27 лютого • оновлено в 07:22
МоваЯзык
Блоги Світ

/ Політика

"На допомогу зі сторони краще не розраховувати": посол Афганістану про війну і перспективи України

8.9т
Читати матеріал російською

Кількадесят років тому українські військовослужбовці у складі радянської армії воювали в Афганістані. Сьогодні наші країни вибудовують дружні і взаємовигідні стосунки у багатьох сферах – нехай і вдається це не так швидко, як би хотілося.

OBOZREVATEL поспілкувався з послом Афганістану в Україні Сардаром Мохаммадом Рахманогли про досягнення і труднощі зміцнення афгансько-українських відносин, про те, як взаємодіють наші країни на рівні бізнесу, а також про головну перевагу українського народу і те, чому пан посол називає Україну своєю другою батьківщиною.

- Пане посол, ви працюєте в Україні вже майже три роки. Розкажіть про співпрацю між нашими країнами. У яких сферах вонв розвивається активно, а над якими ще треба попрацювати? Якого роду співпраця найцікавіша для Афганістану?

- Наші держави розділені величезною відстанню. Але одночасно Афганістан і Україна – досить близькі. Адже громадяни обох держав знають один одного. Принаймні, ми, афганці, знаємо Україну дуже добре. Наприклад, особисто я навчався у вашій країні. І люблю її, адже Україна стала моєю другою батьківщиною.

Мені дуже подобається український народ. Адже люди тут – дуже привітні, працьовиті й культурні. Це моє суб'єктивне враження про Україну. Саме тому я залишуся другом України і прихильником розвитку україно-афганських відносин навіть після того, як моя місія у вашій країні закінчиться. Тому що я щиро переконаний: Україна – велика країна. З прекрасними людьми, з величезним науково-технічним потенціалом, з плодючими чорноземами.

Будь-які відносини починаються з того, що люди, народи повинні краще пізнати один одного. І я протягом цих трьох років намагався пояснити Афганістан. Намагався донести до українців ту симпатію, яку відчуває мій народ до України. І, як мені здається, дечого ми у цьому досягли. Тому що коли я приїхав, тут панувала думка, що афганці народжені, щоб воювати. Що вони роблять це за власним бажанням. Але це не так. Афганці воюють тільки тоді, коли на них нападають.

- Як і українці.

- Саме так. Ми змушені захищатися. І разом з тим, ми вміємо жити – мирно і дружно. З нами можна вибудовувати надійні і міцні стосунки – торгово-економічні, політичні, культурні...

Ми змушені воювати, щоб захистити свою країну. Доля України в цьому відношенні схожа на нашу. І одночасно і Афганістан, і Україна зацікавлені в економічному розвитку. Економіка – це перш за все обіг капіталу між країнами, який починається з обігу капіталу між представниками бізнесу обох країн.

І дечого в цьому напрямку ми досягли. Підписано ряд домовленостей. Так, наприклад, делегація з Афганістану, до якої увійшли представники афганського бізнесу, домовилася про співпрацю з виробниками соняшникової олії, виробником українських вертольотів АТ "Мотор Січ" про створення спільної ремонтно-технічної бази в Кабулі і постачання вантажно-пасажирських і медичних вертольотів, а також з українським виробником м'яса птиці - компанією "Комплекс Агромарс".

- У чому полягатиме ця співпраця?

- Мова йде про виробництво в Україні агропродуктів для Афганістану, зокрема, м'яса птиці за стандартом "Халяль" та експорт його до Афганістану. На рівні бізнесу частина домовленостей вже підписана. Також ми вже отримали лист від нашого міністерства торгівлі з умовами, виконання яких дозволить почати торговельні відносини з Афганістаном.

