Литвин здає своїх, щоб утриматися в насидженому кріслі

Спостерігаючи за кадровими перестановками, вчинюваними Віктором Януковичем в рамках адміністративної реформи, можна і не звернути увагу на те, що звільнення торкнулися в тому числі чиновників, які отримали свої посади за квотою Народної партії - тим більше "литвинівців" на хлібних посадах можна перерахувати по пальцях. Тільки на відміну від більшості керівників, що потрапили в жорна реформ в одній посаді і вискочили з них в інший, для соратників глави українського парламенту Володимира Литвина прийшов час ставати на облік у центр зайнятості. У результаті може виявитися, що з усіх "нормальних" на серйозній керівній посаді залишиться тільки сам Володимир Михайлович, поступитися заради цього інтересами однопартійців.

Останнім відставленим чиновником, близьким до Литвина, став керівник тепер уже колишнього Держкомітету з державного матеріального резерву Юрій Благодир. 17 січня Віктор Янукович звільнив його з посади голови комітету, що, втім, було неминуче: сам Держкомрезерв був реорганізований в Державне агентство резерву в грудні минулого року. Благодир перебував у невіданні щодо своєї подальшої долі протягом трьох тижнів, поки глава держави не поставив біля керма нового відомства нардепа-"регіонала" Олексія Лелюка (торік Лелюк розглядався як один з кандидатів на пост губернатора Полтавщини, проте програв битву за крісло Олександру Удовиченко, тепер же для нього знайшли посада). Держкомрезерв вважався квотою "литвинівців" з часів другого прем'єрства Юлії Тимошенко. Правда, торік цю квоту обміняли на Мінприроди, яке очолив Віктор Бойко, але через кілька місяців відбувся зворотний розмін - Бойко зняли, а керувати резервом поставили Благодира. До того часу у нього вже був досвід роботи на посаді першого зама голови Рівненської ОДА, у свій час він навіть виконував обов'язки губернатора області. Можливо, тепер звільненому чиновнику спробують підсолодити пілюлю, повернувши його до облдержадміністрації заступником голови Василя Берташа курирувати будівництво та ЖКГ. Але тоді потрібно буде кудись дівати нинішнього віце-губернатора Володимира Новака, теж члена Народної партії. Крім того, на такий варіант може не погодитися сам Благодир - до призначення в комітет він уже відмовлявся від пропозиції стати замом Берташа.

Дещо раніше Благодира посади позбувся і його покровитель, народний депутат від Блоку Литвина Микола Шершун. З березня 2010 року Шершун очолював Держкомітет лісового господарства та замикав список нардепів-сумісників. Вважається, що коли минулої осені Верховна Рада готувалася винести на голосування питання про депутатів, які суміщають роботу в органах влади з парламентською діяльністю, процес всіляко затягував Володимир Литвин, якому потрібно було знати, яка доля спіткає Держлісгосп і його шефа. У підсумку Шершун залишився з посвідченням нардепа в кишені. Варто відзначити, що син Шершуна Сергій поки продовжує трудитися одним з дев'яти заступників голови Антимонопольного комітету України. Найсвіжіша серед втрат подрібніше - крісло голови Полтавської РДА, якого позбувся "литвинівець" Костянтин Боровик, звільнений Януковичем минулого тижня разом з іншими вісьмома главами райадміністрацій. Інша справа, що більшість зі звільнених районних керівників відразу ж отримали призначення главами інших РДА, але Боровика удача обійшла стороною, на сьогодні він просто залишиться керівником фракції Блоку Литвина в Полтавській облраді.

Частина чиновників з оточення спікера поки зуміли зберегти свої позиції. Адмінреформа торкнулася і Держдепартаменту інтелектуальної власності, який протягом десяти років очолює "литвинівець" Микола Паладій. У процесі реформи відомство перетворилося в Державну службу інтелектуальної власності України, проте біля його керма залишився все той же Паладій. Мабуть, причина цього не тільки в серйозний досвід роботи Паладія, але і в його близькості до впливового нардепу, другій людині в Народній партії і лідеру парламентської фракції "народників" Ігоря Шарова. На своїх посадах залишаються і рідні брати Володимира Михайловича - шеф Державної прикордонної служби України Микола Литвин та командувач військами Південного оперативного командування Сухопутних військ ЗСУ Петро Литвин. Перший сьогодні знаходиться в більшій зоні ризику, ніж другий, оскільки і посаду більше ласа, і немає приставлених поруч смотрящих від ПР - Микола Литвин керує прикордонниками з 2003 року, і майже всі його заступники почали працювати під його початком у тому ж році. Положення Петра Литвина інше: сьогодні багато важливі питання військ Південного командування вирішуються без його участі, серйозний вплив у начальника штабу - першого заступника Литвина генерал-майора Ігоря Федорова, призначеного в липні минулого року. У таких умовах має сенс знімати його з посади, тільки якщо доля Володимира Литвина вже вирішена.

Сьогодні від голови Верховної Ради "регіоналам" мало толку, і у них є ресурси, щоб змінити Литвина. Щасливі часи "золотої акції" і торгів за посади в обмін на голоси залишилися в минулому - тепер втриматися б у кріслі самому, в кращому випадку додатково отримавши гарантії збереження посад за братами. У результаті "литвинівців", які залишилися без захисту партійного керівництва, просто прибирають з місць, які вони ледве встигли нагріти за півроку-рік. Останнім часом Литвин намагається максимально супроводжувати Януковича в його поїздках по країні. Йому важливо переконати главу держави в тому, що він, Литвин, ще може принести користь Партії регіонів, залишаючись главою парламенту. В принципі спікер здатний взяти на себе роль громовідводу, коли ПР не захоче голосувати за резонансний законопроект, але посоромиться в цьому зізнатися. У цьому випадку він може проявити ініціативу по блокуванню питання, а потім пояснювати мотиви свого вчинку перед телекамерами. Природно, в середньостроковій перспективі платою за таку гнучкість стане майбутнє Народної партії, яка, втім, може не сподіватися подолати тривідсотковий бар'єр на найближчих парламентських виборах. Хіба що сам Володимир Михайлович проб'ється до ВР по мажоритарному округу, протягнувши з собою кілька однопартійців по округах в близьких йому Житомирській та Рівненській областях.

З іншого боку Президент зараз не горить нетерпінням змінювати керівника парламенту. Так, у вирішальний для ПР момент від Литвина легко чекати зради, але таких моментів поки просто не передбачається. Крім того, неясно, хто з нардепів-"регіоналів" зміг би плідно працювати в спікерському кріслі і не розбалансувати споруджувану систему стримувань і противаг. Тому-то "нормальний" спікер і залишається на своїй посаді, готовий заради цього підставити під удар інших "нормальних", пишуть Коментарі .