Юрій Гудименко. Трофейна зброя, яку захопили гірські штурмовики ЗСУ
Реалії війни довели, що держава повинна на законодавчому рівні дозволити вільне володіння зброєю, щоб за критичної потреби громадяни мали можливість захищати себе і свій дім. Під час повномасштабного вторгнення неконтрольований обіг зброї зріс, і цей процес невідворотний.
Про це ветеран і голова ГО "Українське об’єднання "Мрія" Юрій Гудименко заявив під час презентації своєї книги "Історії та війни" в Ужгороді.
"Пам’ятаю всі черги за зброєю в Києві та інших містах. Я сподіваюся, що у влади вистачить глузду нікого не судити за роздачу цієї зброї, бо це було життєво необхідно у боротьбі з ворогом. Війна змінила ставлення громадян до самозахисту, і для влади було б логічно узаконити цей процес. Зараз в країні кількість людей, які вміють користуватися зброєю, більше мільйона. Нам нав’язують страхи про володіння зареєстрованою зброєю, хоча насправді більше лякає її неконтрольований обіг", — наголосив Юрій Гудименко.
За словами військового, право на зброю – це насамперед право на безпеку, і цю вимогу для українців диктує воєнний час. А завдання держави – подбати про контроль ринку, формування відповідального ставлення населення до зброї.
"Є таке слово на війні, як "лівак". Тобто коли ти забуваєш в машині трофейний автомат, привозиш його додому, де він і залишається. Якщо ви згадаєте анекдоти про бандерівців з 50-их років і прикопані танки, то зрозумієте, що ситуація зараз — це нова інтеракція тих самих анекдотів. Це дуже по-українськи: приволочити кулемет, прикопати його в городі та поливати дерево маслом. У такому випадку не дозволяти українцям носити зброю, розуміючи скільки її на руках, це як намагатися заборонити дощу іти", — підкреслив Юрій Гудименко.