Політ-байка. Про Київ без весни
Одного разу Олександр Попов вийшов з будівлі КМДА пізно ввечері і сів за кермо свого великого автомобіля. Він повернув ключ запалювання, мотор слухняно заурчал. Попов включив фари і вже був готовий натиснути на педаль газу, як раптом всім тілом здригнувся: прямо у світлі фар перед автомобілем хтось стояв.
Попов перехрестився і протер очі - бачення не зникало. Воно оформилося в струнку дівочу постать в короткій білій сукні. Дівчина сперлася руками на капот машини, грайливо посміхаючись і завзято відображаючи очима світло фар. Попов спохмурнів і посигналив. Дівчина у відповідь показала мову і підморгнула.
Попов поставив машину на ручник і грюкнув дверима.
- Ви що тут робите!? Що Вам потрібно!? - Строго сказав Попов, намагаючись не зосереджуватися на струнких дівочих ногах і позі, завдяки якій і без того коротке біле платтячко задралося ззаду майже до непристойності.
- Так ось, зрозуміти хочу, потрібна я Вам чи ні ... - томно промовила дівчина, скоса поглядаючи на Попова і граючи стегнами.
- Не потрібні! Відійдіть від машини! - Ще суворіше сказав Попов, усіма фібрами душі відчуваючи абсурд відбувається.
- Стривайте ... Ви що, не впізнали мене? - Дівчина витончено повернула до нього обличчя і підняла праву брову.
- Ви ... Ви прес-секретарка сумського прокурора! - Вимовив Попов.
- Інтернету обчіталісь!? - Образилася дівчина, не змінюючи, втім, пози. - Подивіться уважно! Я - Весна!
Попов подивився уважно і виявив на голові дівчини вінок з первоцвітів, а на ногах ... Ноги були не тільки голі й стрункі, а й босі, і стояла дівчина навшпиньки в брудній сніжної рідині, однак не мерзла - здавалося, сніг тане, а каламутна вода виходить теплою парою, стикаючись з її маленькими, ніжними рожевими ступнями.
- Чим доведете? - Строго, але боязко вимовив Попов. Грайливості на обличчі дівчини поменшало.
- Запросто доведу. Хочете, у Вас бруньки набухнуть? - Теж строго сказала вона.
- Не треба! - Попросив Попов.
- От і я думаю, що не треба. Рано ще, холодно, сніг не зійшов - померзнуть нирки-то, - глузливо промовила Весна.
- Але дозвольте запитати, а де Ви вешталися весь цей час!? - Знову перейшов на грізний тон Попов. - Ви вже місяць як повинні виконувати свої обов'язки! Ви що, не бачите, яке неподобство тут коїться!?
- Мммм ... - з явним задоволенням простягнула Весна, пластично вигинаючи спину. - Все я бачила. Це Ви не бачили, що таке справжнє неподобство. Але можете побачити. Ось як почнеться інтенсивне танення снігу ... Ось це буде неподобство. На сноуборді я по Андріївському вже поганяла, тепер на рафті сплавитися залишилося ...
- Дівчина, я через Вас Мазурчака звільнив! Через Вас я знаєте, скільки добрих побажань відгріб!? Та через Вас вибори в Києві не відбудуться! Ось Яценюк дізнається! І взагалі, людям картошку садити пора, а Ви снігом балуєтеся!
- Ой, сказала б я Вам, кого саджати пора, да Ви все одно цього не опублікуєте! - Повела плічками Весна. - Я, чи що, снігоприбиральну техніку на вулиці через добу після снігопаду вивела? Я, чи що, автомобілістів в снігопад на дороги повиводіла? І між іншим, мене тепер взагалі не буде!
- Як, не буде? чому не буде!? - Захвилювався Попов.
- А ви, кияни та гості столиці, довели мене своїми істериками, прокльонами та образами за минулий тиждень, і я подала заяву про звільнення за власним бажанням. - Пояснила Весна.
- Дик, а хто ж тепер буде замість Вас!? - Оторопіло запитав Попов.
Весна не відповіла. Замість цього вона, нарешті, випросталася і вільною, від стегна ходою наблизилася впритул до Попова. Лагідно і насмішкувато дивлячись йому в очі, Весна зняла з себе вінок з первоцвітів і щільно натягнула його на голову Попову. І тут же зникла, обсипавшись міріадами найдрібніших блакитних іскорок. Іскорки забрав у вечірню темряву холодний вітер.
Попов озирнувся, обводячи поглядом навколишні замети, які вже починали перетворюватися на весняний паводок. Вінок злегка тиснув, Попов спробував його зняти - нічого не вийшло, той наче приріс.
- Це як же я без весни з усім цим справлятися буду? - Запитав темряву Попов. Темнота мовчала. На Київ спускалася холодна, позбавлена ??весни ніч ...