Коментар: ЄС взяв курс на зіткнення зі США

Саміт ЄС та балканських кандидатів до вступу не підготував особливих сюрпризів. Саме тому ЄС вдалося сконцентруватися на новому втіленні зла - Дональді Трампі, пише Бернд Ріґерт.На Балканах без особливих змін - так можна підсумувати цю зустріч на високому рівні між ЄС та шістьма країнами-кандидатами на вступ до блоку, що відбулася днями в Софії. Євросоюз запевняє, що ці шість держав колись будуть прийняті в клуб, який обіцяє добробут та стабільність. Кандидати натомість запевняють, що докладатимуть всіх можливих зусиль і просуватимуть реформи, аби виконати суворі правила блоку. І так триває вже 15 років - починаючи від саміту в Салоніках 2003 року. І триватиме ще 10 років, принаймні для найслабших ланок у цій черзі - Косова і Боснії та Герцеговини.

Бажання більшості старих членів ЄС приймати до клубу нові держави, а з ними разом і нові проблеми, радше невелике. Французька єврозірка, президент Еммануель Макрон сформулював це одним реченням: перед тим, як ЄС прийматиме нових членів, він спочатку має вирішити власні проблеми, тобто реалізувати його пропозиції реформ. Відгороджується від розширення й Іспанія. Вона готова брати участь в проекті розширення лише тоді, коли статус Косова буде визначено таким чином, аби повстанці-каталонці не могли використовувати визнання незалежності Косова як взірець для власного протистояння з Мадридом. Усе це складно і триватиме довго. Кандидати на вступ до ЄС повинні будуть ще довго докладати зусиль та запасатись терпінням. Поки що привабливість Євросоюзу у вигляді фінансової допомоги та політичної солідарності працює. Але Росія та Китай також напоготові увійти у гру в разі, якщо марення вступом до ЄС у Боснії, Сербії чи Албанії згасне.

Глибокий розкол

Позаяк Балкани на даний момент не демонструють якихось сюрпризів, ЄС мав змогу в повній мірі сконцентруватися на своєму новому втіленні образу ворога - американському президенті Дональді Трампі. Лідери ЄС розкритикували чинного президента США - найпотужнішої держави у НАТО - у такій мірі, як ніколи раніше. Його політика незрозуміла та хибна, авантюристська та абсолютно несолідарна. Це вже давно зрозуміло Меркель, Макрону, Мей і компанії. Тепер вони говорять про це вголос та узгоджують контрзаходи. Можливості ЄС протистояти економічному велетню США дуже обмежені, але принаймні вони нині мають бути застосовані. Не можна давати робити з собою все що заманеться, в тому числі й колишнім друзям. Це був чіткий та правильний меседж із Софії.

Тепер постає питання: чи дійсно випущені кігті Євросоюзу подряпають альфа-самця у Білому домі. Президент США без врахування позиції союзників зірвав Кліматичну угоду, роздмухав вогонь на Близькому Сході, запровадив увізні мита та викинув за борт атомну угоду з Іраном. Чи дійсно ЄС вдасться обійти можливі санкції США щодо сталі або ж підприємств, які ведуть бізнес з Іраном, поки що незрозуміло. Зрозуміло одне: зберегти економічні відносини з Іраном буде дорого і дуже важко, передусім якщо підприємства, яких торкнулися зміни, як-то Total, Maersk, Siemens, не слухатимуться політиків та самі приймуть рішення на користь збереження необмеженого доступу до американського ринку замість бізнесу в Ірані.

Але ЄС поки що добре вдається не ховати голову в пісок та організувати принаймні невеличкий протест проти Білого дому. Неочікувано європейці опинилися в одній команді з Росією, Китаєм та Іраном у боротьбі проти великого атлантичного брата. У часи до Трампа це було неможливо собі уявити. Цікавою має стати зустріч президента США Трампа з неслухняними європейцями в липні в рамках саміту НАТО в Брюсселі. Європейські держави повинні бути готовими до того, що США погрожуватимуть виходом з Альянсу та виставлять їм свого роду рахунок за ядерну парасольку. Європа має стати дорослою і дуже швидко. Перший крок було зроблено в Софії.

До речі, у питанні завершення громадянської війни на Балканах 20 років тому та намаганнях досягти миру США та ЄС працювали у тісній зв'язці. Сьогодні така ситуація була б навряд чи можлива. Настільки змінилися часи.

Цей коментар є висловленням особистої думки автора, яка може не збігатися з позицією української редакції і Deutsche Welle загалом.