Блог | Розкол, фрагментація, лідерство регіональних еліт: з чим Україна підходить до місцевих виборів
За півтора року президентства Володимира Зеленського рейтинг підтримки чинного президента змінився. У минулому році він отримав 73% голосів виборців, що свідчило про політичну монолітність країни. Це був шанс об'єднати країну. Зараз же рейтинг його партії по всій країні –16,7%. Вибори 25 жовтня можуть поставити остаточну крапку падіння в рейтингу ставлення до влади Володимира Зеленського.
Напередодні місцевих виборів, країна знову політично поділилася на проєвропейський та проросійський табори. Але є й ті, хто представляє країну від Заходу до Сходу.
Ідеологічний розкол потрібно зшивати єдиною консенсусною позицією, кажуть експерти аналітичного центру KyivStratPro. Там зазначають, що центром тяжіння повинна стати україноцентрична політика, яку поки не сповідують проєвропейські або проросійські партії. Однак у нових політичних сил з‘явився шанс заповнити цю нішу на місцевих виборах.
Перший блок становлять партії, які у своїй політичній позиції виступають за співпрацю з ЄС і НАТО та проти Росії - це "Європейська солідарність", "Голос" і частина групи правлячої партії "Слуга народу". Вони проти будь-яких переговорів з так званими лідерами сепаратистських проросійських угруповань на Донбасі, на відміну від своїх опонентів з проросійського табору ОПЗЖ.
Поділ України за ідеологічною ознакою руйнує внутрішню консолідацію, особливо це стосується питання війни на Донбасі. Географічно Україна перебуває у сфері інтересів "колективного Заходу" та Росії – як і Білорусь, Вірменія, Молдова. Це призводить до того, що українській владі складно знайти компроміс щодо того, на яких умовах повертати Донбас. З одного боку, йдуть заклики до переговорів з сепаратистами, а з іншого – вимоги відгородитися стіною. Більше того, сама партія Зеленського "Слуга народу" де-факто не є монолітом. Існують як мінімум три різні групи, які орієнтуються на проросійську, прозахідну і центристську ідеологію.
На тлі неспроможності побудувати компроміс партія Зеленського і він сам втрачають рейтинг. Цим користуються молоді партії, які вже заявили про свої амбіції на місцеві вибори.
Основним гравцем виступає партія "За Майбутнє", побудована за принципом об'єднання великого бізнесу і регіональних еліт. У своїх лавах вона об'єднує Схід і Захід, Південь і Північ, і стоїть Центрі. Згідно з останніми даними соціологічної групи Рейтинг, "За Майбутнє" набирає 7,4% підтримки. В ідеологічному плані "За Майбутнє" спирається на центристську ідеологію, де Україна та її інтереси понад усе, спираючись на внутрішнє партнерство.
Неузгодженість і розбалансованість внутрішнього і зовнішнього світів в межах держави створює конфліктні ситуації. І вибори самі по собі не вирішать цього, поки політичні сили не припинять йти на уклін до "своїх босів" у Кремлі та Брюсселі. Через це Україна втрачає внутрішню здатність самостійно формувати свою ідеологічну та практичну ефективність.
Протистояння Росії з ЄС і США щодо долі "Північного потоку-2" на сьогодні є ключовим кейсом, який формує геополітичний ландшафт Європи. У проект вкладено дуже великі гроші. І Росія, і її союзник в цьому проекті – Німеччина – відступати не збираються. Однак доля "Потоку" буде вирішена, швидше за все, вже з новим президентом США. Що це буде?
Україна є заручницею долі "Північного потоку-2", оскільки може втратити цінний транзит російського газу в Європу. Це якщо газопровід в обхід України запрацює. Економісти пояснюють, що рано чи пізно "Північний потік-2" почне функціонувати, бо в цьому зацікавлені в ЄС, адже на тлі закриття атомних електростанцій потрібно компенсувати джерела енергії, а вона, в свою чергу, потрібна для підприємств. Нічого дивного, бо економіки, які претендують на зростання, споживають багато енергії. Тому Україна не може захистити транзит газу через свою трубу самотужки, а змушена покладатися на підтримку США чи тих країн ЄС, особливо південної Європи, які виступають проти запуску "Північного потоку-2".
На тлі геополітичного каламбуру країни зі слабкою внутрішньою стабільністю стають об'єктом гри великих держав. Більше того, можуть стати розмінною монетою у грі сильних світу цього. Власне, те, що відбувається в Білорусі, Нагірному Карабасі, Донбасі - це наслідки геополітичних кампаній великих держав.
Якщо країна втрачає свою суб'єктність, вона одразу стає об'єктом зазіхань чужих інтересів. Виправити це можливо через інститут політичних партій та їх консолідацію на основі національних інтересів.
Зараз в Україні такої партії немає, але є початковий старт для головної центристської партії у "ЗА Майбутнє", яка взяла за основу україноцентризм та консолідацію еліт. Останні будуть визначальними у формуванні курсу країни не з огляду на Захід чи Схід, а на центр України. Такий формат значно зміцнить ефективність виконавчої та законодавчої гілок влади, а також сформує стратегію правильних рішень для країни, орієнтуючись на виклики сучасності.
На сьогодні головна проблема правлячого політичного класу в Україні – це некомпетентність і відсутність досвіду, адже більша частина партії "Слуга народу" – молоді люди, які не були в політиці та управлінні. У "Слузі Народу" вже починають це розуміти, і слова Потураєва про те, що після виборів вони можуть об'єднатися в парламенті з "За Майбутнє" – тому підтвердження.
Регіональні вибори, виходячи з рейтингів і прогнозів, стануть "холодним душем" для президента і його оточення, адже, швидше за все, "Слуги" програють всі вибори мерів великих міст, а отже будуть збавлені інструментів управління на місцях, зокрема – в частині розподілу місцевих бюджетів.
