Блог | За що я мушу й не мушу вибачатись, якщо в Польщі скаженіють
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Наша одвічна "братня сестра" – не та, що праворуч, а та, що ліворуч, – продовжує шаленіти.
"Україна не стане членом ЄС, якщо йтиме до нього під знаменом Бандери.
Хорвати, якби уславлювали усташів, теж не увійшли би до Європейського Союзу.
У Федеративній Республіці Німеччині сьогодні не уславлюють командирів Другої світової війни, навіть тих, які були солдатами, а не злочинцями.
У Франції маршалу Петену сьогодні не ставлять пам’ятників", –
заявив польський міністр оборони Косіняк-Камиш.
Він вважає, що український народ повинен визнати Волинську трагедію під час Другої світової війни і попросити вибачення у поляків за геноцид.
(При цьому Косіняк-Камиш ледь раніше заявив, що Польща підтримує Україну, яка виснажує сили російської армії.)
Оскільки ж я є невід’ємною частиною українського народу й без мене він неповний, я не розумію, за що саме маю вибачатися.
Я, може, мав би вибачатися за те, що мені здається непотрібним вступ до такого союзу держав, де все вирішують, судячи з вищенаведених впевнених слів Камиша, країни з "меншості на дотації", які диктують таким чином, що робити тим, хто їх дотує та/або захищає, на кшталт Польщі;
за те, що неполіткоректно називаю напівпілсудську польську державу в деякому сенсі економіко-географічним непорозумінням, якому на прохання Сталіна понад 80 років тому банально подарували величезний шмат Німеччини;
за те, що, мабуть, надто часто згадую, як ще раніше про Польщу казали, що ця держава була побудована на кістках інших народів і не мала права на існування;
за те, що, на мою думку, білий орел не дуже краще за двоглавого, адже обидва не мають мізків;
за те, що, з моєї точки зору, Польща наносить Україні, яка обливається кров’ю заради європейських ціннощів, підступний удар, ганебно спекулюючи географічним положенням і користуючись зручним для себе моментом;
за те, що мені не подобається, як польський президент підіграє місцевій ксенофобії й називає Галичину й Волинь польськими землями, а інші представники польської влади називають їх Східною Малопольщею;
за те, що визнаю посла КНР у Казахстані (й за сумісництвом – казахського президента) наразі більш корисним Україні, ніж чинний президент Польщі;
за те, що я, на жаль, розлюбив ту саму Польщу, де двічі був, коли її любив і мав там друзів, –
БО ЦЕ – МОЄ,
але я не можу усвідомити, чому й на честь чого раптом маю вибачатись (бо є частиною українського народу) за довгу, природну й зрозумілу національно-визвольну боротьбу українців на українській землі проти іноземців, що там чомусь з’явилися, яка велась МАЙЖЕ СТОЛІТТЯ ТОМУ,
(і чому, власне, знищення, так би мовити, побутових загарбників це "геноцид").
Шумів Камиш…
[А тим часом Польща наближається до політичної кризи:
"Близько 30 членів нашої партії подали у відставку", – оголосив Ярослав Качинський, керівник партії навроцьких ПіСюнів "Право і справедливість" ("ПіС").
Всі добровільні відставники – це така собі політична група експрем’єра Моравецького, що включає майже чверть депутатів "ПіС", і партія, яку вони створюють, має шанси обігнати в Сеймі сам "ПіС".]
