УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Олександр Левченко
Олександр Левченко
Історик, дипломат

Блог | Путін мріяв захопити Україну, а зараз бореться за виживання

Путін мріяв захопити Україну, а зараз бореться за виживання

У соту річницю створення Радянського Союзу та Новорічні свята російська сторона безупинно обстрілює українські міста, а точніше їх енергетичну інфраструктуру. Таким чином, колективний Кремль, який придумав символ Z для своєї окупаційної армії в Україні, став військовим Zлочинцем.

Відео дня

СРСР було утворено 30 грудня 1922 року, який безславно зник наприкінці грудня 1991 р. Для Володимира Путіна і його оточення це стало геополітичною трагедією 20-го століття. Але найточнішу характеристику СРСР свого часу дав американський президент Рональд Рейган, назвавши Радянський Союз імперією Zла. Не дивно, що в Москві прагнуть створити новий Радянський Союз, щоб Zло знову могло панувати над третиною території нашої планети. Стільки території політично контролював СРСР у світі після Другої світової війни. У багатьох країнах Москва влаштовувала державні перевороти, замовні вбивства та корупцію, щоб привести до влади лояльних собі політичних лідерів і партії.

Зоною впливу СРСР були Східна Європа, третина країн Африки і чверть країн Азії та Латинської Америки. Радянський Союз вів відкриті і невидимі бої в десятках країн світу за реалізацію своєї пропагандистської догмии перемоги соціалізму і комунізму в усьому світі. Заклик до диктатури пролетаріату і об'єднання всіх пролетарів світу для боротьби проти капіталістичних експлуататорів були гаслом боротьби проти найбільших капіталістичних країн планети — США, Великобританії, Франції, Німеччини. Чи є зараз через сто років якісь зміни в головах правителів Кремля? Не багато. Вони знову впевнені, що їм легше маніпулювати російським народом, якщо вони борються проти того, хто нібито прагне підкорити РФ і росіян.

Завжди до кінця не зрозуміло, як це можна реалізувати навіть теоретично. Москва вкладає в голови своїх громадян вигадки, що армія НАТО лише мріє прийти в Росію і створити окупаційну адміністрацію. Звісно, ​​більшості населення таке не подобається, і вони всіма силами підтримують Путіна та Кремль, які почали боротьбу з НАТО та США. Мілітаризацію економіки, обмеження всіх форм свободи людини Кремль пояснює своєму народу як необхідними заходами для відсічі агресії Заходу, який нібито підступно планує вплинути на політичну ситуацію в країні через демократичні інститути. Паралельно щодня в голови населення вливаються інформаційні дози винятковості російського народу та його месіанської ролі в боротьбі із Заходом як прогнилою цивілізацією. Кремль зазначає, що перемога над західним впливом можлива лише за умови відновлення єдності всіх народів колишнього Радянського Союзу під егідою Москви, що нібито приведе їх до економічного процвітання та політичного розвитку на противагу американському та західному впливу на світовому рівні.

Така брехня і напівправда легко продаються на російському політичному та інформаційному ринку, а за 23 роки правління Володимира Путіна всі інші ідеї про верховенство права, забезпечення свобод людини, ліберальну економіку чи стратегічний союз з Європою були зметені шовіністичними догматиками. Путін також створив свій власний економічний клан, з якого він обрав серед своїх близьких друзів клуб впливових мільярдерів, які зі схвалення Кремля чи без нього крадуть для себе національні російські природні та матеріальні багатства, а взамін надають повну підтримку своєму вожаку ще з епохи бандитського Петербурга. Путін став найбагатшим фінансово росіянином і сформував навколо себе клан вітчизняних мільярдерів, які живуть комфортним життям і платять за це своєму вожаку повною лояльністю.

Отже, російський народ зараз експлуатується вітчизняними капіталістами. Формування класу російських мультимільйонерів передано на рівень регіональних і місцевих політичних і бізнес-еліт. Вони завжди повинні бути лояльними до Москви і особисто до Путіна. А щоб не вийшли з-під контролю, існує Zло гласна ФСБ, як апарат примусу, і партія "Єдина Росія", яка стежить за політичною лояльністю або занадто самостійними діями представників різних політичних і бізнес-еліт, які досить тісно переплетені між собою. Нижній рівень розкрадання національного блага контролюють поліція, генпрокуратура, Росгвардія. Вони придушують будь-який опір народних мас, кидають невдоволених до в'язниць, фальсифікують кримінальні переслідування опозиції за неіснуючі порушення закону.

Отже, за 23 роки майже не залишилося серйозної політичної опозиції режиму Володимира Путіна, який особисто охороняється Федеральною службою охорони (ФСО), рівною за силою ФСБ. Таким чином володар Кремля побудував політичну систему, щоб утримувати себе особисто при владі допоки ноги носять. Але Володимир Путін відчуває певне бажання російських еліт до змін. Старий кадровий кістяк стає нудним і не популярним. За 23 роки виросли нові сили, готові до грабунку та твердого управління країною, але стара політична гвардія не дає їм потрапити на саму верхівку піраміди державної влади.

Старий лис Путін це відчув і вирішив, що найкращий спосіб уникнути внутрішнього конфлікту – це виграти війну та мобілізувати усіх громадян навколо мети розширення кордонів Російської Федерації. Російське суспільство закусило цей гачок з обманкою і це дало очільнику Кремля простір для маневру та отримання народної підтримки. Але на українському полі бою все пішло за іншим сценарієм. У Путіна були запасні плани на всякий випадок, але й вони не допомагають. Тепер небезпека підкрадається непомітно і для нього особисто. У соту річницю створення СРСР російська армія не змогла навіть окупувати Донецьку область. Плани відновлення СРСР повністю стають нереалізованими. Ця війна зараз навіть ставить питання, чи зможе Росія взагалі вижити як єдина країна. СРСР був створений на засадах права націй на самовизначення. А невіглас Путін, здається, навіть не прочитав про це завчасно або просто полінувався.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...