Крім того, існуючі домовленості передбачають обмін фахівцями. "Комплекс Агромарс" поділиться з нашими виробниками технологіями, умовами роботи. В Афганістані внутрішній попит на м'ясо птиці афганськими виробниками покривається десь відсотків на 80. Безумовно, є прагнення закривати потреби власним виробництвом повністю. Але в нашій країні діє закон про вільну торгівлю. І якщо частина громадян хоче купувати м'ясо українського виробництва – потрібно надати їм таку можливість.

Так що ми розраховуємо на зміцнення торгово-економічних зв'язків з Україною, на обмін досвідом, на зміцнення співпраці у науково-технічній сфері. В України в цьому плані – великий досвід, а Афганістан зараз тільки починає зводитися на ноги. Тому для нас дружба і тісні відносини з Україною дуже важливі.

І починаються вони з домовленостей між людьми, між окремими компаніями.

- Ви згадали про розвиток культурних зв'язків...

- Це дуже важливий аспект роботи посольства Афганістану в Україні. Ми брали участь у багатьох культурних заходах. Провели святкування нового року за мусульманським календарем. Влаштовували виставки. Показували, що собою представляє афганська культура: які пісні співає наш народ, які страви характерні для національної кухні, як виглядає національний одяг...

До України приїжджали делегації з Афганістану. Вони відвідували Кабінет міністрів, парламент, знайомилися з науково-технічною базою України, просто ходили до українців у гості. І вони побачили, що Україна сьогодні – це не та країна, яка у складі СРСР воювала проти нас. Сучасна Україна – дружня для нас держава. Це Україна 21 століття.

Мене запрошували виступати в університетах Києва, Харкова, Одеси. Я розповідав, як афганці сприймають Україну. Ваша країна для нас – це симбіоз величезного наукового і людського потенціалу.

Я також вважаю своїм особистим досягненням те, що зараз в Україні про Афганістан знають куди більше, ніж кілька років тому. Українці знають, що нас змусили перетворитися на воїнів. Ми цього не хотіли. Афганці – жертви війни. У 1970-х роках Кабул називали Парижем цього регіону. У нашому столичному університеті навчалися студенти з 25 країн світу. А потім на нас напав СРСР. І та війна досі не закінчена. Вона не закінчиться і після того, як пролунає останній постріл. Вона лише перейде в наступну фазу – війну з самим собою.

- Що ви маєте на увазі?

- Війна – це завжди жертви. І рано чи пізно той, хто вбив ворога – починає думати: чому я вбив цю людину? У неї ж могли бути діти. У неї була сім'я – як вона живе зараз? Чи є у цих людей за що жити?..

Війна з самим собою – одна з найстрашніших воєн. І афганці зараз її проходять. Лише цифрами жертв наші втрати не виміряти.

Все це я розповів українським студентам, політикам. Як друг України, я весь час повторюю: вашій країні необхідно самостійно піднятися на ноги. Україні не зможе допомогти ніхто, крім українського народу.

- Ви вважаєте, нам не варто розраховувати на допомогу міжнародної спільноти?

- Думаю, не варто. Україна має свій величезний потенціал. Згадайте нещодавню історію. СРСР був другою силою в світі – і з військової точки зору, і з економічної, і з соціальної. А на першому місці за всіма показниками всередині самого Союзу, на мою думку, завжди була Україна. Велика частина науково-технічної бази СРСР була сконцентрована в Україні. Кращі вчені, кращі технічні уми були з України. Культурна база знаходилася в Україні. Політичним центром, можливо, і була Москва – але у соціальному, економічному, науково-технічному відношенні Україна завжди займала особливе місце. Чому? Завдяки людям. Ваш народ дуже освічений і розумний.

І якщо все це було кілька десятиліть тому – чому Україна не зможе зайняти належне їй місце зараз? Зможе! Ви ж – вільна, незалежна країна. Український народ зможе все. Так навіщо ж вам чекати чогось або когось, якщо ви всього можете досягти самостійно?

Я це кажу як друг України. Як людина, яка дійсно любить цю країну. Кажу українському народові: ви можете бути державою такою ж потужною, як Франція, Італія чи Німеччина. Потрібно тільки відкинути сумніви у тому, що вам це під силу.

