Директор Харкова

Михайло Маркович Добкін, нещодавно обраний мер "першої столиці" України Харкова, є типовим представником "біло-блакитної" еліти середньої ланки і електоральних симпатій сходу країни. Після нищівної поразки на виборах "помаранчевого" міського голови Шумілкіна в мегаполісі практично нічого не змінилося. Хіба що сміття стало більше і офіційно дозволено розмовляти російською мовою. Хоча й раніше ніхто не забороняв. Але харків'яни задоволені. Вони вірять у світле майбутнє. "До управління містом прийшли професіонали - відповідальні, грамотні й енергійні люди, - заявив Михайло Маркович на перший урочистої сесії міськради. - Прийшов час творити!" Для того, хто знайомий з дещо темнувато біографією і багато чув про підозрілих зв'язках новоявленого градоначальника, ці його слова звучать досить двозначно.

Мистецтво відбирання грошей і політичного виживання

Офіційна біографія Михайла Добкіна характеризує нашого героя як порядну талановитого громадянина, безумовно, цінного для країни та суспільства. Народився в 1970 році, вчився в школі, служив в армії. У 1997 році закінчив Національний університет внутрішніх справ. Але в "менти" не пішов, повністю віддавшись бізнесу. До речі, через сім років Михайло Маркович, напевно, вирішив, що якихось знань йому не вистачає, і вступив до Харківський національний економічний університет, де ніби як вчиться досі. Політикою, якщо судити по біографії, Михайло Добкін захопився ще на другому курсі Університету МВС: у 1998 році він обирається депутатом в харківська міськрада. У 2002 бере планку вище - стає депутатом Верховної Ради від одномандатного виборчого округу № 174. До речі, про тодішню передвиборної кампанії Добкіна харків'яни розповідають досить забавну історію. Нібито Михайло Маркович пообіцяв виборцям відремонтувати ліфти у всіх житлових будинках свого округу ще до виборів. І таки так, ліфти відремонтували. Але потім нібито з'ясувалося, що ремонт і заміна ліфтів були плановими, здійснювалися силами і засобами виключно міської влади і Михайло Маркович тут був нібито абсолютно ні при чому. Проте, за якісь мало кому відомі заслуги перед Батьківщиною Добкін був удостоєний державних нагород - ордена "За заслуги" III ступеня та почесної грамоти Кабінету міністрів України.

У той же час відомо, що Михайло Маркович - успішний бізнесмен. Я б сказав - виверткий і азартний, зі складом розуму 0С-тапа Бендера. Правда, про свою підприємницьку діяльність сам Добкін і його офіційні біографи стараються особливо не розповсюджуватися. У бізнес-біографії нового харківського мера згадуються тільки дві фірми: ПП "Інвестторгцентр" і 000 "Іст Ойл Груп". Однак подейкують, що комерційні інтереси сім'ї Добкіних набагато масштабніше. Як вважають незалежні дослідники життєдіяльності нашого героя, під контролем його сім'ї нині знаходиться півтора десятка фірм і компаній. Вони маловідомі, проте, як припускають експерти, їх фінансовий оборот може обчислюватися десятизначними цифрами.

Обізнані люди кажуть, що стартовий капітал був зароблений главою сімейства Марком Добкіним (за яким в Харкові зміцнилася репутація "цеховика") ще у вісімдесятих роках. Судячи з інформації з відкритих джерел, в середині дев'яностих структури Добкіних (зокрема, "Іст Ойл Груп") щільно працювали з так званими "Бізон". Йдеться про групу невеликих компаній-нафтотрейдерів ("Бриг", "Буртекс", "Бізон" і багато інших), які були найбільшими в країні імпортерами паливно-мастильних матеріалів (за приблизними підрахунками, їх річний оборот досягав півтора десятків мільярдів гривень). Фірми були зареєстровані в населених пунктах в "чорнобильській зоні" і користувалися всілякими пільгами - як, наприклад, звільнення від сплати податку на додану вартість. Тим не менш, вони включали цей податок у свою фінзвітність і викачували з держбюджету сотні мільйонів доларів як відшкодування ПДВ. Як відомо, скандал з цими фірмами торкнувся вищі ешелони влади, і діяльність "бізонів" була припинена.

