Коментар: Німеччина потребує уповноваженого у боротьбі з антисемітизмом

Більшість фракцій у німецькому Бундестазі хочуть створити посаду уповноваженого з боротьби з антисемітизмом. Він не вирішить проблему зростання ненависті до євреїв та Ізраїлю. Але це правильний сигнал, вважає Єнс Турау.Антисемітизм має багато облич. Це - древнє явище. Воно мало місце і в античній історії, і в період середньовіччя. Свого апокаліптичного апогею він набув під час геноциду європейських євреїв за часів націонал-соціалізму в Німеччині. Прояви антисемітизму завжди були і в старій Федеративній Республіці Німеччині, і в НДР. І тут не допомагало й те, що держава передбачила покарання за нього. Він проявляється під час критики глобалізації, коли критикують гадане світове панування США, Ізраїлю та єврейської спільноти. Він проявляється як на релігійному ґрунті, так і на побутовому рівні. Його можна зустріти як на суспільному узбіччі, так і серед представників середнього класу.

Усе ще з крайнього правого флангу

У Німеччині року 2018-го він підступається головним чином з крайнього правого флангу. Але він посилився й через новоприбулих мігрантів з арабських країн, котрі хотіли б відібрати в держави Ізраїль право на існування. Нещодавно в Берліні та деяких інших містах Німеччини можна було спостерігати, як після оголошення президентом Дональдом Трампом намірів перенести посольство США до Єрусалима почали спалювати прапори із зіркою Давида. Німеччина й через 73 роки після закінчення війни такі дії терпіти не може.

Антисемітизм знову посилився

Але не лише палають прапори. Члени єврейської громади повідомляють, що багато хто з євреїв у Німеччині більше не наважується відкрито носити символи на кшталт зірки Давида. Тому дуже важливо й правильно, що політики вирішили зі свого боку надіслати відповідний сигнал. Зробити це потрібно було вже давно: Християнсько-демократичний та Християнсько-соціальний союзи, соціал-демократи, ліберали та Зелені хочуть створити посаду уповноваженого у боротьбі з антисемітизмом, який би документував випадки прояву антисемітизму, допомагав утілювати просвітницькі ініціативи в школах і сприяв тому, аби політики приділяли цій темі більшу увагу.

Такий уповноважений допоміг би політикам зрозуміти, що в останні роки антисемітизм справді посилився. В часи, коли лютує націоналізм та правий популізм, зникає й це табу: так, представник крайнього правого крила "Альтернативи для Німеччини" Геке може безкарно - в тому числі й з боку власної партії - говорити, що Меморіал Голокосту в Берліні є "пам'ятником ганьби". Джина випустили з пляшки. І завдання уповноваженого полягає якраз також у тому, аби відкрито про це заявити.

Послідовно застосовувати закони?

Історик Міхаель Вольффсон (Michael Wolffsohn) має рацію, коли говорить, що ненависть до євреїв має тисячолітню історію. Він звертає увагу й на те, що в Німеччині є чітко прописані закони, згідно з якими, антисемітизм підлягає покаранню, і їх достатньо лише послідовно застосовувати. Це правильно - але посада уповноваженого все одно потрібна.

Також ліві зі своєю критикою не зрозуміли суті проблеми: вони побоюються, що завдання нового уповноваженого полягатиме лише в тому, аби вказувати на антисемітизм серед мігрантів. Але це лише суто припущення. Багато чого залежатиме від особи, котра обійматиме цю посаду, і такого кандидата ще не знайшли, щоб саме так не сталося.

Для Німеччини залишається суттєвим відчувати і переживати сором та відповідальність за геноцид євреїв. Нині це стає ще важливішим, оскільки незабаром не залишиться в живих жодного з тодішніх злочинців. Коли в Німеччині знову зростає ненависть до євреїв, політики повинні діяти. І вони це роблять, і це є правильним сигналом.

Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.