І знаєте, у чому вам найбільше пощастило?

- У чому?

- Існує думка, що східні люди живуть переважно почуттями. А у європейців головне – розум. Українці ж володіють обома цими перевагами: вони вміють співчувати, співпереживати – і вони вміють мислити. Так що вам в цьому відношенні дуже пощастило.

- Які досягнення у зміцненні політичних зв'язків між нашими країнами? Минулої осені багато говорили про необхідність налагоджувати більш тісне міжпарламентське співробітництво між Україною та Афганістаном. Чи вдалося реалізувати ці наміри?

-У нас хороші відносини. Якщо, боронь боже, щось трапиться в Україні – наші парламентарії, наш президент, наш міністр закордонних справ і інші міністерства відразу ж реагують. І українська сторона – так само. Адже це головне – люди. З відносин між людьми починаються будь-які відносини, в тому числі, і політичні.

Коли трапилася наша спільна трагедія – аварія українського авіалайнера біля Тегерану – афганський народ одним з перших висловив співчуття українському народу через нашого пана президента Ашрафа Гані. Ми, співробітники посольства, організували його телефонну розмову з паном Зеленським. І вони поділилися один з одним своїми бідами. А після цього більше тижня наші організації посилали листи зі співчуттями своїм українським колегам – щоб висловити спільні з українським народом почуття. Адже ми, як і Україна, втратили в цій авіакатастрофі своїх співвітчизників – 14 афганців.

- Чотирнадцять? Відразу після аварії була інформація про 4 загиблих громадян Афганістану...

- Це ті, хто мав лише афганський паспорт. Якщо ж врахувати етнічних афганців з паспортами Швеції, Канади, Німеччини – їх 14 осіб.

Що ж стосується політичних зв'язків, зараз в нашій країні у двох палатах парламенту вже створені групи дружби між Афганістаном і Україною. І, слава богу, зовсім недавно була створена група дружби між афганським і українським народом і у Верховній Раді. Це великий крок вперед.

Крім того, угода між нашими країнами підписана на рівні міністерств оборони. Думаю, впродовж найближчих місяців будуть зроблені кроки для її реалізації.

- А у чому, до речі, полягає співпраця в оборонній сфері? Про неї, якщо мені не зраджує пам'ять, вперше заговорили в 2017-му році?

- Співпраця в оборонній сфері між Афганістаном і Україною почалася давно. Тільки в останній час, на жаль, вона було не такою активною, як нам хотілося б. І лише в останні роки, в тому числі, за участі нашого посольства, співпраця активізувалася. Сподіваюся, тенденція до зміцнення цих відносин збережеться і після завершення моєї місії в Україні.

- Чи включає ця співпраця обмін досвідом між військовими фахівцями наших країн?

- Українські фахівці в Афганістані працюють постійно. Ми щомісяця даємо річні робочі візи, в середньому, 20 українським фахівцям. У моїй країні вони працюють в енергетичному секторі, співпрацюють з НАТО, задіяні практично у всіх сферах економіки, де ми потребуємо досвіду і знань українців. Ми віримо українським фахівцям, тому що вони добре знають свою справу, працюють на совість.

Загальна кількість українських фахівців, що працюють в Афганістані, постійно змінюється, тому що одні приїжджають, інші повертаються на батьківщину. Але в середньому одночасно в нашій країні працює близько 300 ваших українських фахівців.

- Товарообіг між нашими країнами в 2019 році склав 1 млн 200 тисяч доларів. Чому так скромно? Що заважає зміцненню і розвитку торгово-економічних зв'язків?

- Найголовніша проблема – транзит. Україна досі має великі проблеми з транзитом, будь то транзит газу або будь-яких інших товарів. Транзитна дорога суттєво підвищує ціну українського продукту. Тому дуже часто люди вважають за краще везти товари з інших країн.

