Олесь Доній: "Президент спробує стати авторитарним главою держави"
Олесь Доній, голова Центру дослідження політичних цінностей:
Я не поділяю побутуючої серед багатьох політологів думки про те, що в майбутньому парламенті "Нашої України" навряд чи буде належати більшість, і тому Президент Віктор Ющенко , мабуть, постарається дестабілізувати політичну обстановку, не дасть Верховній Раді сформувати уряд і скористається своїм конституційним правом розпуску Ради. Роз'єднаність "помаранчевих" робить більш імовірним союз Ющенка і Януковича або Тимошенко і Януковича, ніж союз Ющенка і Тимошенко. Їм легше домовитися зі своїми політичними противниками, ніж між собою. Саме ця обставина може перешкодити створенню парламентської більшості, яка б взяла на себе відповідальність за ситуацію в країні, призначило прем'єра і затвердило новий уряд. Найбільше шансів очолити парламентсько-урядову коаліцію мають так звані технічні кандидати на зразок Юрія Єханурова або Анатолія Кінаха , тобто політики з іміджем "менеджерів" і без амбіцій, які очолюють свої власні політичні проекти.
Що стосується Юлії Тимошенко, то у неї більше шансів стати президентом на всенародних виборах, ніж очолити Кабмін. Занадто вже вона сильна і непередбачувана особистість. Ці якості, швидше за все, налякають фінансово-промислові групи, які стоятимуть за парламентськими фракціями. Таким ФПГ буде простіше домовлятися з Ющенком (а значить, і з його НСНУ). Коли Тимошенко зіткнеться з такою перспективою, вона направить свою нестримну енергію на ініціювання дострокових чи президентських, чи парламентських виборів.
Припущення ж про можливий розпуск Верховної Ради Президентом Ющенко засновані на тому, що частина повноважень глави держави з 1 січня 2006 відійшла до парламенту. Після гіпотетичного розгону Ради перед новими виборами, як вважається, прихильники Ющенка оскаржать політреформу і виграють справу в Конституційному Суді. І все повернеться на круги своя. Президент збереже свої повноваження. Можна буде проводити нові вибори до парламенту, від яких, як і раніше, мало що залежатиме. Так, наприклад, прем'єра і міністрів раніше буде призначати Президент.
Прихильники версії розгону "некерованого" парламенту вказують на те, що в списках "Нашої України" немає найближчих соратників Ющенка, які чомусь раптом вирішили не йти в Раду. Там немає глави Секретаріату Президента Олега Рибачука , міністра внутрішніх справ Юрія Луценка , міністра оборони Анатолія Гриценка , першого заступника глави Секретаріату Івана Васюника . Не ввійшла в першу сотню списку давній друг Президента Віра Ульянченко . Це розцінюється як знак того, що Президент збирається дискредитувати і розпустити новий склад Верховної Ради.
Але, на моє переконання, розпуску парламенту не буде. Замість цього нас чекає дискредитація парламентської моделі управління країною як такої. Цьому, до речі, сьогодні сприяють багато політичні сили, не тільки "Наша Україна", які за російською моделлю управління популяризують віру в доброго батюшку царя і критикують ідеї парламентаризму та місцевого самоврядування. На цих настроях і вирішили зіграти пропрезидентські політики.
Радник Президента України політолог Сергій Телешун висунув ідею проведення референдуму з питання конституційної реформи. Ще раніше, в бутність свою Держсекретарем, цю ж ідею запускав Олександр Зінченко . Причому Телешун вже пробує на міцність громадську думку і каже, що якщо "Нашої України" не вдасться створити у парламенті пропрезидентську коаліцію, необхідно буде звернутися до Конституційного Суду і вже з його допомогою скасовувати політреформу.
Незалежно від того, чия команда перебуває при владі - Кучми чи Ющенка, як ми бачимо, тенденція залишається колишньою - зростання владних повноважень Президента. У суспільному житті посилюється політизація, що закономірно під час виборів. Це означає, зокрема, посилення ролі місцевих рад, вибори до яких також пройдуть на пропорційній основі, тобто за партійними списками. Я не згоден з тезою, що це зашкодить місцевим радам і вони стануть гірше. Вони стануть іншими. У них стане більше політиків.
Ще одна нова для України ситуація - поза стінами Верховної Ради після виборів виявиться маса відомих політиків. Багато хто з них сьогодні очолюють ту чи іншу партію і вважають, що подолають 3%-ний бар'єр. Причому я не кажу про тих, хто перебуває, як кажуть, на межі прохідного бар'єру. А це блоки Віталія Кличка, Юрія Костенка, Леоніда Кравчука, Інни Богословської, Віталія Кононова. Я говорю про блоки Олександра Зінченка, Юрія Кармазіна, Валерія Коновалюка, Михайла Сироти, Валерія Пустовойтенка, які, за моїми прогнозами, до парламенту не пройдуть. Не потрапивши в Раду, ці яскраві особистості змушені будуть шукати себе в політичному житті: або йти на уклін до Президента, або перетворитися на політиків поза стінами парламенту.
Потенційних народних обранців у прохідній частині списків провідних політичних сил можна розбити на три умовні категорії - три " Б ".
Перша "Б" - "бюрократи". Це партійна бюрократія. З пропорційними виборами її роль посилиться. Як зауважив політолог Андрій Єрмолаєв, вибори будуть не в березні 2006 р., вони вже пройшли під час формування та оприлюднення партійних списків, в які саме й увійшла партійна бюрократія. Надалі вона буде стежити за голосуванням своїх фракцій у Раді. Нагадаю, що багато депутатів, порушуючи Конституцію, здають свої картки перед голосуванням. Так от, партійні бюрократи - це ті, кому депутати здають свої картки, і хто потім незаконно голосує.
Друга "Б" - "балеруни". Як відомо, значна частина кандидатів в депутати, представлених у списках партій, - це спортсмени, артисти, інші відомі люди, завдання яких - привернути увагу до партії. Але сюди можна віднести і тих, хто не голосує, а здає свої картки, яким би відомим політиком депутат не був.
Третя "Б" - "бізнесюки". Це ті бізнесмени, для яких депутатський квиток - такий же символ, яким раніше був Parker або Lexus. Тепер модно бути народним обранцем. Вони будуть в Раді "вирішувати питання". І це буде настільки показово, настільки яскраво і непрофесійно, що Президенту залишиться тільки це підкреслювати, і такий парламент йому нема чого буде розпускати. Навпаки, йому буде вигідно зберігати і як можна довше всім показувати таку Верховну Раду, яка не зможе сформувати коаліцію і про що-небудь домовитися. І в цей час Ющенко буде не де-юре, а де-факто перетягувати на себе повноваження. Адже авторитарному президенту зовсім не обов'язково бути їм де-юре. Йому цілком достатньо бути ним де-факто.
Якщо ж Ющенко піде на розпуск Ради і нові вибори, тоді на тлі розчарування виборців у розпущеному і переобраному парламенті вже точно утворюється антипрезидентська більшість, яка влаштує Віктора Ющенка набагато менше, ніж можлива нинішня коаліція з Віктором Януковичем. На жаль, при такому розкладі Україна може очікувати загальна дискредитація ідеї парламентаризму і затребуваність населенням авторитарних методів управління.
"Бізнес"