Якою бути КУМОкратіі в Україні?

У Верховній Раді зареєстровано законопроект, який, на думку аналітиків, у разі його прийняття здатний під корінь підробити молоду, тільки зароджується в країні, струнку й органічну систему влади та державного управління, здатну (у разі її виживання) стати вінцем багатовікової боротьби українського народу за незалежність

У законопроекті, зокрема, пропонується внести до деяких Законів України такі зміни, які фактично з'явилися б забороною на непотизм (у просторіччі - кумівство у владі та управлінських структурах).

Авторство цього закону (сам законопроект на офіційному сайті ВРУ поки не представлений) приписують Володимиру Стретовичу, який очолює парламентський Комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. На перший погляд, це досить сумнівно. Володимир Стретович, будь він автором законопроекту, давно б оголосив громадськості про свою нову історичної напрацюванні. Але, з іншого боку, чим іншим, окрім "авторства", можна пояснити непризначення Стретовича генпрокурором України (незважаючи на те, що ще влітку Президент ставив перед ним завдання "навести порядок" у Генпрокуратурі)? Втім, не виключено, що, призначивши генпрокурором якогось Медведько, Президент зробив більш усвідомлений вибір.

Але відкинемо всілякі чутки (наскільки б очевидними вони не здавалися), мова йде про один з основоположних принципів державного будівництва - кадровій політиці. Законопроект про заборону непотизму (кумівства), ще й не внесений на розгляд парламенту, вже викликав гострі дискусії в українському політикумі, а деякі видання, насамперед електронні, почали навіть зубоскалити з цього приводу, явно не розуміючи всієї серйозності та історичної значущості питання. Тому слід особливо підкреслити його принципово наукову сутність.

Як вважають деякі політологи, питання про кумівство у владі з граничною гостротою оголився (в сенсі його значущості та можливих наслідків) лише після відставки уряду Юлії Тимошенко, коли всім стало ясно, хто є хто. Але насправді те, що відбулося в жовтні, можна було сміливо прогнозувати ще на початку року, а то і набагато раніше. Тому що явище, система, про яку йде мова, має глибокі історичні корені. Кумівство, яке уособлює лише одну з різновидів непотизму, являє собою не що інше, як принцип номенклатурного відбору.

Саме поняття "номенклатурне" винайшли, як відомо, в минулому столітті більшовики. Так звана партсовноменклатура формувалася за ознакою відданості вождям (головному і на місцях). Потім на зміну вождям як критерій відбору прийшли "ідеали партії". А коли ідеали зрештою розтанули, то розбіглися і представники номенклатури, постаравшись прихопити все, на чому "сиділи". Так у нас з'явилися олігархи. Вони, разом з обслуговуючим їх персоналом, і стали основою української номенклатури у новітній історії країни.

Головною відмінністю нової номенклатури від її попередниці було те, що якщо партсовхозноменклатура так званого тоталітарного режиму нічим не володіла, але всім розпоряджалася, то нова зробила крок вперед - знайшла право володіти і безроздільно розпоряджатися.

Вважається, що найбільший розквіт олігархічної системи номенклатури відбувався в останнє десятиліття. Але це досить спірна оцінка. Фактично весь цей час існував як би симбіоз нової системи зі старою, більшовицької: "номенклатурний" олігарх все ж зобов'язаний був берегти вірність "вождю".

Внаслідок чого сам період і отримав назву "кучмократії". Але термін його закінчився. Настала година "Ч" - і "ч" з "кучмркратіі", що називається, випало.

На наших очах починається новий етап розвитку суспільства, коли її величність Номенклатура вже отримала "під себе" все: і власність, і влада, і свого "вождя". Правда, він сам, схоже, досі помиляється щодо своєї ролі у всій цій історії.

ДУМКА

Володимир МАЛИНКОВИЧ, директор Українського філіалу Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень: - Я не дуже з цим законопроектом згоден. Ця норма може бути етична, але не юридична. Виписати норму можна - зафіксувати, до якого коліна родичів можна брати до себе на роботу, а до якого - ні. Але чи варто? Я вважаю, що необхідно боротися з корупцією, з порушеннями права в роботі органів, в тому числі і серед родичів, а не з самими родичами на роботі. Непотизм - це родинні зв'язки. Коли говорять "кумівство" - мають на увазі не тільки кумівство як таке, а взагалі родинні зв'язки. Але що стосується конкретно "кума", то це дуже відносний родич. Тут тим більше важко буде щось довести і юридично виписати.

Цей закон не на часі. Просто - це реакція на те, що занадто багато кумів Президента нині при владі. Я, зокрема, переконаний, що жодним чином не можна було призначати Оксану Білозір міністром культури - це знущання над культурою. По суті, тут єдиним обгрунтуванням стало те, що вона - кума Президента ... Але з цим краще боротися в порядку громадського осуду, а не таким ось способом.

" Київський Регіон "