Блог | Удари по російським НПЗ: що мав на увазі Ллойд Остін
Чи не те, що удари по НПЗ можуть зробити війну тотальною? Слова голови Пентагону Ллойда Остіна на засіданні комітету Сенату США зі збройних сил розбурхали українське суспільство, яке ще не заспокоїлося після скандального і вкрай несвоєчасного висновку "експертів" Українського інституту національної пам'яті Булгакова.
Остін закликав Україну зосередитися на атаках по військових цілях, маючи на увазі гучні удари по російських НПЗ: "Ці атаки можуть призвести до ефекту доміно у глобальній ситуації у сфері енергетики. І, відверто кажучи, думаю, Україні краще завдавати ударів по тактичних та оперативних цілях, які можуть прямо впливати на поточні бойові дії".
Не в ціні бензину справа
Судячи з відомостей, що раніше просочилися, і з нарікань Зеленського, це питання дійсно обговорювалося в Білому Домі і там нібито побоюються зростання цін на нафту у світі – і на бензин у США. Що напередодні виборів небажано для чинної адміністрації, але дало привід республіканцям звинуватити її у перешкоджанні ефективним діям України. І обурило українців.
Обурило справедливо, але чи справді удари по НПЗ, а вони завдаються по установках перегонки нафти, можуть призвести до дефіциту нафти у світі та її подорожчання? Ні, звичайно, і, наприклад, після найбільш успішних атак українських БПЛА 15-17 березня відвантаження нафти з російських портів Фінської затоки, а це головний напрямок її експорту, в наступні два тижні різко зросло! Що зрозуміло, оскільки після втрати значної частини потужностей з її переробки тільки й залишалося, що пустити нафту на експорт.
Це ніби ставить питання про кваліфікацію радників Білого Дому і самої адміністрації президента, і Остину, Блінкену, Саллівану і самому Байдену зараз дуже перемивають кістки. Однак нафта, вважаю, послужила лише приводом для вираження ритуальної стурбованості ударами по території Росії – ескалація, червоні лінії та інші подібні дурниці, яких ніяк не позбудуться західні політики. Справжня причина занепокоєння американців інша і дуже вагома, але прямо про неї не скажеш.
Це викликані українськими атаками на НПЗ (саме ними, це був замах на священну корову Путіна, і російський фюрер на зустрічі з білоруським колегою підтвердив причинно-наслідковий зв'язок) удари Росії у відповідь і відсутність можливості їх ефективно відбивати.
Так, у ніч на 11 квітня росіяни продовжили руйнувати енергетичну інфраструктуру України. Зокрема, повідомляють про повне знищення Трипільської ТЕС під Києвом – найпотужнішої електростанції у столичному регіоні. Практично всі останні масовані ракетні атаки були зосереджені на об'єктах генерації та балансуючих потужностей енергосистеми. У березні було зруйновано Зміївську ТЕС під Харковом, б'ють по підстанціях та об'єктах газосховищ на заході України. У результаті енергосистема країни вже сильно постраждала, і перспективи виглядають похмуро.
Отже Остін та інші представники американської адміністрації мали рацію, застерігаючи від ударів по НПЗ, тільки йдеться не про ціну бензину в США, а про те, що відповіддю стало тотальне руйнування енергетичної інфраструктури України. Не сумніваюся також, що Остін чудово обізнаний з гострим дефіцитом ракет для комплексів ППО Patriot і IRIS-T у неньці і передбачав, що втрати та наслідки цього обміну ударами будуть непорівнянні. До того ж Росія легко перенесе їх, а от Україні доведеться нелегко.
Революція дронів
Раніше Україна залежала від західних боєприпасів для завдання далеких ударів, за умови, що вони не будуть застосовуватися проти цілей у самій Росії та невійськових об'єктів. І я разом з усіма пишався появою БПЛА великої дальності. Цей новий клас зброї вітчизняного виробництва знімає такі обмеження, знімає розчарування від неефективності санкцій та зміцнює переговорну позицію України щодо західних партнерів.
Остання хвиля атак свідчить про серйозні зміни у сучасній війні. Навігаційне обладнання, включаючи твердотільні інерційні системи, несприйнятливі до глушіння та спотворення сигналів, і поява системи зв'язку Starlink дозволили дистанційно керувати дронами з відстані 1000 км, а супутникові знімки дозволяють вибирати цілі з точністю до кількох метрів.
