Коментар: Звільнення Деніза Юджеля - розслаблятися зарано!

За радістю від звільнення Деніза Юджеля ми не повинні забувати, що за ґратами у Туреччині досі залишаються близько 100 журналістів, вважає шеф-редакторка DW Інес Поль.Я знаю Деніза багато років. Працювала з ним пліч-о-пліч майже щодня протягом шести років. Ми часто сперечись під час обговорення тем та вибору заголовків. Це було не завжди приємно. Утім завжди інтенсивно. І я багато чому навчилася від його самовідданості справі. Деніз - відмінний, безстрашний та по-справжньому унікальний журналіст. Він чудово може описувати те, за чим спостерігає, у своєму власному, майже поетичному і чуйному стилі. Однак також він може й бунтувати. Він знає, як привернути увагу. І зберегти її.

Майстерність державної підтримки

Здатність, яку мають багато його друзів. Саме вони не зупинялись, били на сполох, організовували акції солідарності та влаштовували автопробіги по всій країні. Хештег #FreeDeniz був всюдисущий.

Це також була й майстерність підтримки держави, коли німецькі політики тримались своєї відповідальності. Очевидно, що у ніч перед звільненням Деніза відбувались переговори на найвищому рівні. Справжню ціну угоди поки не знає ніхто.

Через рік і два дні після затримання Деніз остаточно звільнений. Коли я дізналася про це, то не могла стримати сліз. Такий вільний духом - і стільки днів і ночей в ізоляції та за ґратами!

Ще не Happy End

Коли з'явилися перші знімки, де Деніз обіймає свою кохану Ділеку під відкритим небом, безумовно, багато хто зміг видихнути. Вираз обличчя Деніза сповнений пережитого болю. Наче людина, котра потопає, він тримається за кохану жінку, з якою одружився під час ув'язнення. Зворушливий щасливий кінець?

Не зовсім. За радістю та полегшенням від його звільнення ми не повинні забувати одну річ: Деніз - лише один з понад ста журналістів, що були заарештовані у Туреччині.

І хто сподівався, що президент Ердоган, звільнивши Деніза, розпочне нову епоху розрядки, у ту ж мить дізнався, що після цього звільнення суд засудив шістьох інших журналістів до довічного ув'язнення. На той момент Деніз ще навіть не вийшов за межі в'язниці.

Боротьбу не припиняти!

Той факт, що у цьому випадку не йдеться про німецьких громадян, відіграє для дипломатичних можливостей вагому роль. Однак, він не повинен бути завадою для громадянського суспільства.

Це було дуже зворушлово і водночас неочікувано, скільки людей минулого року висловились за звільнення Деніза. Однак з його звільненням боротьба не повинна закінчуватись. Нині у світі за ґратами перебувають понад 300 журналістів, деяких з них катують, оскільки вони виступали за свободу слова.

Та при всій радості і полегшенні від того, що Деніз уже в Німеччині, сьогодні діє як ніколи: поки журналіст перебуває в ув'язненні за те, що виконував свою роботу, ми не можемо послаблювати тиск на політиків, які повинні втручатись та боротись за звільнення цих людей. Я переконана: це саме те, чого бажає і Деніз.

Цей коментар є виразом особистої думки автора. Вона може не збігатися із думкою української редакції та Deutsche Welle в цілому.