Блог | Застосування Росією керованих бомб: є засоби для їх знищення
Ще трохи — і почнеться відлік другого року війни. Щоб уникнути довгих передмов, спробуємо підбити підсумки першого року. Україна оговталася від несподіваного нападу, організувала відсіч агресору, отримала моральну, технічну та фінансову підтримку урядів демократичних країн та переважної більшості їх населення, звільнила значну частину територій, окупованих після 24 лютого 2022 року.
Але того, що ми маємо, недостатньо для досягнення остаточного переламу у війні на користь України, особливо з огляду на обачне ставлення командування ЗСУ до людських ресурсів. Одного високого бойового духу для цього недосить. Та й носіїв цього духу не так вже й багато. Багато хто вважає за нормальне відсидітись за спинами фронтовиків і не змінювати довоєнні звички. Зі свого боку Росія, насамперед — її верхівка та командування теж починають потроху оговтуватись від наслідків стратегічних помилок у плануванні війни та надзвичайно низької оцінки здатності українців до спротиву.
Проте, тих сил та ресурсів, що їх вже задіяла Росія, теж явно недостатньо для досягнення поставлених перед військами агресора завдань. Тепер військові успіхи росіяни пов’язують із затягуванням війни, залученням все більших ресурсів, зокрема — людських, не рахуючись із втратами, отриманням технічної та збройової підтримки держав з авторитарним правлінням, переозброєнням армії, отриманням нових технологій, у першу чергу — від Китаю, розширенням і посиленням проросійського впливу серед певного ґатунку політиків союзних Україні держав, а тим більше — у нейтральних державах, з метою змушення України до миру на умовах агресора.
Тобто, час починає грати на користь окупанта. Щоб оцінити небезпеку затягування військових дій пропоную розглянути тільки один аспект переозброєння російської армії, який її командування бажає використати як один з козирів. Це авіаційні бомби. Так, звичайні бомби. Ще з часів другої світової на складах російської армії накопичилась величезна кількість авіаційних бомб — ФАБ-250, ФАБ-500 та ФАБ-1500 різних модифікацій.
Таких бомб — сотні тисяч, як розповів речник командування ВПС України Юрій Ігнат у прямому ефірі. Росія масово використовувала ці бомби у Сирії, бо там фактично не було протиповітряної оборони. Та і яка ППО може бути у повстанців? До того ж, ніхто не вимагав від російської авіації завдання точних ударів по цілях.
Тому значна частина бомбових ударів припала на мирне населення, але хто там рахував тих вбитих та поранених жінок, старих та дітей. До того ж, такі удари з повітря виконували ще й функцію залякування, морального пресингу. Допустити застосування цих бомб в Україні — це допустити сценарій Маріуполя, зокрема — маріупольського драмтеатру. Тоді сотні важких бомб були висипані на територію комбінату, де переховувались бійці. Бомби вагою півтори тони пробивали перекриття бомбосховищ, унаслідок чого загинуло багато захисників міста, у тому числі поранених.
За словами Юрія Ігната, завдання зенітно-ракетних комплексів та винищувачів — прикрити небо, щоб не допустити появи ворожої авіації над нашими містами. І потрібно сказати, що наше ППО і авіація, зокрема, з цією проблемою упорались. Втративши сотні літаків та гвинтокрилів, а насамперед — навчених кваліфікованих льотчиків, російська військова авіація почала діяти дуже обережно, не заходячи у зону нашої ППО. І навіть це не дуже їй допомагає. Все рівно збивають.
Внаслідок цього Генштаб Росії вимушений був покласти виконання задач із тероризування населення України шляхом завдання максимальної шкоди енергетичній інфраструктурі на ракети повітряного і, частково, наземного базування — типу “Кинджал", “Онікс", Х-555, “Іскандер", С-300 тощо. Але проблема полягає у тому, що, по-перше, тих ракет не так багато, по-друге, виробництво нових ракет суттєво відстає від темпів їх витрачання, і по-третє, вартість ракет багаторазово перевищує вартість авіаційних бомб. Дороге задоволення навіть для ВПК Росії. До того ж, не будь-який авіаційний носій може нести авіаційні бомби. Той же ТУ-95М, наприклад, не може; тільки ракети.
От Ту-160 може, але ж це стратегічний бомбардувальник захмарної вартості, яких у Росії і так обмаль, тому втрата кожного — це катастрофа для російської стратегічної авіації. Авіабомби ФАБ-500, 1500 та 3000 може нести бомбардувальник Ту-22М; літаки Су-24М, Су-34, наприклад, можуть нести ФАБ-250, 500 та 1500. Звичайно при бомбардуванні у Сирії та Маріуполі використовувались авіабомби вільного падіння.
