Мінськ-3: Портников розповів про новий поворот конфлікту на Донбасі

У вирішенні конфлікту на Донбасі намічається новий поворот. До зустрічі нормандської четвірки в Парижі, наміченої на 2 жовтня, в зоні АТО встановиться затишшя, але Кремль кине всі ресурси на внутрішню дестабілізацію України.

Таку думку висловив журналіст Віталій Портников у своєму блозі для сайту Лига.net.

"Обозреватель" подає його думку повністю:

"Телефонна розмова президентів Франції, України, Росії та федерального канцлера Німеччини завершилася рішенням провести в Парижі зустріч нормандської четвірки 2 жовтня. Це рішення демонструє, що у вирішенні конфлікту на Донбасі намічається якийсь новий поворот, що вимагає спільних гарантій. Якби мова йшла винятково про ритуал, керівники країн четвірки могли б обмежитися ритуальною зустріччю "на полях" ювілейної Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку у другій половині вересня. Власне, саме такий формат і передбачався після недавньої зустрічі Ангели Меркель, Франсуа Олланда і Петра Порошенка. Судячи з коментарів учасників цієї зустрічі, вони не очікували від Володимира Путіна навіть натяку на конструктивний підхід. Власне, сам факт тристоронньої зустрічі вказував на відсутність цього підходу. Після неї Ангела Меркель обіцяла всього лише ознайомити Володимира Путіна з її підсумками - хоча які можуть бути реальні підсумки, коли той, від кого залежить припинення війни, участі у зустрічі не бере?

Читайте: Нові ватажки. Кому вигідні перестановки в "ДНР"

Однак відтоді відбулася ціла низка подій, що свідчать про те, що Росія, якщо не шукає вихід із глухого кута на Донбасі, то намагається імітувати цей вихід. Серед цих подій була і тристороння телефонна розмова Олланда, Меркель і Путіна 29 серпня. Саме ця розмова могла послужити відправною точкою для підготовки нової зустрічі глав держав, адже головною вимогою західних учасників бесіди було припинення вогню на Донбасі. Те, що діалог був саме тристороннім, повинно було продемонструвати, що на Заході чудово розуміють, хто саме стріляє і дестабілізує ситуацію в регіоні. І після телефонної розмови інтенсивність вогню з боку російських військ і їхніх найманців, дійсно, різко знизилася, а президент Франції заговорив навіть про можливість скасування санкцій проти Росії в разі виконання нею Мінських угод. Олланд - вельми обережна людина, і він не став би показувати Путіну все це - навіть здалеку - якби не відчував, що кремлівський упертюх, дійсно, близький до відступу і потребує заохочення цивілізованого світу.

У Путіна, дійсно, дуже складна ситуація - мабуть, найскладніша з моменту передачі йому влади Єльциним. Економіка країни досить швидко скочується до прірви - і вже радники Путіна кажуть про фактичну відсутність у країні золотовалютних резервів для підтримки курсу національної валюти. До припинення державою своїх соціальних зобов'язань залишилося не так вже багато часу, а в Кремлі добре пам'ятають, що відбувається з росіянами, коли бравурні телевізійні істерики не супроводжуються виплатою звичної пайки - пенсій та бюджетних зарплат. При цьому на цей раз в умовах економічного краху грошей на виплату доходів, які не підтверджуються працею, не буде і у так званих російських приватних компаній - а це означає, що Росія знову опиниться у звичній імлі бунту і дестабілізації. І Путін може хотіти якщо не уникнути цього - тому що на випадок бунту у нього є рецепт його придушення і встановлення справжньої репресивної диктатури - то хоча б відтягнути крах. А для цього йому, дійсно, необхідно, якщо не домогтися скасування санкцій, то уникнути введення нових, а проросійському лобі в західному світі - підстави для вимог про відновлення повноцінної співпраці з Кремлем.

Читайте: У Грузії назвали головні недоліки Мінських угод

Ще однією серйозною проблемою для Путіна стає Близький Схід. І питання тут не в прагненні російського президента продемонструвати західному світові свою корисність у протистоянні з "Ісламським державою" - тут якраз коментатори помиляються, Путін найменше схильний до таких демонстрацій. Але для нього важлива інша - "чисто пацанська" етика. На відміну від Мубарака або Каддафі, які давно вже налагодили успішну співпрацю із Заходом і відвернулися від Кремля - ??режим Асада до останнього був відданий моделі 70-х років минулого століття - майже ідеологічної моделі взаєморозуміння двох тоталітарних режимів. І для Путіна бути просто свідком краху режиму свого останнього близькосхідного союзника - від рук світської опозиції чи "Ісламської держави" - означає продемонструвати всьому світові, що на Кремль більше сподіватися годі, і максимум, на що здатні в Москві - так це на крадіжку гаманця в сімферопольському тролейбусі або донецькому автобусі. А роль Шури Балаганова - не та роль, на яку претендує наш кремлівський Кіса Вороб'янінов. У цій постановці Кіса хоче бути Остапом Бендером.

Але ресурси кремлівського авантюриста, дійсно, обмежені. Для задіяння військ у Сирії Путіну необхідно заспокоїтися на Донбасі. Інше питання - заспокоєння якого роду? На які поступки готовий піти російський президент, чи хоче він, дійсно, позбутися окупованих територій і змиритися з їхньою інтеграцією в Україні - адже зрозуміло, що у разі виведення військ і остаточної втечі Моторол всіх мастей "народні республіки" розтануть як дим - або ж Путін спробує заморозити конфлікт, запропонувавши виконувати "Мінськ-2" до нескінченності? І чи погодяться з цим західні партнери, для яких нескінченність і скасування санкцій - синоніми, а ось врегулювання і скасування санкцій - якраз близькі поняття?

Читайте: Піонтковський назвав два пункти Мінських угод, які Путін не виконуватиме

Думаю, Путін і сам про це ще не знає. Тим більше, що події розвиваються стрімко і до моменту його зустрічі з Олландом, Меркель і Порошенком спостерігатиметься зовсім інша диспозиція, ніж сьогодні. На поведінку російського президента на новій зустрічі будуть впливати ціна на нафту, кількість коштів, які залишилися в казні, і розвиток ситуації на Близькому Сході.

Так, і ще розвиток внутрішньополітичної ситуації в Україні - для дестабілізації цієї ситуації зараз будуть кинуті всі резерви. Я не виключаю, що до другого жовтня Путін не стрілятиме. Але буде, як кажуть, розгойдувати човен - тому що йому важливо, щоб на зустріч у Парижі Порошенко прибув без відчуття перспективи і готовий до нових поступок. У цьому й полягає тактика - в ситуації, коли на поступки повинна піти Росія, змусити піти на них Україну. І на це зараз працюватимуть усі, кого можна задіяти - від найбільш антиукраїнських шовіністів до найбільших патріотичних патріотів.

Ставки в жовтні, дійсно, великі".

Як повідомляв "Обозреватель", раніше Президент України Петро Порошенко розповів, що у разі зриву Мінських домовленостей і російського повномасштабного наступу на Донбасі Україна зможе зупинити агресора.