23 жовтня • оновлено в 22:40
МоваЯзык
Блоги Світ

/ Політика

Ніщо так не об'єднує Раду, як голосування за бюджет – Сюмар

14.6т Читати матеріал російською

Вікторія Сюмар прийшла в українську політику на хвилі Революції Гідності. Журналістка та громадський діяч, у 2014 році вона стала нардепом від "Народного фронту", пізніше – заступником голови фракції та головою парламентського комітету з питань свободи слова та інформаційної політики.

Ми зустрілися з Сюмар у її кабінеті. "Прекрасний краєвид на Київ – один з плюсів моєї роботи", – сказала вона, вказуючи на вікно. За півтори години встигли обговорити багато тем: коаліцію, "справу рюкзаків", "Міхомайдан", вибори й не тільки.

- Що думаєте про "справу рюкзаків"? Син голови МВС Арсена Авакова винен?

- Я не слідчий. Можу сказати лише те, що ця справа лежала на полицях багато часу, потім її дістали та розкрутили за кілька днів. І тому це надто схоже на політичне замовлення.

Ніщо так не об'єднує Раду, як голосування за бюджет – Сюмар

Facebook Вікторії Сюмар

- Чому зараз?

- Ви ж усі версії знаєте. Можу знову перерахувати: хтось начебто хотів розганяти "Міхомайдан", а хтось не хотів. Хтось запустив одного відомого політичного героя (Міхеїла Саакашвілі – Ред.), а дехто був проти. Хтось веде переговори з радикальними групами, а хтось проти. Це називається мірятися, скажімо так, "силовими м’язами".

- А як щодо версії про те, що НАБУ намагається розвалити коаліцію за допомогою справи проти сина Авакова?

- Не думаю. Не буде коаліції – не буде парламенту. І буде дуже глибока політична криза. Ніхто в цьому не зацікавлений.

Не буде коаліції – не буде парламенту. І буде дуже глибока політична криза. Ніхто в цьому не зацікавлений

Взагалі з коаліцією у нас унікальна політична історія. Подумайте: уперше в українській історії до парламенту зайшли понад 300 депутатів з проєвропейських політичних сил… І швидко почали відвалюватися шматками. Чому? Бо відмежуватися – це вигідно. Адже було ухвалено так багато непопулярних рішень.

Чи треба було їх приймати? Однозначно. Щоб нарешті стати енергонезалежними, треба було піднімати тарифи. Щоб мати угоду з ЄС та безвіз, впроваджувати інші непопулярні реформи, до яких у людей неоднозначно ставлення.

І тоді популізм взяв гору – відвалилися, відмежувалися, бо для рейтингу це вигідно. Але що унікально: не голосуючи за непопулярні рішення, наші колишні партнери по коаліції голосують за зміни до бюджету. Це ще одна специфічна історія української політики. Тому що насправді класична опозиція – ті політичні сили, що не підтримують фінансову політику уряду. У нас же все навпаки. На трибуні – усі в опозиції, критикують. І водночас вони голосують за бюджет. Зауважте, ніщо так не об’єднує Раду, як голосування за бюджет.

Виникає питання: чому? Відповіді прості, і вони про гроші. Мені от дуже "подобається" історія з грошима на соціально-економічний розвиток для мажоритарних депутатів. Я чесно намагаюся "в’їхати" в цю річ. Коли народний обранець отримує 25 мільйонів гривень, якими він вільно розпоряджається – це що? Чому це не працює цивілізовано? Чому в нас немає, наприклад, п'яти програм, у рамках яких цей депутат має реалізовувати гроші? Відкритих конкурсів на їх розподіл тощо? Ці неймовірно великі кошти – одна з бюджетоформуючих історій. І вона часто важливіша за якісь ідеологічні складові. За останні зміни до бюджету навіть "Батьківщина" голосувала.

- З іншого боку, широка коаліція не здатна провести непопулярні реформи.

- Абсолютно. Бо мало хто хоче брати на себе відповідальність. Критикувати завжди простіше.

- Але є й не дуже продумані реформи, які ще обернуться проблемами.

- У мене теж є побоювання щодо того, як буде працювати ціла низка реформ. Дивно, що найбільше ґвалту викликає закон "Про освіту", який є одним з найбільш відповідально підготовлених. Ми голосуємо за реформи, які часом не є реформами, просто їх так називають, – я мушу це визнати. За судову реформу я, зокрема, не голосувала.

Ніщо так не об'єднує Раду, як голосування за бюджет – Сюмар

Facebook Вікторії Сюмар

- Судова реформа – особливо жахлива історія... Чи будуть блоковані правки до КПК?

