Блог | The Economist про надто мудрих, про мотиви підступного НАБУ й про чотири таємні особисті топ-рейтинги
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Наведу порівняно стислий огляд досить глобальної статті щодо України в респектабельному The Economist.
[Це мегавпливовий ліберальний "британський журнал для багатих американців", що вважає себе газетою, а статті – на відміну від блогів – публікує переважно без підпису, тобто як редакційні.]
Видання зазначає, що корупційні скандали, внутрішньополітична боротьба, дефіцит ресурсів, а також посилення російських атак – у сукупності створюють для української влади у один із найскладніших періодів з початку повномасштабної війни.
За даними відповідних органів, співробітники президентської адміністрації організували схему відмивання коштів, щоб зібрати 150 млн гривень, або близько 3,4 млн доларів, для внесення застави за колишнього міністра юстиції Галущенка, якому висунули обвинувачення в іншій антикорупційній справі.
The Economist приголомшений тим, що на записах, які тепер загальновідомі, чиновники обговорювали корупційні схеми як звичний "робочий процес".
Зокрема, в розмовах бере участь [зараз вже арештована] заступниця керівника Офісу президента Ірина Мудрая:
вона переповідає чиїсь слова про те, що корупцію потрібно не викорінювати, а "систематизувати і контролювати".
Водночас критики антикорупційних органів побоюються, що НАБУ та інші структури дедалі більше політизуються й можуть самостійно визначати момент оприлюднення чутливих матеріалів.
Приміром, анонімний високопосадовець у коментарі журналу назвав такі органи фактично "паралельним урядом".
Близькі до НАБУ співрозмовники видання звернули увагу й на те, що жодної процесуальної необхідності публікувати записи саме в день парламентського голосування за наступника Федорова – аж ніяк не було.
[Додам від себе, що особисто мені не зовсім зрозуміло, чому й навіщо поважний журнал-газета приділяє стільки уваги саме незручності моменту оприлюднення проміжних результатів слідства –
мабуть, усвідомлюючи, що влада ж краде постійно, тож за таких "перманентних" обставин можна було, мовляв, обрати й якийсь інший час для нового скандалу.]
The Economist також нагадує, що нещодавно президент повідомив про дефіцит оборонного бюджету в розмірі 27 млрд доларів через непередбачені витрати.
Як припускають, ця згадка, певно, мала й політичний підтекст – у контексті конфлікту з Федоровим, який до свого звільнення залишався одним із найближчих союзників президента, а після свого відеозвернення фактично став його потенційним політичним суперником.
На такому тлі The Economist посилається на якесь напівтаємне "неофіційне" соціологічне опитування, що було проведене незадовго до звернення Федорова:
на гіпотетичних виборах Зеленський отримав би 21%, Залужний – 18%, Федоров - 16%, Буданов - 8%.
[Мій власний висновок: у другому турі може "несподівано" з’ясуватися, що навіть (умовно) 21+8 це менше, ніж, наприклад, 18+16.]
При цьому журнал наголошує, що проведення виборів в умовах воєнного стану неможливе, а суспільний запит на них наразі відсутній.
[Наразі – ще відсутній…]
