Блог | Та зробіть-но ж вже нарешті Америку великою!

Велика Америка, під якою мають на увазі Сполучені Штати, причому не Мексиканські, а саме Америки, - то, перш за все, велика у значенні great, а не big, тобто справа зовсім не в тому, щоб існувати, приміром, з Канадою чи Гренландією (чом не Антарктидою?) всередині себе, а в тому, щоб стати знову державою - світовою господаркою, адже велич не в кількості штатів чи колоній, а просто у величі.

(Як казали, "Веллингтон став великим тому, що переміг Наполеона, а от Наполеон великий тому, що він Наполеон", але це лише до слова).

Отже. Британська The Telegraph пише, що американські фахівці, коментуючи багатомільярдну боргову діру в російській економіці, кажуть: "Ми не знаємо, коли ці борги почнуть валитися".

Зла не вистачає! Ви американці чи засранці? Ви з Головної країни світу чи ви з тих, для кого винайшли "DEI"? Ви живете за часів Трампа чи Обами з Байденом? Ви тільки щоб констатувати? А навіщо тоді світові ваша Америка (разом із вашим доларом)? Як це "не знаємо"? Та з вас он вже англійці сміються!

Працюйте, бля, з матеріалом, керуйте процесом, а не розповідайте нам про нього так, ніби від Сполучених Штатів у мордорі нічого не залежить!

Ба більш: особисто Трамп, як інколи здається, вже забув, навіщо його було збережено торік влітку в Пельсильваніі з несподіваним розворотом його голови від кулі, що летіла не повз вуха, а прямісінько у мозок.

Пєсков глузує - вирішити питання миру з Україною Трампові, мовляв, з одну ніч не вдасться. Та вдасться за одну мить - було б, як інтелігентно кажуть, його політичне бажання! Це ж не іранський ядерний завод, це значно простіше й бува навіть на поверхні! 

Але ж бажання чомусь немає. Він для себе, бач, ще не вирішив. От дехто й каже - "ми не знаємо"…

Місією не можна нехтувати: її треба виконувати. Вдарте, щоб зробити вашу Америку великою знову, хоча б палець об палець. І всі одразу все зрозуміють.

[В буремні дев’яності в одній не дуже далекій країні вже керував тоді ще зовсім молодий нещодавно вперше обраний народом диктатор. І от коли там раптом зникли пару директорів, які - ще за життя - не сплачували своїм робітникам зарплату (а всі решта одразу так перелякалися, що швидко знайшли для працівників гроші), вельми допитливі кореспонденти з надто демократичних країн в нього почали цікавитися, куди ж ті директори поділися, - й відповідь була обеззброююче відвертою: Та звідки ж я знаю? Хіба ж я їм сторож?

Подейкують, він хоче зустрітися з Трампом. Може, щось йому порадить?]