Дезір уповноважений оцінювати як позитивні, так і негативні дії країн у площині свободи медіа. Отже, ми є окремим від нього офісом, наш мандат не дозволяє нам робити оцінки і, якщо я деколи оцінюю ситуацію, то це є моєю особистою думкою, а не думкою усього ОБСЄ. Якщо Арлем Дезір робить заяву, це означає, що це позиція його офісу, але технічно це не може бути позицією ОБСЄ, тому що за це не голосували 57 країн.

- ПОПОВА: Але 57 країн проголосували за те, щоб Арлем Дезір отримав цю посаду декілька років тому?

- ЕРЛІХ: Абсолютно так. По суті, його функція полягає у оцінці стану свободи ЗМІ, а нашою функцією є допомога Україні у вдосконаленні свободи ЗМІ.

- ПОПОВА: Якщо ваша функція є допомагати розвивати свободу слова і демократії в Україні, що Ви думаєте, що ще треба зробити в Україні в цьому напрямку?

- ЕРЛІХ: Знову ж таки, я не можу дати оцінку стану ЗМІ в Україні, але, гадаю, є щось таке, що стосується створення та належного функціонування громадського мовлення, як дуже важливого аспекту для сприяння свободи ЗМІ та свободи преси. У моїй країні США у нас є суспільний мовник, який дуже добре функціонує протягом багатьох років, і цей суспільний мовник насправді має нейтральну об'єктивну мету просування найвищих стандартів не тільки журналістики, а й комунікацій та проосвіти без комерційного і приватного впливу, що має бути невід'ємним елементом у засобах масової інформації.

- ПОПОВА: Але він в нас, здається, недофінансований, і в нас зараз він без топ-менеджера.

- ЕРЛІХ: Тобто, системний незалежний суспільний мовник є дуже важливим для свободи слова, і Україна робить кроки, щоб створити таку установу. Я обмежуся, аби зробити висновок, але, на мою думку, мабуть, не буде надто суперечливим заявити, що ця сфера ще потребує додаткової роботи.

- ПОПОВА: Для наших глядачів я поясню, що з дипломатичного це означає, що Україна не справляється з тим, щоб зробити нашого суспільного мовника незалежним і постійно працюючим.

- ЕРЛІХ: Також я вже коротко наголошував на припиненні фінансування органами влади ЗМІ в областях. Це є принципом ОБСЄ, щоб у країні, де є свобода преси, не існувало залежності друкованих медіа від держави. Я думаю, що є деякі інші кроки, у яких ми не залучені, але є зростаюча прозорість власності у ЗМІ, це важливий момент.

- ПОПОВА: Якщо можливо, скажіть нам, будь ласка, яким чином ви підтримуєте громадянські права через громадські організації чи напряму? Які є проекти?

- ЕРЛІХ: Україна має гордитись своїм громадянським суспільством та неурядовим сектором. Я вважаю, що це відомо вже багатьом, є багато досліджень про міцність громадянського суспільства в Україні, і це є великим джерелом здорового належного урядування, що є складовою безпеки в розумінні ОБСЄ. Що ж ми зробили на практиці ?

Ми працювали з мережами неурядових організацій у трьох сферах, ми допомогли створити моніторинг місць позбавлення волі, щоб запобігти або виявити катування у в'язницях та інших місцях ув'язнення, і це здійснюється через мережу громадських організацій. Звісно, неурядовий сектор зосереджується на правах людини. Ми також підтримуємо моніторинг судових розслідувань, разом з коаліціями неурядового сектору. Конкретно Бюро демократичних інститутів прав людини, який базується у Варшаві, має дуже високі стандарти з моніторингу судових розслідувань. І третя сфера – це боротьба з торгівлею людьми разом з Міжнародною організацією з міграції. Ми підтримуємо неурядові організації в усіх областях в Україні, які працюють з місцевими органами влади для запобігання та допомозі жертвам торгівлі людьми.

- ПОПОВА: В одному Вашому інтерв’ю Ви сказали, що Моніторингова місія ОБСЄ часто піддається критиці. Чому, на Ваш погляд, це відбувається?

- ЕРЛІХ: Особисто я, звичайно б, не критикував Спеціальну моніторингову місію, я буваю у Відні дуже часто, де базується рада із 57 держав, і що можу сказати, я думаю, що майже без виключення кожна з 57 країн хвалить роботу Спеціальної моніторингової місії – їх хоробрість, їх професіоналізм. Моя країна США щотижня підтримує Спеціальну моніторингову місію. Україна також підтримує цю роботу. Я згадував, що мандат поновлюється щороку у березні, і це вимагає, щоб всі 57 держав підтримали йогопродовження, і вони це роблять. Тільки щоб нагадати, Спеціальна моніторингова місія була створена у березні 2014 року, у дуже-дуже важкий в історії України період, ніхто не знав, що станеться, це був страшний час, це був дуже важливий час.

- ПОПОВА: А Росія до сих пір є частиною цієї місії?

- ЕРЛІХ: Так. Росія є частиною спеціальної моніторингової місії.

- ПОПОВА: Але українці не мають туди доступ, а росіяни мають?

- ЕРЛІХ: Давайте зробимо крок назад. Є інформація, яку вказує Спеціальна моніторингова місія на своєму вебсайті, та у своїх соціальних мережах. Там ви можете побачити число, і я не впевнений, скільки точно, але я думаю, що з 750 ти спостерігачів десь 25-30 є росіянами. Для порівняння, така ж аналогічна кількість німецьких спостерігачів, Штати відправляють багато спостерігачів, Болгарія, Норвегія.

- ПОПОВА: Американський спостерігач був вбитий нещодавно?

- ЕРЛІХ: Якщо бути точним, він не був спостерігачем, а був парамедиком. Насправді, це є небезпечна місія, нажаль, частіше, ніж нам би хотілося, спостерігачі попадають під непрямий вогонь, їм загрожує обмеження свободи пересування. Але давайте я повернуся до питання про критику Місії.

Що я намагаюсь Вам передати – у 2014 році та протягом декількох років після того, було очікування, що ОБСЄ зможе вирішити кризові прояви, але це не так. ОБСЄ може створити платформу для діалогу держав щодо вирішення кризи, може надати інформацію, може запускати проекти, але це тільки платформа, ОБСЄ не є учасником конфлікту.