З початку року українські безпілотники атакували понад п'ятнадцять російських нафтопереробних заводів і кілька нафтобаз, що стало першою масштабною, тривалою та успішною атакою українських БПЛА на російську інфраструктуру, яка також включала атаки на великі металургійні та військові заводи. Якщо масштаби атак українських безпілотників збережуться на рівні березня, а російська ППО не покращиться, Україна зможе продовжувати завдавати збитків НПЗ швидше, ніж їх можна буде відремонтувати, неухильно руйнуючи нафтопереробні потужності Росії. Україна взяла справу у свої руки, завдаючи ударів по російській енергетичній інфраструктурі, а не покладаючись на західні санкції.
Кампанія почалася ще в січні з атак на паливний термінал в Усть-Лузі та Туапсинський нафтопереробний завод. Тобто до березня у ППО РФ був час підготуватися. Проте масштаби березневих атак та невмілість ППО вразили. На одному з відео видно, як безпілотник робить розворот і пікірує на ціль серед білого дня під звуки безперервного – і марного загороджувального вогню.
Ми раділи з того, що в результаті атак вибуло до 15% потужностей НПЗ, що ремонт пошкоджених установок перегонки нафти довгий і дорогий: у сотні разів більше, ніж вартість дронів, навіть враховуючи низький відсоток влучень і необхідність атаки рою для створення умов успіху. У війні на виснаження шанси на боці БПЛА, і якби масштаби атак збереглися на рівні березня, а російська ППО не покращиться, Україна могла б продовжувати завдавати збитків російським НПЗ швидше, ніж їх можна буде відремонтувати, методично руйнуючи нафтопереробні потужності країни.
Великі шафи падають повільно
Але навіть масштабні атаки безпілотників матимуть обмежений вплив на російську промисловість та економіку. Вони не знищують цілі НПЗ і зазвичай навіть не руйнують окремі установки, а лише ушкоджують їх, на відміну від нальотів сотень важких бомбардувальників часів Другої світової війни. НПЗ в Усть-Лузі та Рязані відновили роботу через кілька тижнів після атаки. Удари по них призводять до фінансових втрат для російських нафтових компаній, але не завдають шкоди держбюджету та мало впливають на експортну виручку Росії. Потреби ЗС РФ та основні потреби економіки в паливі можуть бути задоволені заводами, що знаходяться поза досяжністю українських БПЛА, на Уралі та в Сибіру (на них припадає 40% переробки), плюс імпорт із Білорусі та Казахстану.
Так, величезна територія Росії та розміри її нафтопереробної промисловості роблять її стійкою: її можна похитнути, але важко зруйнувати. Але територія, яка є захисним щитом, також створює проблеми з логістикою. Пошкоджені НПЗ обслуговують довколишні регіони, і паливо для заміни доводиться перевозити на великі відстані. Два великі продуктопроводи, якими паливо поставляється з Уралу і з Сибіру до Прибалтики і Чорне море, певною мірою полегшують проблему, але розподіл палива європейською частиною Росії створить додаткове навантаження на залізниці країни, які й так перевантажені.
Війна стає тотальною
Росія, у свою чергу, завдає ударів по нафтопереробних заводах та іншій енергетичній інфраструктурі України, включаючи електростанції. Відразу після перших атак українських безпілотників Росія використала балістичні ракети для атаки на єдиний функціонуючий український нафтопереробний завод у Кременчузі, а потім знову переключилася на основні об'єкти енергетики, методично знищуючи теплові та гідроелектростанції. Нинішні атаки більш небезпечні: противник вивчив уроки, вміло перевантажує системи ППО, але головне лихо України це нестача цих систем і дефіцит ракет до них.
Загалом, почалася найважча фаза війни, вона стала тотальною і націлена не тільки на поточний чи майбутній військовий потенціал, а й на знищення якомога більшої частини економіки противника. Фактично Путін визнав провал спецоперації з підпорядкування України, відкинув словесний камуфляж і відкрито перейшов до її знищення. У такій війні вирішального значення набувають союзники і не час псувати з ними відносини.