Точність бомбардування такими бомбами залежить від навичок екіпажу і, як правило, невисока. Втім, варто лишень подивитись на вирву від потрапляння 500-кілограмової авіабомби у Вугледарі (лютий 2023 року), як стане зрозумілим, що буде з будь-яким населеним пунктом, якщо на нього кожен день будуть висипати з повітря декілька десятків таких “дарунків" у стилі рашистів.
Бомба калібру 1500 кг легко пронизує усі перекриття 10-поверхового будинку, ще й залізобетонне перекриття товщиною 1-1,2 метри над бомбосховищем. А там усередині і вибухає. От щодо бомбосховищ, то буде окрема розмова. Але, крім таких бомб, вказані літаки можуть для нанесення високоточних бомбових ударів використовувати кориговані або керовані авіабомби (КАБ, УПАБ) калібрів 250, 500 та 1500 кг, які відносяться до високоточних боєприпасів.
Зі слів Бориса Обносова, генерального директора російської корпорації “Тактическое ракетное вооружение", бойове хрещення цих видів боєприпасів відбулося саме у Сирії.
Після скидання ці бомби планують до цілі з допомогою крил, поворотною частиною яких здійснюється наведення. Є декілька варіантів бомб цього типу: КАБ-500Л з лазерним наведенням і фугасно-бетонобійною бойовою частиною, КАБ-500Кр з телевізійно-кореляційною головкою самонаведення, здатною запам’ятовувати місцезнаходження цілі, а також найбільш сучасна КАБ-500С із апаратурою супутникового наведення по визначених координатах цілі.
Втім, для точного потрапляння бомб типу КАБ-500Л бажано, щоби ціль підсвічувалась розвідувально-диверсійною групою, а телевізійне наведення дуже залежить від ясного бачення цілі і погано працює в тумані, диму та пилюці.
Проте, чим ці авіабомби вигідно відрізняються від ракет, то масою вибуховою речовини. Наприклад, у бомбі КАБ-3000 вибухової речовини утричі більше, ніж у “Калібрі", при менших розмірах. При скиданні із значних висот дальність планування бомб майже така, як і дальність ракет.
Ну, і як вже було сказано, бомби значно дешевші від ракет. Борис Обносов прогнозує, що вже найближчим часом на озброєння російської авіації надійде плануюча бомбова касета ПБК-500У “Дрель". При підході до цілі така бомба розкривається і розкидає на значній площі суббоєприпаси. Як бачите, арсенал різного виду керованих бомб у Росії значний.
Можна було б і злякатись, але виникає питання: а чого ж російська авіація не застосовує такі боєприпаси для нанесення ударів по тилових об’єктах, по тій же енергетичній інфраструктурі? Бо, насправді, дальність планування таких авіабомб не така вже й велика — до 60 кілометрів, а це означає, що для нанесення таких ударів літаку потрібно зайти у зону ураження української ППО та винищувачів. І це значно менше, ніж у американських авіабомб подібного типу, які за програмою JDAM були перероблені із звичайних авіабомб.
Наведення американських бомб здійснюється за допомогою інерційної системи, яка діє у парі із GPS-приймачем. Та й летять вони трохи далі, ніж російські. І бомб такого типу у США дуже багато. І вони утричі дешевші від керованих снарядів HIMARS.
Розуміючи, що 60 кілометрів — це дійсно малувато, росіяни почали розробку ракетних двигунів до плануючи бомб, що може збільшити дистанцію їх застосування до 80-100 кілометрів. А ось це обіцяє стати серйозних викликом для нашої ППО, бо керованих бомб — і тих, що є, і тих, що їх можна зробити із звичайних бомб, в Росії на порядок більше, ніж тих самих крилатих ракет. Але тут є одна противага цій зброї. І знаходиться вона на американських літаках. Це ракети типу “повітря-повітря".
Дальність їх застосування достатня для того, щоб збивати російські літаки, які можуть нести керовані бомби, до того, перш ніж вони їх скинуть. І вдвічі більша за дальність ракет “повітря-повітря" російського виробництва. Тобто, якщо у нас будуть такі літаки (і ракети, звичайно), то будемо ми розстрілювати ті ж Су чи Ту ще на підльоті.
Отже, недарма такий пресинг з боку українського керівництва щодо надання Україні літаків типу F-16. Буде чим відбиватись, у разі чого. Та й запускати керовані бомби, якщо нам їх дадуть, буде з чого. До речі, на сьогодні існують і керовані бомби невеликих калібрів — 50-100 кг, які запускаються з дронів. Такі бомби не так давно успішно застосовував Азербайджан у війні з Вірменією. От би й нам такі!