- Не думаю. До судової реформи у мене занадто багато питань. Там такий клубок проблем, не тільки корупція. Банально суддів не вистачає. Смішно, але я от наприклад, багато місяців розлучитися не можу, бо фізично не вистачає суддів у Печерському суді для розгляду справ. А є ж питання, від яких доля людей залежить...

- Хто контролює протести під Радою: Саакашвілі чи Коломойський?

- Думаю, що там ніхто нікого не контролює. Тут є неймовірна кількість груп: хтось хоче себе козаком відчути, у когось є політичні амбіції, хтось хоче мати політичну трибуну, хтось прийшов з фронту та не знає, що робити. Тому вертикалі немає.

- У "Міхомайдані" є російська історія?

- Думаю, там є дуже багато різних історій, також і російська.

Зараз в українській політиці забагато абсурду. Коли люди є членами політичної сили, але роблять усе можливе, щоб знищити цю фракцію, – це політичний абсурд. Тим паче, якщо ти прийшов робити реформи, то без фракції ти це не зробиш.

У парламенті я зрозуміла: якщо хочеш робити справи, то рота треба тримати на замку. Бо сьогодні ти яскраво виступаєш і когось звинувачуєш, а завтра за твій закон просто голосів не буде, бо образяться. Тобто обирай: або просувай закони, або виступай з трибуни.... Але виступи – це рейтинг.

Очевидно, що суспільство хоче від влади інноваційних підходів, світла в кінці тунелю. Величезна помилка влади в тому, що вона неспроможна запропонувати ці рішення та донести їх до людей. Суспільство вже достатньо освічене, і в нього є відповідний запит. І саме тому 60% українців хочуть нових політиків.

- Так вибрали ж з Майдану нових політиків, і де вони?

- Ну я є (сміється – Ред.).

- Вибрали багато інших нових персон: Парасюка, Семенченка... І де результат?

- Скільки яскравих картинок і кліків отримав ваш сайт завдяки новим українським політикам…

- Це правда, але українці чекали не дешевих провокацій...

- Знову таки - тут вічна дилема між популізмом та ефективною політикою.

У нас є внутрішня історія: дайте нам хліба та видовищ. Якщо з хлібом погано, то треба більше видовищ. Тому за видовищних популістів голосувати будуть завжди. Нікуди вони не подінуться: подивіться на США й ЄС.

- Тобто й за Саакашвілі будуть голосувати?

- Нема в нього рейтингу. Вже те, що він не українець, грає свою роль. Україна в цьому сенсі є консервативною. Українці ніколи не оберуть президентом горлопая, який нічого не зробив. Досі президентами ставали колишні прем’єри. Петро Олексійович працював на половині державних посад в Україні, тому був обраний. Не буде в Україні історії, коли хтось гарно помахає руками з трибуни й стане президентом. Ну і "тараном революції" не стане.

Ніщо так не об'єднує Раду, як голосування за бюджет – Сюмар

Facebook Вікторії Сюмар

Перший Майдан був щирою революцією за геополітичне визначення країни. Я взагалі поділяю думку, що "дві революції в цій країні організував Віктор Янукович". Чому? Тому що реально ніс в собі ключову загрозу для української державності – міг розвернути країну в Євразійський союз. Для українців, які вважають себе європейцями, це був ключовий виклик. Насамперед для молодого покоління, яке не хоче жити у світі "русских ценностей". Це дуже глибока мотивація. Вона глибша за Антикорупційний суд, за виборчу систему, навіть за економіку.

Тому та революція була серйозною. Нині все значно дрібніше.

- І все ж, як ви, політики, які змогли налякати Януковича, пропустили Саакашвілі?

- На мою думку, тут справа у тактичних маневрах. Давайте подивимося на наслідки цих маневрів: стало очевидно, що сьогодні протестних настроїв, які спроможні побудити людей виходити на вулиці, немає. Усе це дуже швидко перетворилося на фарс.

Для того, щоб бути хорошим кілером у політиці (а Саакашвілі саме ним хоче бути), треба знати не тільки, як зайти до приміщення, а й як з нього вийти. Інакше ти не кілер, а камікадзе. Так от люди, які прийшли на ці протести, не знають, як вийти з цієї історії. Замість кілерів вони перетворилися на камікадзе, оскільки країна бачить надто велику різницю між 2004, 2013 та сьогоднішнім протестом під Радою. Він радше нагадує наметове містечко за Тимошенко на Хрещатику...

- Екстрадиція Саакашвілі відбудеться, як думаєте?

- За моєю інформацією, його щось не надто хоче приймати Грузія. Влада цієї країни прекрасно усвідомлює, що він – фактор дестабілізації. Де б він не був. Саакашвілі добре вміє руйнувати, але не будувати. У Грузії він дійсно зробив революцію – революцію поколінь, привів нове покоління в політику.