Важко судити, наскільки батько і син Добкіни були "зав'язані" на тій нефтеімпортной схемою. Однак, за інформацією з відкритих джерел, їх структури до цих пір використовують в роботі так звані вільні економічні зони і до цих пір домагаються від держави відшкодування ПДВ. За словами колишнього мера Харкова Володимира Шумілкіна, тільки одна з фірм

Михайла Добкіна в 2004 році відшкодувала ПДВ за рахунок платників податків на 36,5 млн грн.

Незважаючи на податкові преференції, насправді Михайла Марковича влада ніколи особливо не балувала - ні в епоху розвиненого "кучмізму", ні після "помаранчевої революції". Тим не менш, він завжди гостро відчував, звідки дмуть політичні вітру і вчасно міняв курс. А якщо чуття його підводило, йому підказували сусіди по політичному тераріуму. Коли доброю порадою, коли болючим стусаном. На стусани Добкін ніколи особливо не ображався і продовжував плідно співпрацювати з тими, хто його "нагинав". Так, в 2004 році Михайло Маркович раптом покинув депутатську групу "Центр" і швиденько переметнувся у фракцію СДПУ (о). Обмовляють, що змінити політичні погляди майбутньому мерові Харкова допомогли правоохоронні органи, що мали достатньо підстав для арешту його батька. Сам Добкін цей слух спростовував, стверджуючи, що йому просто ближче ідеологія "есдеків". І хоча Михайло Маркович вже давно "регіонал", вірний послідовник справи Януковича-Ахметова, він вирішив прилаштувати колишніх братів по ідеологічному розуму Володимира Зайця та Ігоря Шурму на роботу в харківський виконком.

Війна смітників

Чому Михайло Добкін пішов на вибори міського голови, а не до Верховної Ради? Це завдання партії (регіонів) або ж економічний розрахунок? Швидше за все, і перше, і друге. ПР в Харкові потрібен свій надійна людина, що добре розбирається в місцевих нюансах. Ну, а у Добкіна у столиці Слобожанщини зосереджений бізнес.

Михайло Маркович йшов на міські вибори з красивою передвиборною програмою, насиченою мега-проектами: поліпшити якість життя городян, кардинально реформувати житлово-комунальне господарство, відновити будівництво соціального житла і т.д., і т.п. Автора цих рядків особливо розчулило в програмі Добкіна наступне: "Ми створимо в Харкові інформаційний мега-центр, в якому харківська молодь отримає безкоштовний доступ до мережі Internet". Очевидно, це теж якось вплинуло на рішення виборців, чиї нащадки постійно клянчать гроші на "зависання" в Інтернет-клубах.

Але основний "коник" передвиборчої риторики Добкіна - це, все ж, комунальне господарство. Його попередник Володимир Шу-Мілкін, щоб хоч трохи змінити на краще ситуацію в місцевому ЖКГ, підняв вартість житлово-комунальних послуг, що автоматично зменшило симпатиків у "помаранчевого" мера. Перше ж, що зробив Добкін, вступивши на посаду міського голови, - повернув статус-кво. Це, звичайно ж, викликало захоплення у обивателів, але на стан комунального господарства відбилося аж ніяк не позитивно.

Сьогодні Харків є одним з найбрудніших міст України. Зарплата двірника тут небагато вище 300 грн (що, на думку нового мера, і так багато), виплачується не часто, і, природно, охочих прибирати вулиці, парки і сквери в Харкові зовсім не багато. "Сьогодні навіть на Сумській (центральна вулиця Харкова. - Авт.) бруд, розкидані недопалки і паперовий сор, на тротуарах димлять переповнені урни, фасади будівель заклеєні оголошеннями і агітацією, а з дерев все ще свешиваются стрічки ", - йдеться у телерепортажі місцевої ТВ -компанії, присвяченому санкціонованої Добкіним акції "Чисте місто". За даними місцевого управління МНС, число викликів на палаючі звалища за місяць правління Добкіна Харковом збільшилася вдвічі - щодоби пожежні бригади виїжджають до двадцяти разів. Ось діалог журналіста з новим мером на цю тему: "Михайло Маркович, чому брудне місто і пакети навіть у центрі валяються? Чому у минулої влади виходило, а у нинішньої ні? - Задайте питання минулої влади! - А у вас чому так?

