newspaper
flag
УкраїнськаУКР
flag
EnglishENG
flag
русскийРУС
img
Орест Сохар
Орест Сохар
Шеф-редактор Obozrevatel

Блог | Творці "Abibas" і підробного "Pradа" тепер пихтять над власною G7 та китайським доларом

Творці 'Abibas' і підробного 'Pradа' тепер пихтять над власною G7 та китайським доларом

Червоний Сі здібно вчиться на помилках Путіна, готуючись до санкцій: Китай створив альтернативний інтернет, SWIFT, намагається замінити у міжнародних розрахунках долари на юані. Але є одне "але".

Відео дня

Зі сторони дійсно виглядає, що Китай налаштовується на автономне співіснування з цивілізованим світом, підтягуючи до себе інші держави-вигнанці.

Сі створив свій аналог "великої сімки", куди – крім нього – увійшли РФ, Бразилія, Індія, Південна Африка (так званий BRICS). Від Пекіну залежить Північна Корея, Ірак.

Лідер Китаю примирив Іран з Саудівською Аравію, які ворогували впродовж 44 років.

Деякі успіхи Пекіну вражають, та до повної економічної свободи Сі ще дуже далеко. Адже фішка Китаю – дешева робоча сила + експорт у розвинені країни заходу. Якщо заможні країни перестануть купувати ці товари, дешева робоча сила перетвориться в багатомільйонну армію безробітних.

США та Євросоюз займали 35,2% у структурі експорту з КНР. Ще 9,3% – близькі партнери США (Японія, Південна Корея). Тоді як частка Московії становила всього 2%. Ситуація через антиросійські санкції зміниться, проте ринок мордору не зможе досягти показників, наприклад, Німеччини.

Юаню не під силу замінити долар. За даними МВФ, Китай торік посів третє місце серед всіх резервних валют. Але його доля в кошику резервних валют – 2,69% (аналог в еквіваленті $298 млрд). Тоді як долар знаходяться на першому місці з показником в 58,3% ($6,4 трлн), а євро – 20,47% ($2,27 трлн).

Висновок тут напрошується один: Пекін готує свої репліки (повні копії) інструментів західної економіки скоріше для того, щоб допомогти своїм "червоним" партнерам вистояти під час західних санкцій. Персональний інтерес Китаю сьогодні – втримати найбільші свої ринки, і навіть добитися скасування накладених з боку США санкцій. Для цього і потрібно дещо підкачати мʼязи агресії, запустити на свою політичну орбіту Північну Корею, Московію, Ірак і т.д., а потім заявити про перемовини.

Звісно, у випадку нападу на Тайвань, Китай таки пізнає всю "радість" санкцій. Пекін це добре розуміє. Тому зважиться на подібний крок, лише простежуючи перемогу як на економічному, так і на політичному фронтах. Наразі, таких перспектив не видно навіть у мікроскоп.

Підписуйтеся на "Орестократію", щоб не пропустити.