Чи відновлюється довіра до судової влади?

Після проведення люстрації суддів у багатьох українців з’явилась надія, що їхні спори почнуть розглядатися чесно, судді почнуть керуватися виключно буквою закону, а не вказівками вищестоящих колег та олігархів, а з сучасної дійсності зникнуть неправосудні судові акти.

Саме такі завдання стояли перед законом про відновлення довіри до судової системи, який досить оперативно було прийнято Верховною Радою України одразу після революції гідності на хвилі ідей про повне очищення владних структур від ставлеників попередньої кримінальної влади.

Незважаючи на деякі критичні зауваження, в цілому ідеї, закладені в названому законі, симпатизували всім, адже відповідно до перехідних положень закону з моменту набрання ним чинності втрачали свої посади голови та заступники голів усіх судів загальної юрисдикції, окрім Верховного Суду України.

Для обрання ж нових голів та заступників голів судів впроваджувалася нова процедура, яка виключала участь у цьому процесі представників будь-яких органів державної влади, за винятком самих суддів, які більшістю голосів шляхом таємного голосування самі обирають суддів на адміністративні посади.

Все це давало великі надії на те, що головою кожного суду дійсно стане неупереджений до будь-якої політичної сили або олігархічного клану суддя, який своїм прикладом чесного і висококласного професіонала призведе до перезавантаження роботи свого суду та якісному поліпшенню судової системи України в цілому.

Однак, вже зараз можна констатувати, що надії мільйонів закатованих свавіллям суддів людей не виправдалися.

Як і раніше, продовжують виноситися судові рішення, які викликають у фахівців великі питання щодо їх законності, обґрунтованості та правомірності.

Причин для цього може бути безліч, проте однією з першочергових є недосконалість системи розподілу справ між суддями.

З одного боку, процесуальне законодавство виключає втручання людського фактору в процес розподілу справ між суддями завдяки функціонуванню автоматизованої системи документообігу суду, з іншого – на практиці досі виникають ситуації, коли справу можуть розглядати ті судді, які вкрай заінтересовані у перемозі тієї чи іншої сторони судового процесу, або ж взагалі справа розглядається у незаконному складі суддів.

Одним з таких прикладів є справа №910/4750/14 за позовом Приватного підприємства "Правниче агентство "Статус-КВО" до ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" про стягнення збитків.

По цій справі позивачем було подано касаційну скаргу, яка після надходження до Вищого господарського суду України була прийнята до провадження колегією суддів у складі Демидової А.М., Владимиренко С.В., Ємельянова А.С.

В подальшому відповідачем по справі з невідомих причин чомусь було подано клопотання про збільшення складу колегії суддів.

І на цьому етапі, замість того, щоб розглянути заявлене відповідачем клопотання у порядку Господарського процесуального кодексу України та вирішити чи є підстави для збільшення складу колегії суддів чи ні, з’ясувати мотиви подачі такого клопотання, винести за результатами його розгляду ухвалу, у Вищому господарському суді України максимально спрощують процедуру, та не розглядаючи клопотання по суті, не слухаючи думку сторін, одразу за розпорядженням секретаря першої судової палати формують на свій розсуд нову колегію у складі п’яти суддів: Демидової А.М., Владимиренко С.В., Губенко Н.М., Ємельянова А.С. та Кочерової Н.О.

Особливу увагу звертає на себе те, що в при формуванні даної колегії суддів взагалі не застосовувалась автоматизована система документообігу суду, яка б унеможливила потрапляння до колегії осіб, зацікавлених в результатах судового розгляду справи. Натомість, все вирішувала людина (секретар першої судової палати), яка з відомих тільки їй одній критеріїв визначила новий склад колегії суддів.

Взагалі-то, за нормами Господарського процесуального кодексу України розгляд справи в незаконному складі колегії суддів є безумовною підставою для скасування рішення на етапі апеляційного або касаційного оскарження.

Однак, в даному випадку незаконний склад колегії суддів було сформовано самим касаційним судом, рішення якого подальшому оскарженню не підлягає.

Цим і скористались служителі Феміди, адже добре розуміли, що винесене у незаконному складі колегії суддів рішення є остаточним й допущені порушення не відобразяться на подальшій долі такого судового акту.

Дуже прикро, що подібне відбувається у час, коли влада у судовій системі вже змінилась і такі вагомі зловживання з боку суддівського корпусу, здавалося б, вже є неможливі.

Втім, як і за минулими керівниками, свавілля у судах продовжується, і будь-яка сторона може купити потрібне їй рішення яким би процесуальним порушенням це б не коштувало.

