Блог | Волинь, колоністи і подвійні стандарти: незручні запитання до польської історичної пам’яті

Ось цікава річ. Працював вчора у ДАЛО зі списками виселених поляків із Волині.

Візьмемо, для прикладу м. Сарни і район. Дивимось на місця народження: Радом, Вільно, Кельце і т.д. І таких відсотків 40-50.

Питання. А що робили ці люди на Волині?

Відповідь – колоністи й окупанти.

Генрік Юзевський, який обіймав посаду волинського воєводи у 1928–1938 роках, був автором так званого "волинського експерименту" – політики, спрямованої на налагодження польсько-українського співіснування та послаблення міжнаціональної напруги. Водночас він не ставив під сумнів необхідність зміцнення польської присутності на Волині, зокрема через розвиток військового осадництва та підтримку польських колоністів, яких розглядав як важливий елемент державної політики на східних територіях.

І, з ними воювали, так. Бо що ж робити з окупантом?

Але, знаєте. Давайте відверто. Внаслідок Другої польсько-української війни загинуло бл. 60 тис. поляків та 30 тис. українців. Страшно, жахливо – так, звісно. Ніхто й не заперечує.

Але давайте подивимось на інший регіон. Так, звані "зємлі отзискани", котрі поляки отримали наприкінці ДСВ (Вроцлав, Жєльона Гура, Ополє та ін.)

Якщо ж враховувати усі смерті, пов'язані з вигнанням німців із територій, що після війни відійшли Польщі (розстріли, самосуди, включно зі смертями від виснаження, хвороб, примусової праці, таборів, евакуації тощо), то сучасні німецькі дослідження оцінюють втрати приблизно у 400–600 тисяч осіб.

Ой, а виходить якось, що поляки вбили у 5-6 разів більше, ніж українські націоналісти та прості селяни.

То хто там "Христос Європи", га? не чує, баба?