- А у нас ми спочатку розберемося, а потім я вам відповім ".

Людини, давно живе у Києві (влади якого підтримують імідж "європейської столиці"), харківські смітника, як мінімум, спантеличили б. Але місцеві звикли. І невдала (або фіктивна) боротьба Михайла Марковича за чистоту навряд чи змінить ставлення до нього пересічних харків'ян.

А от місцевий бізнес уже насторожився. Схоже, новий мер вирішив влаштувати переділ відразу в трьох сферах: будівництві, торгівлі та рекламі. Друга сесія міськради, що пройшла 31 травня, відкликала дозволу на будівництво, видані за старої міської влади. Таке рішення мотивують протестами мешканців прилеглих до будмайданчиків будинків. Однак досить дивно, що найбільше під "роздачу" потрапили забудовники, так чи інакше пов'язані з "Нашою Україною" і БЮТ. Тут також доречно нагадати, що в розпал передвиборної кампанії в Харкові недоброзичливці Добкіна витягли на світ Божий документи, згідно з якими Михайло Маркович, будучи ще депутатом ВР, особисто клопотав перед тепер уже колишнім столичним мером Омельченко про те, щоб компанії "Еліта центр", скандально відомої "будівельну піраміду", швидше виділили землю. Тобто, варто вважати, у нового мера Харкова є свій інтерес у будівництві.

На тій же другій сесії Михайло Добкін оголосив війну торговим кіоскам. Імовірно 2 тис. харківських кіосків будуть знесені. Важко не погодитися з тим, що "малі архітектурні форми" спотворюють вигляд міста. І покупці при цьому не сильно постраждають - благо, в Харкові досить великих торгових мереж, виторг яких після зносу кіосків помітно збільшиться. До речі, за чутками, Добкін має частку в одній з таких мереж.

Від нової міської влади дісталося також рекламному бізнесу: та вимагає, щоб оператори зовнішньої реклами платили за оренду щитів на 9 місяців вперед. Експерти в галузі зовнішньої реклами кажуть, що дрібні учасники цього ринку не витримають таких умов, а великі, найімовірніше, будуть змушені піти з Харкова. Хто займе їх місце? Той, хто, образно висловлюючись, більш симпатичний харківської влади. Може, донецька "Плазма", близька до Партії регіонів, або хтось з оточення Михайла Марковича сам захоче займатися цим бізнесом. Сім з половиною мільйонів доларів (саме стільки "звертається" в харківській "зовнішній рекламі") - вони адже не зайві.

Таємниці сходу

Для людини, незнайомої з менталітетом мешканців сходу України, вибір харків'ян міг би здатися дивним. Пікантні подробиці біографії Михайла Добкіна, наведені в цій статті, в ще більшому ступені відомі тим, хто за нього голосував. Харків'яни також прекрасно інформовані про кримінальне минуле (і, може бути, сьогоденні) оточення новообраного мера. Наприклад, друг і діловий партнер Михайла Марковича Геннадій Кернес, якого він "просунув" на посаду секретаря міської ради, раніше судимий і має репутацію кримінального "авторитета". Такий "багаж" поставив би хрест на спробах роздобути мерське крісло-небудь в центрі України чи на заході. Але не на сході.

Колись процвітаючі промислові східні регіони країни давно і щільно в занепаді. І місцеве населення, на душу якого утвореної інтелігенції доводиться порівняно небагато, винними в своєму нинішньому стані вважає "проклятих западенців", прихвоснів США, які розвалили Радянський Союз. Благо, російські телеканали, відомі своєю "об'єктивністю" в "українському питанні", тут краще ловляться на антену, ніж вітчизняні.

Наявність зв'язків з кримінальними елементами і темне минуле тут не вважається чимось незвичайним, до цього тут ставляться спокійно. Більше того, такі цятки на реноме надають навіть якийсь романтичний шарм. Тут люблять дивитися телесеріал "Бригада".

Андрій ЛАВРИК, "Грані плюс"