Надія залишається лише на те, що на тлі нещодавніх революційних подій в Україні сформувалося настільки сильне громадянське суспільство, що воно буде здатне зупинити беззаконня і корупцію, які завдяки новим ставленикам продовжують процвітати у підконтрольних їм судам.Після проведення люстрації суддів у багатьох українців з'явилася надія, що їхні справи в суді почнуть розглядатися чесно, судді почнуть керуватися виключно буквою закону, а не вказівками вищестоящих колег і олігархів, а з сучасної дійсності зникнуть неправосудні судові акти.

Саме такі завдання стояли перед законом про відновлення довіри до судової системи, який досить оперативно було прийнято Верховною Радою України відразу після Революції Переваги на хвилі ідей про повне очищення владних структур від ставлеників попередньої кримінальної влади.

Незважаючи на деякі критичні зауваження, в цілому ідеї, закладені в названому законі, задовольняли усіх, адже відповідно до перехідних положень закону з моменту набрання чинності втрачали свої посади голови та заступники голів усіх судів загальної юрисдикції, крім Верховного Суду України.

За новим законом для обрання нових голів та заступників голів судів входила в силу нова процедура. Вона виключала участь у цьому процесі представників будь-яких органів державної влади, за винятком самих суддів, які більшістю голосів шляхом таємного голосування самі вибирають суддів на адміністративні посади.

Все це вселяло великі надії на те, що головою кожного суду дійсно стане незалежний від будь-якої політичної сили чи олігархічного клану суддя, який своїм прикладом чесного і висококваліфікованого професіонала призведе до перезавантаження роботи свого суду і якісному поліпшенню судової системи України в цілому.

Проте вже зараз можна констатувати, що надії мільйонів закатованих свавіллям суддів людей не виправдалися.

Як і раніше продовжують виноситися судові рішення, які викликають у фахівців великі питання щодо їх законності, обгрунтованості та правомірності.

Причин для цього може бути безліч, але однією з першочергових є недосконалість системи розподілу справ між суддями.

З одного боку, процесуальне законодавство виключає втручання людського фактора в процес розподілу справ між суддями, так як функціонує автоматизована система документообігу суду; з іншого - до сих пір виникають ситуації, коли справу можуть розглядати ті судді, які вкрай зацікавлені в перемозі однієї з сторін судового процесу, або ж взагалі справа може розглядатися незаконним складом суддів.

Одним з таких прикладів є справа №910 / 4750/14 за позовом Приватного підприємства "Законодавче агентство" Статус-КВО "до ПАТ" Всеукраїнський акціонерний банк "про стягнення збитків.

У цій справі позивачем була подана касаційна скарга, яка після надходження до Вищого господарського суду України була прийнята до провадження колегією суддів у складі Демидової А.М., Владимиренко С.В., Ємельянова А.С.

Надалі відповідачем по невідомим причинам було подано клопотання про збільшення складу колегії суддів.

І на цьому етапі, замість того, щоб розглянути заявлене відповідачем клопотання в порядку Господарського процесуального кодексу України і вирішити, чи є підстави для збільшення складу колегії суддів чи ні, з'ясувати мотиви подання такого клопотання, винести за результатами його розгляду рішення, у Вищому господарському суді Україна максимально спрощують процедуру, і не розглядаючи клопотання по суті, не слухаючи думки сторін, одразу за розпорядженням секретаря першої судової палати формують нову колегію у складі п'яти суддів: Демидової А.М., Владимиренко С.В., Губенко Н.М., Ємельянова А.С. і Кочерова Н.А.

Особливу увагу звертає на себе той факт, що при формуванні даної колегії суддів взагалі не застосовувалася автоматизована система документообігу суду, яка б унеможливила потрапляння в колегію осіб, зацікавлених в результатах судового розгляду справи. Зате все вирішував чоловік. Секретар першої судової палати по відомим тільки їй одній критеріям визначила новий склад колегії суддів.

Взагалі-то, за нормами Господарського процесуального кодексу України розгляд в незаконному складі колегії суддів є безумовною підставою для скасування рішення на етапі апеляційного чи касаційного оскарження.

Однак в даному випадку незаконний склад колегії суддів був сформований самим касаційним судом, рішення якого оскарженню не підлягає.

Цим і скористалися служителі Феміди, адже розуміли, що винесене незаконним складом колегії суддів рішення є остаточним, а допущені порушення не відіб'ються на подальшу долю такого судового акта.

Дуже шкода, що подібне відбувається в той час, коли влада в судовій системі вже змінилася і такі вагомі зловживання з боку суддівського корпусу, здавалося б, вже неможливі.

Втім, як і при минулих керівниках, свавілля в судах триває, і будь-яка сторона може купити потрібне їй рішення, без оглядки на процесуальні порушення.

Надія залишається тільки на те, що на тлі недавніх революційних подій в Україні сформувалося настільки сильне громадянське суспільство, що воно буде здатне зупинити беззаконня і корупцію, які завдяки новим ставленикам продовжують процвітати в підконтрольних їм судах.