Блог | Росія тестує Європу на страх: одні готуються до війни, інші вже шукають шлях до капітуляції

Після так званих "думських виборів" гібридна війна рф проти європейських країн може перейти на новий рівень. Річ у тім, що результати голосування, за задумом кремля, є демонстрацією "суспільної" підтримки курсу на військову ескалацію в усіх формах. Представники європейських спецслужб розглядають різні сценарії подальшої поведінки агресора.

Зокрема, голова Служби безпеки та інформації Чехії Міхал Куделка в інтерв’ю британському виданню The Guardian не виключає, що росія може вдатися до "обмеженого" вторгнення до країн НАТО протягом найближчих місяців. З одного боку, поки що ознак неминучого нападу немає. З іншого – щоб ці "ознаки" з’явилися, багато часу й не потрібно.

Представники як Чехії, так і країн Балтії дуже серйозно ставляться до можливих загроз. Але Європа далеко не одностайна. Принципово іншу позицію займає політичне керівництво Словаччини.

Минулого тижня прем’єр-міністр цієї країни Роберт Фіцо заявив, що не хоче, щоб Словаччина була втягнута у військовий конфлікт через застосування 5-ї статті НАТО та участь у захисті союзників у разі нападу. "Я не бажаю, щоб Словаччина була частиною якогось військового конфлікту через якусь 5 статтю", – заявив він, чим викликав обурення в низці європейських столиць.

Подібні заяви повністю відповідають очікуванням путіна, який ще минулого року ставив перед своїми "дипломатами" та спецслужбістами задачу: дестабілізувати Європу та послабити НАТО зсередини. Важко навіть уявити, які астрономічні суми кремль вкладає в реалізацію цих планів.

Проте, заради справедливості, варто визнати, що позицію Роберта Фіцо не поділяють не тільки очільники інших держав, а й значна частина суспільства всередині Словаччини, яка понад 20 років перебувала під радянською, а фактично – російською окупацією.

Складається враження, що європейські держави перед обличчям спільної загрози реагують за принципом "бий, біжи, замри": хтось готується чинити опір, хтось намагається капітулювати ще до початку реального зіткнення, а хтось займає вичікувальну позицію. Ці процеси, до речі, відбуваються не лише на рівні держав, а й усередині суспільств.

На жаль, на європейському континенті спостерігається сплеск проросійських рухів. З одного боку, це наслідок "інвестицій кремля", втім, у деяких випадках це явище можна інтерпретувати як прояв реакції "біжи". Цілком можливо, що певні категорії європейських обивателів щиро вважають, що з агресором можна домовитися.

Насправді – не можна. Наш ворог розуміє лише мову сили. Більшість європейських політиків це усвідомлюють. Рівень мілітаризації західних країн зростає щодня: тестуються нові технології, розробляються нові стратегії та концепції оборони, в яких Україні відводиться важливе місце. Сьогодні ми – основний щит Європи.

Українці вправі розраховувати не просто на "стабільну" підтримку міжнародних партнерів, а на максимальне її збільшення. Разом ми зломимо хребет російським варварам і захистимо європейську цивілізацію. Сьогодні час не "бігти" і не "завмирати", а об’єднувати зусилля і продовжувати бити ворога. Історичний процес на нашому боці, добро і правда – на нашому боці. Слава Україні!