Блог | Всі рішення вже ухвалені. Навіщо Путіну потрібен був візит до Лукашенка
Я читаю у дописах аналітиків, що, мовляв, Путін 19 грудня привіз Лукашенку вагомі аргументи, аби той таки вступив у війну проти України. Насправді, ніяких аргументів Путіну не потрібно.
Згідно з домовленостями, підписаних в рамках союзної держави, спільної доктрини, міжгалузевих угод, — збройні сили Республіки Білорусь перебувають під керівництвом Генштабу РФ. Коли і як використовувати ці збройні сили, їхній потенціал, матеріально-технічну базу, озброєння, військову техніку — рішення ухвалюється у Кремлі, пише Роман Безсмертний для "НВ".
А ось ці "маневри", що вчиняє Лукашенко, міністр оборони РБ, міністр внутрішніх справ — це лише спроба інформаційно втікати від відповідальності, в тому числі, і перед білорусами. Бо і сам Лукашенко, і вся ця камарилья прекрасно розуміють, що з точки зору національного права білоруського ні Лукашенко не є президентом, ні вся ця банда, призначена ним, не можуть вважатися посадовими особами. Тому їх очікує відповідальність за злочини проти власного народ, проти держави Республіка Білорусь.
Коли і як кинути в бій білорусів — вирішуватиме Путін. Візит 19 грудня — це візит, розрахований, в першу чергу, на частину міжнародної спільноти, яку вже підготовили до того, що Путін здатен до якихось переговорів. Також для власного споживача, якому міняють наратив. Зверніть увагу на тези, що озвучувалися Путіним у Мінську. Якби не знали на що він здатний, то хоч до рани прикладай. Але я ще раз підкреслю: це спроба змінити наратив як для міжнародної спільноти, так для всього світу.
А що стосується Лукашенка, то він уже давним-давно лежить на животику і соває ніжками, чекаючи, що робитиме Путін і з ним, і з Білоруссю, і з білорусами, і зі збройними силами РБ. Тому не зважаючи на те, що армія ця перебуває у дуже слабкому стані, що чмобіків, яких туди завезли, ще нічому толком не навчили, ніколи ні таких, як Путін, ні таких як Лукашенко, не цікавило, у якому стані перебувають солдати.
Вони в будь-який момент можуть їх кинути проти України. І абсолютно правий командуючий ЗСУ в тому, що звідти йде колосальна небезпека не тільки з точки зору живої сили, але з боку ракетно-космічних військ. Бо наявність там колишньої компоненти СРСР, ракетних систем залпового вогню, спільних розробок білорусько-китайських, вже не кажу про те, що завезли комплекси С-300 і так далі, несе для України колосальну небезпеку. Тож у жодному випадку не треба послаблювати потенціал військ, які тримають під контролем північний кордон України. Бо такі диктатори як Путін і Лукашенко заради власного порятунку можуть кинути в будь-який момент у цю війну сили, які їм підпорядковуються.
Коли дивишся на оцей спектакль, що розігрується в інформаційному полі, пригадуєш історію — як Гітлер зачитувався Муссоліні, потім як Муссоліні не міг нічого зробити, тому що, анекдотично, армія італійська ні на що не була здатна, і потім, як той же Гітлер рятував Муссоліні.
Оцей дует — Путін-Лукашенко — ганебна карликова версія фюрера і дуче, які точно так само знущалися — один над німецьким, а другий над італійським народом. Тим більше, що в даній ситуації те, що робить Путін, і те, як йому підгавкує Лукашенко, несе в собі колосальний потенціал злочину проти цивілізованої Європи. І от я би хотів звернути увагу на цю річ, тому що її упускають зараз. Україна в силу того, що дев’ятий рік перебуває у стані війни, вона так чи інакше готова до цієї війни.
Тут хочеться запитати, а інші сусіди, в тому числі, які представляють НАТО, вони готові? Бо для обох цих фюрерів, коли їхні ЗМІ вже понад три роки розказують, що Росія воює проти НАТО, немає значення, куди завдати удар — по Україні, Польщі, Литві, Латвії чи ще кудись. Тому не треба з рахунків скидати і те, що там можуть вестися розмови і на цю тему.
І головне відбуватиметься не в розмовах Путіна і Лукашенка. Там уже все зрозуміло. Бо візит Путіна — це, в тому числі, визнання того, що всі рішення ухвалені щодо участі у війні. А інша справа, що треба на цьому ще отримати певний інформаційний зиск. А от головна робота проводитиметься у ці дні на рівні генштабів, розвідок, розробки оперативно-тактичних операцій, диверсійної роботи.