Я сподіваюся, що при новому президенті України у цьому відношенні відбудуться позитивні зрушення. Що Україна вирішить транзитні проблеми зі своїми сусідами. І тоді товари, вироблені в Україні – особливо продукцію українського машинобудування – Афганістану і іншим країнам регіону ввозити буде куди вигідніше.

Крім того, афганські бізнесмени купують українську пшеницю. А наші співвітчизники, які живуть навіть в Австралії, наприклад, закуповують в Україні цукерки. В Україні багато чого виробляється, чим би із задоволенням користувалися в моїй країні.

- А що, на вашу думку, з виробленого в Афганістані, користувалося б найбільшим попитом в Україні?

- Наші бізнесмени торгують широко і всюди. Ви практично в кожному українському магазині знайдете чай Alokozay – але навряд чи знаєте, що цей чай виготовляється фірмою з Афганістану. Компанію створив наш афганський бізнесмен – і сьогодні він продає чай не тільки в Україні, але і по всьому світу.

Нам було б також цікаво експортувати в Україну продукти, вироби з дорогоцінних каменів...

Я переконаний, що Україні взагалі слід більше відкриватися на Схід. Тому що всі ваші взаємини з Заходом мають політичне підґрунтя. Будь-який дозвіл чи поступку вам дозволять лише в обмін на щось, на виконання якихось вимог. Люди на Сході подібним не займаються. Для нас дуже важливі людські стосунки. І, думаю, на основі цих людських відносин наші країни досягнуть великого прогресу у розвитку контактів між Афганістаном і Україною.

За останні 5-6 років Афганістан дуже серйозно розширив і зміцнив відносини з Узбекистаном, Казахстаном, Киргизстаном, Туркменістаном, Азербайджаном. Мені б дуже хотілося, щоб так само інтенсивно розвивалися і наші відносини з Україною. Адже товарообіг України куди більше, ніж в інших країнах. Єдина проблема – транзитна дорога. Саме ця проблема заважає і нам, і іншим країнам, які потребують української продукції. Але, повторюся: я розраховую на вирішення цієї проблеми.

- Ви говорили, що ваша робота в посольстві Афганістану в Україні закінчується. Чим будете займатися далі? Чи буде ваша діяльність хоч в якійсь мірі пов'язана з нашою країною?

- За три роки роботи в Україні я багато зусиль доклав до встановлення хороших відносин між нашими країнами. Я працював з моїми друзями, з моїми співробітниками. І я хочу, щоб ця робота принесла свої плоди. Ми вже заклали фундамент для розвитку відносин. І зараз прийшов час переходити до дій. Товарообіг між Україною і Афганістаном дійсно дуже маленький. При тому ми тільки з одного порту в Туркменістані щорічно вивозимо в Афганістан продукцію на три мільярди доларів. І зацікавлені в тому, щоб збільшувати торгівлю і з Україною.

Коли моя місія закінчиться, я маю намір продовжувати працювати над зміцненням афгансько-українських відносин. Для мене це дуже важливо. Тут пройшли кілька років моєї молодості. Я вчився в Україні, я спілкувався з українцями, я дихав українським вільним повітрям. Україна – невід'ємна частинка мого життя. Тому я робив і буду продовжувати робити все можливе, щоб наші торгово-економічні, політичні, культурні зв'язки лише зміцнювалися.

Ти ще не читаєш наш Telegram? А даремно! Підписуйся

8
Коментарі
4
15
Смішно
38
Цікаво
1
Сумно
1
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы
Ку Алексей
Ку Алексей
украинцам невозможно забрать своих граждан из Китая
Показать комментарий полностью
Коленваленко Лесь
Коленваленко Лесь
Цветистая восточная лесть.
Показать комментарий полностью
Хохлопедренко Адольф Бандерович
Хохлопедренко Адольф Бандерович
Ура! скоро и Афган будет выдавать разрешение на работу кастрюлям.
Показать комментарий полностью

Новини політики

Топпублікації

Топблоги