Він руйнував, потім інші люди все відбудовували за новим лекалом, це правда. Той же Каха Бендукідзе (екс-міністр економіки Грузії – Ред.). Але революція була за зміну поколінь, в Україні революції були іншими - за геополітичний проєвропейський вибір. А він цього не розуміє. Тому проєвропейська українська влада може не сприйматися і критикувалися (часто справедливо), але не викликає революційних настроїв.

Завдяки руху до Європи рейтинг президента знову показує позитивну динаміку.

Це такі рейтингові гойдалки: у Юлії Тимошенко ріс рейтинг на критиці. Зимою – бо всі замерзнуть, адже тарифи зависокі, і влітку – бо всі помруть з голоду, адже землю продадуть. Але за два роки не замерзли та землю не продали. Тому аргументації в неї стає все менше. А от Петру Олексійовичу українці таки заплюсували безвізовий режим.

- Скільки відсотків?

- Ми побачили ріст на 2-3%. Усе таки середній клас відчув на собі вигоди безвізового режиму. Подивіться, скільки людей поїхали до Європи. А скільки відчули радість через можливість не стояти в чергах у візових центрах...

Другий момент: президент дійсно вийшов у люди. Багато хто іронізує з того, що він стрічки перерізає на відкритті шкіл, але треба бути ближчими до реальних потреб людей... Так хоч люди бачать, що щось конструктивне відбувається, будується. Приїзд політиків такого рівня в регіон обговорюється, бо це означає, що вони роблять щось конкретне. Виборці не хочуть бачити політиків, які закрилися в кабінетах. От звідси ці зміни в рейтингах.

- До речі, про вибори. Відносно скоро і парламентські, а варіантів у "Народного фронту" не так багато: або об’єднання, або ребрендинг. Що оберете?

- Думаю, все ж зарано говорити про вибори, тому що вони через два роки. І перед ними будуть президентські вибори. Це надзвичайно цікава ситуація: уперше новообраний президент матиме можливість отримати монопольно контрольований парламент, який буде обиратися восени 2019 року.

Це надзвичайно цікава ситуація: уперше новообраний президент матиме можливість отримати монопольно контрольований парламент, який буде обиратися восени 2019 року

- За рахунок чого?

- За рахунок того, що всі мажоритарники захочуть скористатися новим адміністративним ресурсом і присягнути новому президенту. Тому, звичайно, питання політреформи треба ставити, але треба це робити комплексно.

Ніщо так не об'єднує Раду, як голосування за бюджет – Сюмар

Фото Цензор

Чому не відбувається різка зміна поколінь в політиці? Тому що для створення хорошої партії мало красивого лідера. Треба мати ще й команду, яка зможе управляти країною. Треба визнати, що вона була в колишній Партії регіонів, вона була в БЮТ, але більша частина перейшла до "Народного фронту". Тепер наші міністри є найдосвідченішими в уряді Володимира Гройсмана, є спікер парламенту, секретар РНБО Турчинов, Арсеній Яценюк, який може зайняти хоч посаду міністра закордонних справ, хоч голови Нацбанку.

У Петра Олексійовича, як на мене, слабша команда. Її хотів створити Борис Ложкін (екс-голова АП – Ред.), коли почав залучати нових реформаторів. Але хто з них залишився на держслужбі? Макс Нефьодов, який дійсно молодець...

- Бойко ще.

- Так, Наталя Бойко, Наталя Микольська, але це окремі постаті, це ще не команда реформаторів. А 300 спартанців, яких нам пропонує Саакашвілі, – це взагалі хто? Що вони вміють? Країні потрібні 300 ефективних управлінців, тоді це дійсно буде непереможна команда.

Думаю, вони сьогодні народжуються – хтось в парламенті, хтось в міністерствах, але найбільше в органах місцевого самоврядування. Але це еволюція. Без неї нова революція ризикує принести Руїну.

Поки "Солідарності" не вдалося сформувати команду управлінців, тому насправді вони приречені на союз з "Народним фронтом". Це питання кадрового голоду: щоб посилити кадрові позиції, БПП треба поєднуватися з колишньою Партією регіонів у вигляді "Опозиційного блоку" або з "Народним фронтом". Ну от давайте подивимося, з ким вони об'єднаються в часи війни з Росією.

Другу частину інтерв'ю з Вікторією Сюмар читайте днями на "Обозревателе".

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Читайте всі новини по темі "Ексклюзив" на сайті "OBOZREVATEL".

0
Коментарі
0
0
Смішно
0
Цікаво
0
Сумно
0
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Блоги / думки